Фото: Ратинський В’ячеслав/УНІАН
Минули часи, коли дистанційна робота вважалася привілеєм лише деяких щасливчиків. Сьогодні вона стала в українських офісах не лише звичайною справою, а й виробничою потребою. В умовах, коли одні співробітники за кордоном, інші – на заході країни, а треті не можуть вибрати час, щоб дістатися офісу між повітряними тривогами, дистанційна робота є чи не єдиною можливістю підтримувати бізнес-процеси.
З якими основними труднощами стикаються українці на дистанційці під час війни та як їх краще подолати? Ці питання KP.UA обговорила із експертами.
1. Порушення робочих графіків через відключення електрики
Віддалену роботу можна умовно розділити на два види – прив’язана до графіка та неприв’язана, каже директор консалтингової компанії «Михайлов та партнери» Віталій Михайлов. Якщо ми говоримо про співробітників банків, кол-центрів, рекрутерів і т.д., то їхня дистанційна робота все ж таки прив’язана до встановленого робочого дня. А ось, наприклад, деякі журналісти, перекладачі швидше прив’язані до дедлайнів.
Щоправда, війна звела цей поділ фактично нанівець, адже тепер ми всі прив’язані не так до дедлайнів та графіків, як до відключень електрики. Якщо вам складно пристосуватися до нових умов, порада може бути тільки одна: заздалегідь розібратися зі своїми особистими графіками роботи. Визначтеся, що ви робите, коли ввімкнули світло та інтернет, в першу чергу, що – потім, і чим ви займаєтеся, коли світло відключили.
2. Ненормований робочий день
Психологи не втомлюються говорити про те, наскільки важливо після закінчення робочого дня закінчувати роботу, а не бути «на зв’язку та в процесі» в режимі 24/7.
Наразі закрити ноутбук о 18.00 стало в рази важче.
По-перше, сьогодні члени команди цілком можуть перебувати в різних часових поясах, і для того, щоб комунікувати один з одним, комусь доведеться відповідати на дзвінки та повідомлення вночі.
По-друге, багатьом стає незручно відмовлятися від позаурочної роботи під час війни: мовляв, на фронті люди гинуть, то що ж я, не можу на три години довше попрацювати?
Психолог Марина Деркач радить скласти чіткий розпорядок дня, в який мають входити час початку і закінчення роботи та обідня перерва. Експерт радить не нехтувати цим графіком: якщо робочий день закінчився, відкладіть справи до наступного дня та займіться вирішенням домашніх і побутових питань, спілкуйтеся з родиною, відпочивайте.
У будь-якому випадку, продовжує Деркач, потрібно постаратися не впадати в крайнощі і тримати золоту середину. Зрозуміло, що іноді робота в неурочний час неминуча, але регулярні переробки ні до чого хорошого не приведуть. Це може призвести, як мінімум, до вигоряння, а з такою проблемою самостійно вже й не всі впораються.
3. Розмежування робочого та неробочого простору та часу
Зосередитись вдома буває дуже непросто, особливо якщо вдома гора всіляких домашніх справ, діти та домашні вихованці. Але не треба думати, що варто залишитися тільки одному, як проблема вирішиться сама собою. Часто трапляється навпаки: у людини не вистачає сил навіть на те, щоб висмикнути себе з ліжка.
– Основний плюс видалення – гнучкий графік – але він є і її основним мінусом, – каже Віталій Михайлов. – Звичайно, зручно виконувати роботу, коли хочеш, проблема в тому, що багато хто не хоче ніколи: налаштуватися на роботу буває дуже важко. Звичка прокрастинувати тягнеться ще зі студентських років, коли ми відкладали підготовку до іспитів на останню ніч. Багато хто і фізично перебуваючи в офісі примудрялися відсувати виконання завдань, наскільки це було можливо, що тут говорити про дистанційну роботу. Проблеми з тайм-менеджментом, настроєм, самомотивацією не тільки нікуди не поділися, а ще й посилилися. Потрібно робити зусилля вже для того, щоб відкривати ноутбук не лежачи в ліжку, а хоча б привівши себе в більш-менш ефективний робочий стан.
