За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Віталій Чикало. Суспільне Тернопіль
Укриття в училищі почали готувати за пів року до вторгнення Росії в Україну, розповів військовий Суспільному:
"Це одна з кімнат нашого бомбосховища, укриття. Медичні засоби, стаканчики для води, певні запаси харчів на кілька годин і днів. Згадуючи початок, оцього всього не було. Багато зроблено вже роботи. Дещо треба покращити, удосконалити, але працівники молодці. Я ще перед війною в одному з кутків набирав пісок для ремонтів. Зараз там вже стоять і лавочки, і чистенько".
Укриття в навчальному закладі. Суспільне Тернопіль
Колега Віталія, з яким він починав роботи в цьому укритті, також служить у 105 бригаді тероборони ЗСУ:
"Початок робіт в укритті ми проводили з моїм побратимом, колегою Юрою Симчишиним. Він займався цивільним захистом в нашому училищі. Тепер я ще раз переконався в тому, що якщо робити щось поступово, впевнено і цілеспрямовано — буде результат".
У 30 років я ще виступав на змаганнях.
За словами Віталія Чикала, в цьому училищі він працював викладачем фізичного виховання з 2016 року:
"Хотілося бігати. Довго бігати. І до кінця життя бігати. Ти бігаєш 20 років. Професія? Ну вчитель, передати свої знання, якісь вміння, навички. Інакшого вибору я якось і не бачив перед собою. У 30 років я ще виступав на змаганнях.
Перший раз, що був на чемпіонаті України в призах, це я був в 10 класі. А потім поступово друге місце, перше місце. І так за всю кар’єру вийшло близько 10 разів стати чемпіоном України. По дорослих — учасник кубка Європи в естафеті 4 по сто, матчеві зустрічі — призер, переможець. Навіть всіх змагань зараз не згадаєш, багато було".
Віталій Чикало після змагань, нагороди спортсмена. Віталій Чикало
Але, каже, попри успіхи в спринтерському спорті, в армії прибігав не перший.
"Старі травми все-таки вилазять. І в 2022 році, коли ми почули перші вибухи, я зрозумів, що бігав 20 років, але не навчився бігати правильно. Хлопці всі бігли першими до укриття. Я не міг наздогнати, хоч я майстер спорту. Так, таке бувало. У страху очі великі. І я думав, що я буду завжди перший. Виявилося — ні, я не вмію бігати".
Військовослужбовець 105 бригади тероборони ЗСУ Віталій Чикало. Суспільне ТернопільЗараз я командир взводу безпілотних авіаційних комплексів.
Віталій розповів, що за три роки служби в ЗСУ змінив кілька спеціальностей:
"Дев’ять місяців я прослужив на посаді стрільця. Потім вже постало питання — потрібен бойовий медик. І я тоді поїхав на навчання в один з північних обласних центрів України і закінчив курси на бойового медика. Спершу я думав, що це вже легше, краща якась бойова посада. Насправді, це дуже важко, це величезна відповідальність.
І завжди ти не можеш бути готовий, ти не знаєш, кого тобі з хлопців принесуть, кого тобі буде потрібно витягнути. І перший мій бойовий досвід — це вийшло під Куп’янськом, зразу лежав побратим, один з таких найближчих. Було важко. Потім отримав поранення і після лікування я вже не міг виконувати функції бойового медика. І мене перевели у взвод зв’язку. Знов зовсім інакша спеціальність, цікава, важка".
Віталій Чикало. Віталій Чикало
Коли в 82–му батальйоні 105 бригади формувався взвод безпілотних авіаційних комплексів Віталія перевели туди.
"У мене був певний досвід ще зі стрільців, на "Мавках" літали. Зараз я командир взводу безпілотних авіаційних комплексів, молодший лейтенант Віталій Чикало. Основне завдання майже таке саме, як у вчителя — організувати роботу. З другої сторони, як менеджер — знайти забезпечити. Як психолог — попробувати допомогти. Не можеш допомогти — організувати, хто зможе допомогти".
Військовослужбовець Віталій Чикало. Віталій Чикало
До Тернополя Віталій приїжджав у відпустку. Його запросили на зустріч зі студентами училища, аби він розповів про дрони та мінну безпеку.
"Є випадки, коли шахед у тилову частину України несе бойову частину, прилітає, робить жахіття. Зараз він несе вже дві частини бойових. Одна іде на контакт, на підрив, а друга, коли він пролітає над парковою зоною, майданом, сільською вулицею, він скидає невеличкі касетні боєприпаси. Вони потім вибухають", — розповів студентам військовий.
Лекція військового в навчальному закладі. Суспільне ТернопільСила військових в тилу. І треба бути цим тилом.
Підтримати Віталія під час лекції прийшла його дружина Ірина. За словами жінки, вона ним дуже пишається:
"Я дуже рада, що він може себе реалізувати і поза війною на даний момент. Я думаю, що це можуть зрозуміти переважно тільки жінки військових коли одного дня твоє життя перевертається на 180 градусів. Крім того, що ти маєш нести на собі побут, ти маєш нести ще якусь частину його емоцій. Сила військових в тилу. І треба бути цим тилом".
Дружина військового Ірина Милик. Суспільне Тернопіль
Алла Демборинська, Віталій Чикало, Ірина Милик, Лілія Міщун. Суспільне Тернопіль
Віталій та Ірина Чикало мріють про спокійне життя після війни. За їхніми словами, в них багато планів.
Віталій та Ірина. Суспільне Тернопіль
Нагадаємо, в Тернополі презентували фільм про бійців 105 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ "На день ближче до перемоги".
