Для початку з’ясуймо, що таке швидкоспоруджувані захисні споруди
Це міцні конструкції, які витримують уламки від снарядів і вибухову хвилю. Монтаж повинен займати якомога менше часу (наприклад, добу) і не потребувати земляних робіт. Важлива особливість – ці об’єкти можна дорощувати модулями, як конструктор. Саме за рахунок цих умов такі укриття можуть бути масовими і відносно недорогими.
Прикладами швидкоспоруджуваних захисних споруд є залізобетонні мобільні укриття на зупинках. Також спеціальні габіони. Узагалі будь-що захисне від уламків, яке при цьому не розвалюється.
Що Україна вже має
Ситуація з мобільними укриттями різна в різних містах України. Мабуть, найбільше їх установлено в Херсоні. За даними місцевої військової адміністрації, протиуламкових споруд по місту налічують близько 130. На другому місці – Дніпро, третій – Харків. Там їх почали монтувати ще влітку 2022-го. У Києві лише в червні цього року встановили пілотне укриття з бетону.
Фото: Пресслужба КМВА
Для таких споруд в Україні розробили спеціальні норми – ДСТУ 9195:2022. Вони враховують основні моменти: щоб установлення не потребувало земляних робіт; можливість дорощувати елементами; міцність матеріалу; внутрішнє оснащення.
Але річ у тім, що цей стандарт має рекомендаційний характер під час будівництва, наголошує Леонід Купнєвич.
«У Законі «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначено: якщо в ньому перелічується якийсь стандарт, то він обов’язковий до використання в будівельній практиці. А ДСТУ 9195 поки що не внесли до цього списку», – пояснює фахівець.
Тим часом необов’язковість до виконання вже віддаляє Україну від створення національної системи таких укриттів.
«Нема ДБН», – Кличко про те, чому в Києві не будують укриття на зупинках
Чи можна ці укриття вважати універсальним рішенням для України?
Не можна. Леонід Купнєвич наголошує: важливо розуміти, що ці споруди не призначені для прямого влучення снаряда, вони захищають лише від уламків.
Фото: Суспільне Дніпро Леонід Купнєвич
«Слугують для того, щоб максимально розосередити людей по місту і знизити до мінімуму ймовірність влучення у скупчення людей. Візьмімо ситуацію з драмтеатром у Чернігові: причиною великої кількості жертв і потерпілих стала вибухова хвиля, яка рознесла багато уламків, будівельного сміття. При тому ті, хто був у театрі, встигли спуститися в укриття і не постраждали. Багато ж людей були на вулиці. І якби були доступні укриття (скажімо, в парку), жертв було б значно менше», – пояснює інженер.
Інша річ – прифронтові міста. Для них потрібні інші технічні рішення, бо вибухові загрози різні від ракет, шахедів чи артснарядів.
«Якщо дивитися на реагування на артилерійські загрози, то тут найкращий досвід Південної Кореї. Там протягом десятиліть території біля лінії розмежування регулярно обстрілюють артилерією. Тому вони мають декілька стандартизованих конструкцій, які зазвичай складаються з двох шарів гофрованого металу, а посередині є спеціальний фортифікаційний залізобетон. І їх багато в таких районах, різного розміру», – розповідає фахівець.
Підсумовуючи, пан Леонід зазначає: універсального рішення не існує. «Україна повинна намагатися створити національну систему, яка відповідає її викликам, а не загальносвітовому досвіду”, – каже він.
Фото: EPA/UPG
Чи потрібно Києву більше таких залізобетонних споруд?
Крім числа, важливо, де вони розташовані. Це питання планування на рівні міста.
Не забуваймо, що заглиблені споруди на кшталт підземних переходів за відповідного техвисновку теж можуть слугувати укриттям, тобто використовуватись як споруда подвійного призначення. Тож, наприклад, установлювати швидкоспоруджувану захисну споруду поряд з підземним переходом досить нераціонально.
Фото: Макс Требухов
«Більш доречні ці модульні укриття в місцях постійного або регулярного скупчення людей – у парках, на зупинках громадського транспорту. Але тут виникає питання грошей, бо це сотні місць по місту. У такому разі треба робити пріоритетність: якщо в нас є гроші на 30 споруд, то організовуємо їх там, де найбільші транспортні потоки або де найбільша ймовірність влучання», – пояснює пан Леонід.
Чи всі укриття Києва, які визнали придатними, справді є такими і чи будуватимуть нові споруди (доповнено)
Заявлена ціна на таке укриття – 2–3 млн гривень. Вона виправдана чи це задорого?
