За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Млин у селі Босири, Чортківський район, Тернопільщина. Суспільне Тернопіль
Історія млина, за його словами, розпочалася в 20-х роках 20-го століття. Млин збудував місцевий житель Михайло Скоробагач.
"Він був любитель техніки. Кілька моргів мав землі, продав і поїхав до Канади. Пару років він там був, заробив там грошей трохи і повернувся додому. Хотів дітям, добре зробити, — млин, щоби діти добре жили. І цей млин будував. У Львові була гуртовня, звідти люди приїжджали і будинок сей будували, архітектор був. І вальці там закуповував. І він кілька років цей млин робив. Потім вже 17 вересня, як прийшли росіяни через Збруч в Босири, бо тут Польща була, його оголосили куркулем. Але його не вивезли ніде, бо ще чотири чоловіки наостанку йому помагали будувати, бо йому не вистачило грошей. Потім його вже лишили і він став мельником. І так мельником працював до надмогильної дошки".
Омелян Кіндзерський. Суспільне Тернопіль
Тепер млин у Босирах не працює, але частина обладнання та сама конструкція збережені. За словами Омеляна Кіндзерського, млин був особливий тим, що молов кукурудзу з качанів.
"Дуже вигідно, бо качан викидають, а так, то корова з’їдає потрошки. Так було, що я цілісінький день молов, цілісінький день. Фіра за фірою стояли в черзі і мололося".
За жорна в босирському млині слугували два камені.
"Спідній камінь мертвий, а верхній камінь на шпильці підноситься нижче і вище, як помол має бути грубший чи тонший. І тут в бодню борошно висівалася".
Млин у селі Босири. Суспільне Тернопіль
Роботу млина забезпечував мотор.
"Він робив на ропі. Ропа, я не знаю, чи у вигляді солярки, але називали — ропа. А охолоджувався водою. Там є колодязь, був насос, качали в бочку, з бочки саме текло, мотор охолоджувало і витікало в потік".
За словами Омеляна Кіндзерського, запускали мотор вручну.
"Чіпалися за корбу і крутили, крутили, він пак-пак і завівся".
Устаткування столітнього млина. Суспільне Тернопіль
Борошно висипалося в іншій частині млина.
"Приблизно мельник басить, бо перше борошно, то трошки гарніше, а вже друге, то вже таке собі. Він чіпав мішок, відсував, там повно борошна, зараз падати буде. Сміття повно. І це борошно йде. Вибрав перше, те закриває, йде друге борошно".
Омелян Кіндзерський показує, де в млині висипалося борошно. Суспільне Тернопіль
Процес роботи млина регулювали механічним годинником.
"Регулювалося так, що можна з зерна зробити крупу. А можна так, що лиш лушпиння зняти. І він робить, і те зерно падає вниз, черпаки тягнуть на вальці. Ці вальці називалися залізні а ті дерев’яні. В цю половину найшло зерно, значить відсунув, пустив на вальці, закінчиться, бачимо в вікні — ця половинка закінчиться, це засуває, а це відсуває. І ця половина вже й де на помол. А тут мельник руками мацає, яка мука, чи притиснути оте колесо. Притискалися, ну воно все заіржавіло зараз".
Борошно зі стінок збивали спеціальним пристроєм.
"Він б’є по тім, що де залягло, щоб зерно чи борошно висіялися. Є тут і елеватори, які тягнуть зерно на вальці".
Мельник показує пристрій, яким збивали зерно і борошно зі стінок млина. Суспільне Тернопіль
Всередині конструкції — черпаки.
Дивися, яке ту павутиння. Це такі черпаки, все воно тепер вже таке стоїть, бо ніхто їм не користується.
Барабан, який висіває борошно знаходиться вище, під дахом, каже чоловік.
"Він був вшитий матеріалом тонким, називали газа. Він під нахилом, грубе падає всередину, він крутиться помаленьку і борошно, яке дійсно до вжитку, падає туди і йде в бодню. А грубий помол іде знов на вальці в другу половинку. І так кругом, кругом, доки не скінчить молоти".
За словами Омеляна Кіндзерського, робота мельника була ненормована, але йому подобалася.
"Від ранку і навіть до першої години ночі, як я почав молоти, то треба і скінчити".
