Його трилогія «Тореадори з Васюківки», пов’язана з Ірпенем. Адже своїх безсмертних “Тореадорів” — Яву та Павлушу — Нестайко писав зокрема на відпочинку під Києвом, в Ірпені.
«Дружина розповідає, що він завжди з собою на відпочинок возив друкарську машинку. В тому числі й в Ірпені писав,” – розповідає видавець Іван Малкович. “Ірпінь – це була Мекка літераторів. Там ми з Нестайком познайомились десь у 70-х роках. Тут відпочивали всі: від Гончара, Григора Тютюнника, Загребельного та Нестайка. Саме тут Всеволод Нестайко писав “Тореадорів з Васюківки”. Я не знаю, чи повністю… Може, він в Ірпені й частіше бував, але мені запам’яталось, що був він там щонайменше двічі», — згадує літературний критик Михайло Слабошпицький.
Поїздки в Ірпінь пригадує і донька класика Олена Максименко: «Весною і влітку часто їздили автобусом до Конча-Заспи, трамваєм до Пущі Водиці, електричкою до Ірпеня. Проходили багато кілометрів (тоді в лісі якось не було страшно), збирали конвалії, суниці”. А краєзнавець Ганна Черкаська так описує ірпінську творчість письменника: “У 33 роки в Ірпені при вині та шашликах гусар, який випити любив, але ніколи на чотирьох не ходив, подарував світові найкращий український дитячий роман «Тореадори з Васюківки».
Ймовірно, багато ще можна говорити про творчість Всеволода Нестайка в Ірпені, але для місцевих жителів головне-гордість за те, що класик творив в Ірпінському краї.
За інформацією телеграм-каналу «Ірпінь історичний»