Тут питання насамперед до доцільності форми споруди, зазначає Леонід Купнєвич.
«Ті форми, які зараз є, здебільшого нераціональні в розподілі матеріалу. В основному прямокутні. Але з погляду використання матеріалу вони мають бути арковими. Якщо ви оберете раціональну форму, вже зекономите 10% матеріалу: і бетону, і арматури, яка найдорожча. А кількість армування для таких споруд велика, щоб дотриматися захисних якостей. Інша можливість заощадити – наприклад, не робити підлогу однакової товщини зі стінами і дахом, армування там не потрібне. Тож з раціональним підходом можна було б зменшити вартість на 20% точно», – пояснює фахівець.
Інше питання – до виробника і до держави. Якщо виробник виготовляє одиниці цієї конструкції, то собівартість її максимальна, зазначає пан Леонід.
«Але ж залізобетонних комбінатів багато, їхні технологічні лінії розраховані на виготовлення масової продукції. У разі масового замовлення собівартість впаде. А масовість може забезпечити держава, не одна громада, яка купує по 2–3 споруди», – пояснює інженер.
Фото: Суспільне Дніпро Леонід Купнєвич
Крім того, через рівень армування споруд не кожен залізобетонний комбінат виготовить вироби належної якості. Тож частину можна було б переобладнати саме під виробництво укриттів.
«Тут уже мова не про бізнес, а про національну стратегію: коли запросять імовірних виробників, проведуть аудит їхніх можливостей, з’ясують, хто з них за мінімальних вкладень або субсидій може швидко перейти на масове вироблення укриттів. Тож це питання симбіозу влади і бізнесу», – наголошує пан Леонід.
І коли держава та бізнес скооперуються, виникне геть інша ситуація і з якістю, і з цінами на ці споруди, переконаний фахівець, адже виникне конкуренція під контролем влади.
А де ж ставити всі ці укриття, якщо район великий, а підземних переходів і метро немає?
Так, ці споруди займають місце. Наприклад, одна така бетонна коробка, яку ви точно бачили в новинах чи на вулицях, може вмістити близько тридцяти людей. Вона досить габаритна на вигляд. І тут знову питання до міста – як воно обіграє цю ситуацію.
«Узагалі-то такі споруди мають варіативність у створенні і можуть використовуватись як споруди подвійного призначення. Тобто якщо ми говоримо про зупинки, можливо, треба виробляти такі споруди, які використовували б саме як зупинки», – зазначає інженер.
Фото: MAKHNO Studio
Проєкт дизайнерської зупинки-укриття для Києва
Як приклад він наводить ізраїльський досвід – ідею із зупинками-укриттями, на думку пана Леоніда, країна використовує вдало. Адже згідно з місцевим законом, якщо лунає повітряна тривога, а ти в транспорті – мусиш вийти і простувати в укриття. У Києві теж потрібне щось таке. Щоправда, декотрі райони позбавлені і метро, і підземних переходів чи паркінгів.
«Якщо вибрати популярний маршрут і розрахувати на невеликих відстанях або зупинки-укриття, або торговельні павільйони , тоді це вже не займання міської площі, а МАФ із додатковою захисною функцією. Це мають бути комплексні рішення у співпраці транспортників, архітекторів і чиновників», – зазначає інженер.
Зауважимо, навіть український досвід показує, що бетонні коробки, які стоять пусткою чи використовуються лише безхатьками, – нераціональне використання площі.
«У міській забудові це мають бути не холості будівлі, треба передбачати ще цивільну функцію, для мирного життя. Це питання до дизайнерів, архітекторів», – каже пан Леонід.
Якщо це будуть круті рішення, їх можна буде продавати за кордон?
Звісно! Досвід України цінний для світу не лише в питаннях зброї, а й гуманітарного розмінування, захисту цивільного населення.
«Зараз ситуація трагічна, але якщо Україна сформує досвід і побудує національну систему, це буде авторський виріб, який вона зможе продавати. Наприклад, історія з «шахедами» в Румунії – тамтешня влада почала встановлювати, можна сказати, швидкоспоруджувані захисні споруди. При тому їх випускали, якщо не помиляюся, як коробки для захисту наземних газопроводів. І якби Україна вже мала досвід, румуни нічого не придумували б, а закупили б і завезли укриття звідси», – пояснює інженер.
Закриті укриття в Києві. LB.ua писав про ці проблеми ще в січні. Що відповідали чиновники тоді і що зараз
Катерина Амеліна, кореспондентка LB.ua
