Фото: Прилепа Олександр / УНІАН
Другий рік поспіль для українських аграріїв весна є критично важкою. Війна і збитки, які вона несе з собою, часткова відсутність повноцінних шляхів експорту продукції, нестача грошей – все це б’є по аграріях.
KP.UA поспілкувались з аграрними експертами, і вони дали свої прогнози щодо того, чого варто чекати від весняної посівної кампанії цього року.
Проблема № 1. Відсутність обігових коштів
Денис Марчук. Фото: facebook.com/marchuk.denys
На думку заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука, основна проблема, яка виникла перед товаровиробниками в Україні, – це відсутність обігових коштів.
— Це сталось через те, що ми змушені віддавати продукцію за нижчою від світової ціною, тому що логістика і ризики, які беруть на себе перевізники, досить високі. Підготуватись до посівної кампанії у ринкових умовах буде проблематично і важко. Тут треба ще врахувати, що і ціна на добрива пішла вверх. Якщо рік тому вони коштували 16 — 18 тисяч, то зараз піднялись до 30 тисяч гривень за тонну. А ціни на зерно, навпаки, знизились, у порівнянні з минулим сезоном, — пояснює Денис Марчук.
Дослідник Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Павло Мартишев вважає, що проблема з грошима у фермерів дійсно є. Тому весняна посівна залежно від регіонів знаходиться у скрутному становищі.
Павло Мартишев. Фото: facebook.com/pmartyshev
— Проблема дуже проста: у фермерів не вистачає грошей. По-перше, через збитки від війни (руйнування і т. д.), по-друге, і найголовніше — зернова угода гальмується. Все-таки досить повільний експорт зерна через морські порти. А суходолом ми не можемо вивезти багато. Відповідно, фермери не можуть поповнити свої оборотні кошти, — зазначає Павло Мартишев. — Звичайно, держава допомагає фермерам через програму пільгових кредитів «5-7-9». З початку повномасштабного вторгнення майже 100 мільярдів гривень було залучено через цю програму. Але і вона трохи гальмує. І от якраз зараз аграріям дуже потрібні кошти – адже це явище сезонне, перед посівною. Бо продають зерно, беруть кредити на насіння, добрива і т. д. Тому ми очікуємо, що буде скорочення посівних площ навесні. І не тільки скорочення, а й заміна структури посівних площ.
Продовження роботи програми «Доступні кредити 5-7-9», за словами спеціалістів, є зараз пріоритетним. Бо її функціонування потрібно для проведення посівної кампанії і уникнення негативних явищ від скорочення виробництва с/г культур.
— Згідно з відповідними постановами КМУ пільгове кредитування видавалося терміном до 12 місяців та в сумі до 90 млн грн на суб’єкта господарювання. Тобто, якщо програма не буде продовжена, близько 38 млрд грн кредитів сільськогосподарські товаровиробники мусять повернути ще до завершення посівної. І це в той час, коли аграрним підприємствам необхідно додатково біля 40 млрд грн для забезпечення посівної кампанії 2023 року, — пояснює Денис Марчук. — За відсутності пільгового кредитування скорочення посівів може скласти 5-5,5 млн га. Щоб уникнути такого розвитку подій, сільськогосподарські виробники зверталися з проханням продовжити терміни виданих кредитів та збільшити ліміт суми кредитування до 180 млн грн на суб’єкта господарювання з урахуванням пов’язаних осіб. Проте вказані пропозиції досі залишаються нереалізованими.
Кукурудзу в цьому році фермерам сіяти не дуже вигідно. Фото: Ратинський Вячеслав/ УНІАН
Проблема №2. Зміна структури посівних площ
— Перш за все, зміняться площі під кукурудзою. Чому? Тому що кукурудза потребує багато добрив. А у нас добрива зараз дефіцитні. І до повномасштабного вторгнення частина з них йшла з Білорусі і РФ. Зараз цього імпорту немає, а з Європи ввозити дорого, — каже Павло Мартишев.
Основні культури, які вирощуються в Україні, можна розділити на зернові (до яких належить кукурудза) і на олійні.
