За інформацією: Суспільне Чернігів.
Бабуся Марія Деревянко. Суспільне Чернігів
Жінка каже, 16 березня 2022 року її дочка пішла містом, щоб знайти продукти для сім'ї.
"Попрощалася з нами, сказала: «Мам, бережи Діму. Дімо, слухайся бабусю». Пішла, ще розвернулася, рукою так помахала: «Пока-пока, я скоро буду»".
Мама з сином. Марія Деревянко
Як потім розповіли Марії очевидці, коли почався обстріл, дочка встигла сховатися до підвалу.
"Вже здалося, що начебто притихло — вони тільки вийшли й приліт. Поряд десь був приліт і попадали всі, але не піднялась лише вона. Осколок їй таз розтрощив і скоріш за все до хребта дістав. Тому що ноги в неї відразу відмовили, але вона ще була жива. Тобто помирала вона довго, повільно, стікаючи кров'ю, розуміючи, що з нею сталося", — каже Марія Деревянко.
Жінка говорить, водила внука до психологів, щоб йому допомогли впоратися зі стресом.
"Десь пів року у нього такі страхи були. Він постійно мене обіймав за руку, постійно притискався і весь час запитував: «Бабусю, а ти точно не помреш, ти мене не залишиш?»"
Син військовополоненого Дмитрій Терентьєв. Суспільне Чернігів
Батько Діми Роман Терентьєв пішов служити до 32-ї окремої механізованої бригади у лютому 2023 року. А влітку зник безвісти на Куп'янському напрямку, розповіла Марія.
"Останній зв'язок у мене з ним був у червні. У нього 12 червня день народження. Я написала, привітала його, він написав: «Дякую», і на цьому все, більше зв'язку не було. Ходили до поліції з Дімою, заяву писали. Діма ходив, тому що ДНК брали. Я довго від нього це приховувала, тому що дитина хвилювалася все-таки: нема мами, тут ще за тата таке".
Військовополонений Роман Терентьєв. Facebook/Роман Терентьєв
За деякий час, каже Марія, вона побачила фото та відеопідтвердження, що її зять у полоні. Торік у грудні у Міжнародному комітеті Червоного Хреста цю інформацію підтвердили. У березні 2024-го мати Романа отримала офіційного листа.
"Мені було що сказати дитині, що тато живий. Це вже було краще, ніж почути, що безвісти пропав, розумієте. У дитини вже якісь шанси".
Акція підтримки безвісти зниклих та полонених. Суспільне Чернігів
Наразі Діма разом з бабусею передали Роману листа через Національне інформаційне бюро.
"Написав: «Папочка, я тебя очень сильно люблю, я скучаю, жду тебя». Ми так і не знаємо, чи дійшов той лист до нього, чи ні".
Читати ще
Читати ще
«Гену забили до смерті»: історія загиблого на Курщині бійця з Чернігівщини