На думку експерта, оскільки більшості співробітників для початку роботи потрібен «чарівний стусан», тут потрібно, в першу чергу, все ж таки давати поради не стільки найманим працівникам, скільки керівникам. І головна рекомендація – перебувати з людьми у контакті. Провести з ранку п’ятихвилинку, щоб усі включилися в роботу. Дати можливість коротко поспілкуватися з колегами та обмінятися новинами. Крім того, бажано, щоб принаймні за підсумками дня був якийсь контроль виконаної роботи – що було зроблено за день. Це корисно для обох сторін: співробітник фіксує свої результати, а начальник бачить, що ніхто не спить, усі працюють.
4. Життя у цейтноті
Життя у постійному цейтноті – це продовження проблеми, про яку йшлося у першому пункті.
— У далекі докоронавірусні часи я мріяла працювати дистанційно, — каже подруга. — Мені здавалося, що якщо не витрачати щодня по дві-три години на дорогу, я зможу згорнути гори. Але виявилося, що все не так, і я постійно, як Аліса із Задзеркалля, біжу з усіх ніг тільки для того, щоб залишатися на місці. Весь час є спокуса зробити якусь невелику домашню справу на 10 хвилин, а вже потім взятися за роботу — закласти прання в машинку, вигуляти собаку, зробити фарш на котлети і т.д. У результаті справи чіпляються одна за одною, озирнутися не встигнеш – уже три години дня! А все, що я встигла «напрацювати» – це увімкнула комп’ютер.
Для таких «важких випадків» є цілком конкретна рекомендація: протягом кількох днів чітко фіксувати, на що ви витрачаєте час. І тоді ви побачите, скільки робочого часу пішло на соцмережі, скільки – на розмову з подругою, скільки – на приготування обіду та вигул собаки. Аналіз цих даних допоможе розпоряджатися власним часом набагато ефективніше.
5. Робота з-за кордону
Недолік поваги — не найочевидніший мінус дистанційної роботи, але він нерідко виникає в компаніях, де цінується особисте спілкування. Справді, є люди, які вдома прокрастинують. Але їх — меншість, а упередження поширюється на всіх. Відповідальним співробітникам через це доводиться зайвий раз хвилюватись про думку колег.
Ставлення до працівників, які працюють на віддаленні з інших країн, постійно змінюється. На початку війни керівники бачили у цьому певні плюси: доки в Україні люди сиділи під час повітряних тривог у сховищах, у тій самій Польщі співробітники могли працювати за графіком.
Влітку ситуація в Україні трохи стабілізувалася, а співробітники за кордоном на той час вже мали багато додаткових справ: одні почали вивчати мову, інші – шукати роботу в новій країні, треті – працювати. І знову, якщо можна сказати, «ціннішими» і надійнішими стали співробітники в Україні.
Відключення електрики знову вивели співробітників за кордоном на перший план: поки в Україні офісні працівники мігрують між заправками, «макдональдсами» та коворкінгами, українці в Європі о 9-й ранку включають ноутбук і приступають до роботи.
– Справді, зараз наявність електрики є певною перевагою, оскільки забезпечує бізнес-процеси у компанії, – погоджується Михайлов. – Але все ж таки, якщо співробітники знаходяться в іншій країні, відносини між ними та компанією змінюються. Дуже велика спокуса знайти роботу в Європі, тим більше що там і платять більше. І роботодавці розуміють, що працівники, які залишилися в Україні, у цьому плані набагато надійніші. Хоча, звичайно, тут нічого говорити не можна – ніхто не знає, що буде завтра.
6. Відсутність «мозкових штурмів»
Розмови з колегами на кухні або за філіжанкою кави – це не тільки бездіяльно проведений час, а й джерело натхнення. Під час особистого спілкування нерідко виникають нові цікаві ідеї та несподівані рішення. Але й «мозкові штурми» залишилися у минулому – у зумі так ефективно «штурмувати» не виходить.
