Міни "пелюстки" останнім часом знаходять у найнесподіваніших місцях.
Останнім часом на Харківщині міни «Пелюстки» знаходять у найнесподіваніших місцях — на городах та дахах багатоповерхівок.
По Харківській області розкидані тисячі протипіхотних фугасних мін — так званих «пелюсток» або «метеликів». Не дивлячись на малий розмір, вони дуже небезпечні через свою непомітність. Останнім часом їх почали знаходити навіть на тих об’єктах та територіях, які вже були розміновані. Вибухотехніки стверджують: у всьому винні птахи.
Птах підсадив міну на грядку цибулі
Про те, що птахи переносять у дзьобах протипіхотні міни, пишуть у соцмережах мешканці Ізюмського району. Як з’ясувалося, це не просто легенда: вибухотехніки дійсно знаходили «пелюстки» в таких місцях, куди, крім птахів, занести їх ніхто не міг. Наприклад, минулого тижня «пелюстка» вибухнула на даху багатоповерхівки в селищі Чкаловське Чугуївського району. На щастя, ніхто не постраждав. Селище довгий час було на лінії фронту, ворог застосовував на цій території дистанційне мінування. Але саме цю багатоповерхівку вже обстежили сапери, мін там не було.
Ще одну жительку деокупованої громади від несподіваної міни врятувала пильність.
На півночі Харківщини люди знаходять «пелюстки» навіть в огородах». Фото: Сергій Козлов/UA-NEWS.in.ua
«У Борщовій, що недалеко від Липців, місцева пенсіонерка посадила грядку цибулі. Наступного дня вийшла — а там уже міна лежить. Вона викликала саперів, і сапери міну знешкодили. Вона каже: «Вчора саджала — ще нічого не було». От просто птах приніс і кинув», — розповів UA-NEWS.in.ua начальник частини Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування ДСНС Ігор Овчарук.
За словами сапера, міни «пелюстки» зустрічаються на всіх деокупованих територіях, від Ізюмського району до півночі Харківщини — Руської Лозової, Токарівки, Липецької громади. У Харкові їх не знаходили — у той час, коли російські військові стояли під містом, вони ще не розкидали міни дистанційно.
Ворони чи люди?
Кандидатка біологічних наук, орнітологиня Тетяна Атемасова каже, що піднімати предмети з землі — це типова поведінка для воронових: галок, сорок, воронів та ворон. Але для більшості цих птахів міна вагою 80 г заважка — вони просто не могли б її донести.
«Досвіду спостереження в нас немає, але суто теоретично для воронових будь-яка штука, що лежить на землі, — це потенційна їжа. Птах може її дзьобати, підбирати, кудись нести, десь ховати. Доки він не розбереться, чи воно їстівне, чи ні, він може тягати цей предмет за собою. Якщо «пелюстка» важить 80 грамів, то це багато для птаха, крім найбільших з воронових — це ворона і грака. Сойка, сорока і галка нездатні її підняти: вона важка», — пояснює вчена.
Ворони та граки — це лісові птахи, але живуть вони також і в містах.
Втім, не тільки птахи можуть бути причиною того, що протипіхотні міни несподіваним чином опиняються в уже обстежених місцях. Ігор Овчарук вважає, що часто це — людський фактор. Він нагадує про нещасний випадок в Ізюмі, який стався на початку лютого цього року. Тоді семеро підлітків 14-17 років знайшли десь «пелюстку» і принесли її в центр міста на зупинку, щоб там погратися. Один із хлопців впустив міну, вона вибухнула, діти отримали осколкові поранення.
У деокупованих містах люди нерідко натрапляють на такі міни у середмісті. Лише цього місяця в області було два таких випадки. В Ізюмі на ринку 29-річна жінка наступила на «пелюстку» біля кіоску. Схожий випадок стався у Балаклії. Місцева жінка 49 років підірвалася у центрі міста. Вона не помітила міну у траві й наступила на неї.
«Ринок люди відвідують кожного дня, воно не могло просто так з’явитись», — вважає Ігор Овчарук.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Понад 250 жителів Харківської області підірвались на російських мінах
«Пелюстки» росіяни розкидали в основному восени 2022 року, але масово детонувати вони почали навесні 2023-го. Восени міни ховалися під снігом чи під шаром багнюки, а коли потепліло, почали вибухати від нагрівання: коли така міна довго лежить під сонцем, вона самоліквідовується. Зараз, коли поля та стежки заросли зеленою травою, ця вибухівка стала ще небезпечнішою. Невеличкі міни коричневого або темно-зеленого кольору важко помітити. Хоча в протипіхотних мінах і передбачено механізм самоліквідації, вони можуть вибухати через багато років після того, як були розкидані.
Олена Павленко