— У зернових висока врожайність: 5-6 тонн з гектара і невисока ціна — 200-300 доларів за тонну. У олійних, навпаки, нижча врожайність — 2 тонни з гектара, але вища ціна – 500-600 доларів. Відповідно, аграріям вигідно зараз вирощувати олійні. Їх краще експортувати. Їх можна переробити на внутрішньому ринку. Тому очікуємо, що навесні аграрії трішки більше переорієнтуються в бік олійних культур. Буде менше кукурудзи, і трішки більше сої і соняшника, — додає Павло Мартишев.
Також, за словами експерта, в деяких регіонах скоротиться посів соняшника, хоча протягом останніх 10 років соняшник був дуже рентабельним — це як чорне золото України. Його рентабельність була вищою в два рази за пшеницю і кукурудзу. Але за кілька років до вторгнення фермери вже стали відмовлятись від нього, бо з ним дуже багато проблем.
— Соняшник буде саджатись у інших регіонах. Але це не будуть якісь рекордні площі, які ми бачили, наприклад, 2021 року. А соняшника бажано забагато не сіяти, щоб дотримуватись сівозміни, інакше можуть виникнути проблеми з захворюваннями та паразитами. Друга проблема – у соняшника глибоке коріння. І він витягує воду з глибоких шарів грунту. Після нього дуже суха земля, — пояснює Павло Мартишев.
Загалом кількість засіяних полів цього року значно скоротиться.
— В Україні посівні площі через окупацію, прифронтові зони або зони, які всіяні мінами, скоротяться до 7 мільйонів гектарів. Близько 25% аграрних земель, що використовувались у довоєнний час, не будуть задіяні. Це велика проблема, — зазначає заступник голови Всеукраїнської аграрної ради.
Проблема №3. Розмінування і відсутність працівників
Підтверджує слова колег і аналітик Українського клубу аграрного бізнесу Максим Гопка.
— Головним фактором, що впливатиме на вибір культур, буде економічна складова. Наразі маємо ситуацію, коли через значну різницю між світовими та внутрішніми цінами на зернові багато підприємств ухвалюють рішення по зміні культур на більш рентабельні. Наприклад, привабливими є такі культури, як соняшник та соя, котрі є більш і маржинальними культурами, і зберігати їх легше, ніж ту ж кукурудзу. Однак ще й впливають такі аспекти: регіональне розташування, особливості ґрунтів, клімату і сівозміни, — вважає Максим Гопка.
Також, на думку експерта, ще однією особливістю цього сезону є мобілізація. Значна кількість підприємств хвилюється через втрату працівників у складний період року і намагається вирішити це питання через бронювання.
Щодо деокупованих територій, то ситуації у різних регіонах країни різняться.
— Якщо говорити за північні області (Київська, Чернігівська, а також Сумська), то там ситуація трішки краща. За рік намагались максимально розмінувати територію, проте є брак робочої сили, що ускладнює роботу, особливо перед посівною, а також небезпека обстрілу біля кордону – переважно від 5 до 10 км. Також на цих територіях площа посіву зменшиться, — каже Максим Гопка. — В Харківській області багато заміновано саме на лінії, де проводились активні бойові дії до деокупації, проте переважна кількість земель потребує розмінування. Найбільш проблемна лінія зіткнення в Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях. Там ніхто не ризикує сіяти вздовж лінії боїв, і потрібно відходити мінімум на 20 км.
Аналітик УКАБ зазначає, що окремих програм підтримки для деокупованих територій в агросекторі поки що не існує. Проте в перспективі повинні з’явитися, тому що проблема недостатнього фінансового забезпечення підприємств сьогодні дуже гостра.
— На півночі – Чернігівська і Сумська області — вже трішки краще з розмінуванням полів. Там засіють кукурудзу і т. д. Основана проблема – Херсонська область. Там ще розміновувати і розміновувати. Бойові дії йдуть, вони затягуються. Тому там аграрії дуже страждають. В кращому випадку вони щось засіють восени. Тим паче, що Херсонська область — це як раз пшениця і ячмінь. Озимими вони щось там дозасіють. Але не факт. Тому основна фінансова підтримка має сконцентруватися на аграріях деокупованих областей, зокрема південь і схід, де ще йдуть бойові дії, — додає Павло Мартишев.