Порада тут може бути лише одна: продовжуйте підтримувати зв’язки із колегами. І з тими, хто живе від вас у двох кварталах, і з тими, хто переїхав до іншої частини України, і з тими, хто переїхав до іншої країни. Це не тільки допоможе в роботі, а й, можливо, позбавить вас відчуття самотності.
7. Самотність та втрата смислів
Якщо день у день і з місяця в місяць працювати без особистого спілкування, виникає відчуття ізоляції. Особливо важко це пережити товариським людям, які звикли багато та часто комунікувати.
Самотність завжди була однією з основних проблем, але у зв’язку з війною ця проблема стоїть набагато гостріше. Хтось переїхав, хтось відправив близьких за кордон, хтось втратив будинок, хтось – рідних людей. Всі ці події посилюють стрес, що не може не відбиватися на роботі.
– Накопичується втома, новини тримають у постійній тривозі, – каже Михайлов. – Впоратися з цим дуже складно, але можна, і найкраще – займатися справою. Хоч як це дивно звучить, зараз настав час можливостей – робити кар’єру, відкривати нові бізнеси, реалізуватися в армії, на держслужбі чи волонтерстві – словом, змінювати своє життя. А ще – шукати смисли. Як часто ви замислювалися над сенсом життя у мирний час? Цілі, звичайно, були – виростити дітей, заробити грошей, купити квартиру-машину. А там уже можна й на пенсію чекати. Складні часи дають нам можливість переоцінити цінності та знайти нові смисли – наприклад, у тому, щоб своїми руками наближати Перемогу.
КОМЕНТАР ПСИХОЛОГА
Не треба змішувати ролі
– Із проблемами, пов’язаними з ізоляцією, ми зіткнулися ще під час пандемії, – каже психоаналітик Наталія Кочергіна. – І наші рекомендації здебільшого спрямовані не на співробітників, а на керівників, оскільки співробітники, перебуваючи на відстані від групи, мало чим можуть собі допомогти самостійно. Керівник повинен розуміти, як працює група, які процеси в ній відбуваються, та створювати умови, які допомагатимуть працівникам проходити цю ситуацію з мінімальними наслідками для їхнього ментального стану.
Якщо все ж таки говорити про те, що може для себе зробити людина самостійно, то тут йдеться про методики стрес-менеджменту, які можна використовувати в будь-якій стресовій ситуації.
— Одна з головних рекомендацій – дотримання тимчасових та просторових кордонів, – продовжує психолог. – Найчастіше порушуються тимчасові кордони: практика показує, що, якщо людина працює з дому, багато хто вважає, що немає жодних проблем їй написати чи зателефонувати об 11-й вечора. Що стосується просторових кордонів, то якщо всі члени сім’ї знаходяться разом, важливо домовитися не лише про місце для роботи, а й місце для відпочинку. І, наприклад, якщо немає простору для того, щоб усі члени сім’ї могли побути наодинці із собою одночасно, можна виділити місце, де всі зможуть відпочивати по черзі.
Важливо переодягнутися в робочий одяг – це сигнал до того, що ми переключаємося на робочий процес. Спокуса приступити до роботи в піжамі дуже велика, але, каже фахівець, це не сприяє концентрації.
І, нарешті, ще один важливий момент стосується того, що, перебуваючи вдома, люди часто намагаються паралельно виконувати домашні завдання. Наприклад, готують дітям суп та одночасно бігають до комп’ютера вирішувати робочі питання.
— Така багатозадачність призводить до сильного навантаження нервової системи та перевтоми, — попереджає Наталія Кочергіна. — Людина дуже швидко втомлюється, але це втома не від роботи, а саме від багатозадачності, від того, що вона поєднує ролі. Правильним буде рішення фокусуватиметься на різних видах діяльності по черзі.
