За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Радіотелефоніст Національної гвардії України Іван Цьомко із села Яблунька Солотвинської громади після операції з пересадки шкіри проходить реабілітацію в Івано-Франківську. Воїн отримав поранення під час виконання бойового завдання у Серебрянському лісі на Луганщині.
Про найважчі бої та реабілітацію після поранення нацгвардієць розповів кореспондентці Суспільного.
Іван Цьомко проходить реабілітацію після поранення. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Іван Цьомко чотири місяці тому переніс операцію з пересадки шкіри. Він отримав поранення під час мінометного обстрілу 26 березня 2023 року. Військовослужбовець каже: так росіяни "привітали" його з Днем Національної гвардії України. Внаслідок "прильоту" міни поранило трьох бійців.
"Відчув вибух, дзвін у вухах. Бачу — навкруги дим, відчуваю біль у нозі, наче удар від автомобіля. Всюди — порох. А потім дивлюся — така чиста кров по окопі вже стікає", — згадує Іван Цьомко.
«Були такі думки, що буде ампутація. Але обійшлося», — каже Іван Цьомко. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
З поля бою його з побратимами евакуювали швидко, продовжує нацгвардієць. Спочатку — до лікарні у Лиман, потім — у медичні заклади Харкова. 19 квітня Іванові Цьомку зробили пересадку шкіри в Івано-Франківську.
"Були такі думки, що, може, її (ногу — ред. ) відріжуть, буде ампутація. Але обійшлося. Чутливості на ступні спочатку взагалі не було. А зараз не відчуваю низ ступні", — каже Іван Цьомко.
Чоловік пішов на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Перші бої прийняв під Мар’їнкою, де тривалий час з побратимами тримав оборону. Були моменти, говорить нацгвардієць, коли дивом вижив.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"Я стояв під вікном, від РПГРучний протитанковий гранатомет — індивідуальна вогнепальна зброя, різновид гранатомета, що призначений для ураження броньованої техніки, фортифікаційних споруд або живої сили противника за допомогою пострілу гранатометною гранатою прилетіло у стіну поруч. Мало що залишалося до того, щоб воно мені залетіло у вікно. Було чутно їхні викрики: "Саня, давай, заряжай. Раз, два, трі — вистрєл". Багатьох хлопців контузило. Один побратим, що був зі мною на позиції, приходить увесь білий, запорошений — приліт був дуже близько", — розповідає Іван Цьомко.
За словами воїна, найважчі бої були у Серебрянському лісі на Луганщині. Там військові РФ обстрілювати українські позиції з усього, що мали.
Після реабілітації Іван Цьомко планує повернутися на фронт. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"Відпрацьовував танк, потім — мінометні атаки. Там постійно складно, бо війна має накопичувальний ефект. Кожного дня є бої, кожного дня ти стоїш на позиції й, що найважче, кожного дня є загиблі. Ти ніяк не застрахований. Це може статися і з тобою за годину, хвилину, наступного дня", — говорить Іван Цьомко.
У рідному селі шукати внутрішній спокій боєць ходить на місце, де провів своє дитинство та юність.
Іван Цьомко у рідному селі Яблунька знаходить внутрішній спокій. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"Там відчувається мир, спокій, затишок. Там можна "відключитися", подумати про набагато важливіші речі. Трошки забути, що зараз відбувається. Хоча б на якийсь час", — каже Іван.
"Боротися за правду. Боротися за людей. Сказати, що боротися за землю? Що таке — земля без людей? Вона нікому не потрібна. А за людей — так, варто воювати, варто боротися. А вже земля входить в інтереси людей. Бо що то за народ без своєї держави, без свого рідного краю?" — підсумовує Іван Цьомко.
