Військові несуть портрет і нагороди загиблого бійця Тимофія (Енея) Ануфрієва . Суспільне Новини/Нікіта Галка
У Києві в суботу, 4 квітня, попрощалися з бійцем Російського добровольчого корпусу Тимофієм Ануфрієвим з позивним "Еней". Він — син відомого одеського художника-концептуаліста Сергія Ануфрієва та арткураторки Катерини Чалої, тривалий час жив в Одесі. Загинув на фронті 1 січня 2026 року.
Віддати шану бійцю на Байкове кладовище прийшли близько пів сотні людей: рідних, побратимів, друзів, передає кореспондент Суспільного.
Бійці несуть труну загиблого Тимофія Ануфрієва. Київ, 4 квітня 2026 року. Суспільне Новини/Нікіта Галка
У складі РДК він брав участь у численних бойових операціях, зокрема у звільненні Вовчанського агрегатного заводу у вересні 2024 року.
"Я пам'ятаю, як ми проходили злагодження у складі бойової групи. Тоді він мені здавався дуже зеленим, неготовим до війни, до її жахіть. Останні наші дні, які ми провели разом, я в ньому бачив вже справжнього воїна, який пройшов важкий шлях. І він сам мені зізнавався, що виріс духовно, морально і фізично", — поділився під час церемонії прощання одних із побратимів Енея.
Побратими Тимофія Ануфрієва на прощання з загиблим. Київ, 4 квітня 2026 року. Суспільне Новини/Нікіта Галка
Командир РДК Денис Капустін "White Rex" пригадав, як минулого літа приїхав в Одесу, щоб познайомитися з родиною Тимофія Ануфрієва.
"Шлях штурмовика на війні найскладніший. Тому мені щиро хотілося про всяк випадок сказати батькам Тимофія, що вони виховали справжнього героя, справжнього воїна, гідну молоду людину. І я пам’ятаю, як сяяли очі Тимофія, поруч була його прекрасна дівчина. Батьки повинні пишатися сином", — каже Денис Капустін.
Церемонія прощання з бійцем РДК Тимофієм (Енеєм) Ануфрієвим. Київ, 4 квітня 2026 року. Суспільне Новини/Нікіта Галка
Він додав, що Еней не був народжений для війни, як і більшість тих, хто взяв до рук зброю, щоб виборювати незалежність України. Він був народжений для мистецтва, любові і краси, проте загинув як справжній герой, наголосив командир РДК.
Військовий біля труни з тілом Тимофія Ануфрієва. Київ, 4 квітня 2026 року . Суспільне Новини/Нікіта Галка
Представник хорунжої служби РДК Олексій Льовкін розповів, що Тимофій загинув 1 січня цього року під час стрілкового бою у безпосередньому контакті з противником.
"Він був вихований на античних, європейських цінностях, знав давньогрецьку мову, мріяв про створення мистецтва, про життя. Спочатку він був молодими філософом і з часом, прийшовши в РДК, він став воїном-філософом. Буквально наблизився до ідеалу давньогрецької людини, яка має бути з тілом атлета, душею дитини і розумом мудреця. Це рідкісна людина мистецтва, яка долучилася до благородної справи захисту України, боротьби зі страшним тираном в Росії", — сказав Олексій Льовкін.
Військові передають прапор родині загиблого Тимофія Ануфрієва. Київ, 4 квітня 2026 року. Суспільне Новини/Нікіта Галка
Після церемонії прощання почесний караул передав український прапор та нагороди Тимофія Ануфрієва родині. Також на знак пошани бійці стріляли у повітря.
"Я був проти, але згодом я зрозумів його рішення (піти воювати — ред.). Воно було цілком благородне, аристократичне навіть. Це людина великої честі, великої поваги. Він прожив коротке життя, але дуже достойне, дуже насичене", — каже батько Енея Сергій Ануфрієв.
Серій Ануфрієв біля труни загиблого на війні сина. Київ, 4 квітня 2026 року. Суспільне Новини/Нікіта Галка
Тимофій Ануфрієв народився в Москві, виріс в Одесі й мав російське громадянство. До початку повномасштабного вторгнення Росії він навчався на філософському факультеті університету в Санкт-Петербурзі. Після 24 лютого 2022 року залишив Росію, виїхав до Сербії, а згодом приєднався до Російського добровольчого корпусу, що воює на боці України.
Ануфрієв брав участь у численних бойових операціях — зокрема, у штурмах, зачистках і захопленні полонених. Був нагороджений медаллю "За сприяння військовій розвідці України".
Батько загиблого Сергій Ануфрієв — одна з ключових постатей одеського мистецтва 1980-х. Він брав участь у русі московського концептуалізму, працював у київському сквоті "Паризька комуна", брав участь у групах "Хмарна комісія" та "Товариство Тарту". У 1998–2000 роках в Одесі був залучений до діяльності асоціації "Нове мистецтво", контркультурного журналу "ПЛІ" і створення літературної школи "Одекаданс".