Сподіваємось, що олія бодай не виросте в ціні. Фото: Тараненко Віталій / УНІАН
Прогноз
Менше зернових і кукурудзи, більше олійних
Що стосується прогнозу урожаю у зерновій групі, то при нинішніх факторах є тенденція до скорочення обсягів урожаю.
— Зернова група в умовах, які я описав, може претендувати на 34-35 млн тонн. Тобто вона ризикує скоротитись з 54 минулорічних до 35 мільйонів. А в довоєнний період вона давала 70 — 80 мільйонів тонн урожаю, — зазначає Денис Марчук.
А ось від олійних культур слід очікувати певного зросту.
— Олійні частково збільшаться порівняно з 2022 роком. Може бути на 19-20%. Точно сказати важко, тому що частина нерентабельних культур — пшениці і кукурудзи — аграріями буде замінена на олійні. Соняшник, соя, ріпак – в цьому контексті їх може бути трошки більше, ніж минулого сезону, — додає Денис Марчук.
Що ж буде у підсумку?
— Для продуктової безпеки в країні це не буде серйозною проблемою. Тому що ми себе забезпечуємо повністю. Але це відобразиться на нашому експортному потенціалі, можливостях світу отримувати вчасно українське продовольство. І якщо цього не буде зроблено, то цінова позиція на продукти харчування теж буде йти в гору, — прогнозує Денис Марчук.
За словами Павла Мартишева, відчуємо брак кукурудзи, бо фермери навряд зараз будуть вкладатись в високоінтенсивне господарство.
— Мій особистий прогноз – буде нижча урожайність кукурудзи. Бо аграрії не будуть дуже заморочуватися з добривами. Є, грубо кажучи, два підходи — екстенсивний і інтенсивний. Інтенсивний – ми вкладаємося в один гектар з добривами і отримуємо високу врожайність. Екстенсивний – мінімально добрив і всього іншого, урожайність не буде пікова, але будуть дуже низькі витрати, — каже Павло Мартишев.
Свинина і яловичина можуть подорожчати
Важливо розуміти, що мова йде про фуражну кукурудзу, якою переважно годують худобу.
— Кукурудза буде вивозитись, в основному, в ЄС і Китай. У ЄС є певний дефіцит кукурудзи через екстремальну посуху у Франції. Тож зараз у них особливо немає чим годувати тварин. Вони чекають кукурудзу з Південної Америки, але зерно звідти буде лише на початку літа. Тому в ЄС намагатимуться максимально нашу кукурудзу взяти собі, — продовжує Павло Мартишев.
Можливо, просідання ціни на кукурудзу збільшить трішки маржу від годівлі. Тваринники можуть відновити птахівництво. Через що курятина може трішки подешевшати. Хоча вона у нас також експортується, і ціни прив’язані до експортного ринку.
— Не те щоб знизити ціни, а стримати їх зріст. Він може бути не таким великим, бо є маржа від годівлі. А от що може подешевшати – це курячі яйця, — прогнозує Павло Мартишев.
Ціни на яловичину будуть стабільно високі. Ціни на свинину теж, швидше за все, зростатимуть.
Щодо гречки — вона у нас хоч і не основна культура, проте важлива. Її дуже просто вирощувати порівняно з технічними культурами. Аграрії переключаться на гречку, і восени будемо з добрим врожаєм.
— Гречка може подешевшати, але не нижче собівартості, інакше який сенс її продавати. Ціна може знизитись. І ми бачили на початку осені, як вона дешевшала. Але певний поріг все одно існує – точка беззбитковості. Гречка може лежати на складах, в мінус собі працювати фермери не захочуть, — зазначає Павло Мартишев.
Втім, є приємні сподівання на олію.
— Ціни на олію у супермаркеті не зовсім корелюють з цінами на соняшник через націнку магазину. Плюс, якщо олія рафінована, то є ще й маржа по рафінуванню. Ці ціни не коливаються так, як коливається у ціні сировина. Тому, можливо, трішки здешевшає соняшникова олія, але колосального обвалу цін точно не буде. До того ж це важлива стаття експорту – місця вона займає мало, а коштує дорого. Та й транспортувати легко: і кораблями, і залізницею, і автотранспортом, — говорить Павло Мартишев.
