За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Колектив «Корса». Суспільне Тернопіль
Понад пів століття учасниці народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу "Корса" з Тернопільщини популяризують українські народні пісні й традиції. У їхньому репертуарі патріотичні та обрядові твори, колядки, гаївки. Також вони самі пишуть пісні.
Про це учасники колективу розповіли кореспондентам Суспільного.
"Мальовниче село Конюхи, оспіване в піснях, описане в легендах. І живуть у цьому селі трудолюбиві, працьовиті і талановиті люди, які люблять народну пісню, які добре знають звичаї і обряди свого села", — розповіла учасниця колективу Віра Швайка.
Віра Швайка. Суспільне Тернопіль
Марія Маковинська — найстарша учасниця "Корси". Їй 92 роки. Жінка пам'ятає часи Другої світової війни:
"В мене був брат Мрикало Семен з 1927 року. У 17 років він пішов в УПА. І в 19 він загинув. На Матки Божої в нас храмовий празник. Всі спали, в нашій хаті був командир. І тоді раз, і почали рух. Росіяни напали. Вони напали з лісу, почався бій. поранили багато. Несуть поранених, худоба поранена падає по дорозі. Почали горіти хати. У нас батько був і нас три сестри. Взяли до такого чоловіка, в нього була мурована хата під черепицею. Кажуть тато: "Діти, йдемо туди, то ми збережемося. Бо то під соломою все погорить". І ми так збереглися".
Учасниці колективу «Корса» з вишиттям. Суспільне Тернопіль
Вишиття. Суспільне Тернопіль
Вишиття. Суспільне Тернопіль
Марія Маковинська розповіла, що співає, відколи себе пам'ятає:
"В церковнім хорі співала, в державнім хорі співала. Їздили до Тернополя, до Києва, до Німеччини, в Бережани, в кожні села. Ми всюди співали, так".
Марія Маковинська. Суспільне Тернопіль
На початку Незалежності України учасниці «Корси» популяризували українські традиції на сході України.
"По різному нас сприймали. Були такі українці, які знали, що таке обряд Святого Миколая. Але були такі, що казали: "Ета дєд мароз? Ета дєдушка мароз? Ета царь Никалай? Никалай пєрвий?". Отаке во, бо вони ще не знали що то таке", — розповіла Віра Швайка.
Колектив «Корса». Суспільне Тернопіль
Тепер учасниці "Корси" присвячують пісні уродженцям Конюх, які захищають Україну на передовій.
"28 лютого буде вже три роки, як мій син на війні. І так само багато хлопців з нашого села також пішли на війну. Десь 48 хлопців. Також погинули на війні 5 хлопців. В нас в школі відкрита меморіальна дошка. Стараємося допомагати війську хто чим може, щоби скоріше закінчилася війна і щоб всі хлопці повернулися живими і здоровими додому. Чекаємо їх з перемогою", — сказала учасниця колективу Віра Глух.
Віра Глух. Суспільне Тернопіль
72-річна Стефанія Городецька є учасницею колективу понад пів століття. Донедавна вона була керівницею "Корси". Вона розповіла, звідки походить назва колективу, який 40 років тому отримав звання народного:
"В нас таке є урочище дальше під лісом. Там була церква ще в давнину стояла. І кажуть, колись один якийсь посланець пішов і сказав, що татари близько. І церква та пішла під землю. І з того місця, де церква пішла під землю, виринуло джерело. І з того джерела пішла річка Корса".
Стефанія Городецька. Суспільне Тернопіль
За словами Віри Швайки, до російсько-української війни у селі Конюхи проводили фестиваль української повстанської пісні "На хвилях Корси":
"З'їжджалися люди зі всього району. Но зараз нема, бо війна. Бог дасть, закінчиться війна і ми то продовжим".
