За інформацією: Суспільне Вінниця.
8-річний Кирило П’яхін, 7-річний Максим Жарій, 4-річна Ліза Дмитрієва, які загинули під час ракетного обстрілу Вінниці 14 липня 2022 року
Ракетний удар, який відбувся 14 липня 2022 року по центру Вінниці, забрав життя 29-ти людей, серед них – 4-річна Ліза Дмитрієва, 7-річний Максим Жарій та 8-річний Кирило П'яхін. Суспільне поспілкувалося із рідними дітей, аби згадати про них та розповісти їхні історії.
7-річний Максим Жарій мешкав у селищі Теплик. Він загинув разом із мамою Вікторією Рекутою. Того дня вона привезла сина на огляд у клініку "Нейромед". Огляд проводив лікар Павло Ковальчук, розповідає бабуся Валентина Жарій. Максим – її єдиний онук.
"Він був дуже розумною, розвиненою дитиною. Тільки, за що і навіщо? Всім важко, вся країна мучиться. Це нелюди, нелюди, розумієте?", – каже Валентина Жарій.
Максима разом із мамою поховали на кладовищі у селі Мала Мочулка. Батько хлопчика, Богдан Жарій, обом на могили приніс троянди.
Фото: Суспільне Вінниця
На телефоні чоловіка десятки фотографій та відео із сином. Він розповідає: після загибелі сина передивляється їх із теплом та болем. А в кімнаті сина досі все так, як і рік тому.
На фото загиблий під час ракетного обстрілу Вінниці 7-річний Максим Жарій. Фото надав Богдан Жарій.
"Ось він на день народження мене привітав. Бачите, такий сумний. Через місяць це трапилось. Це все, що в мене було, в житті", – каже Богдан Жарій.
Чи не щодня до могили доньки та онука приходить і бабуся Оксана Рекута. Це її перший онук, каже.
"Дуже тішились. Він такий блакитноокий народився, дуже красивий. Це наше дитятко. Ми тішились. Я вже його так любила, що не могла геть в думках подумати, що його не стане", – говорить Оксана Рекута.
На фото загиблий під час ракетного обстрілу Вінниці 7-річний Максим Жарій. Фото надав Богдан Жарій.
Російські ракети забрали життя й 4-річної Лізи Дмитрієвої. Дівчинка разом з мамою поверталася із занять від логопеда. У Лізу влучив осколок. Батько Артем Дмитрієв розповідає, що донька народилася у березні 2018-го з синдромом Дауна та серцевою недостатністю. Любила танцювати, кататися на велосипеді та в автівці, проводити час із рідними.
"Щоранку прокидаєшся з Лізунькою, засинаєш з нею. Ти живеш тільки нею. Після її народження, в мене ніби з’явився інший світ. Ми гралися, розвивалися, рахували, малювали. До народження Лізуні, я ніколи не знав, що у мене є талант художника. Їй дуже подобалися котики, ослики, тигрики, крокодильчики. Якщо малювати, то всю сімейну ієрархію – ослик-тато, ослик-мама, ослик-Ліза, ослик-бабуся, і всі повинні бути різними", – згадує Артем Дмитрієв.
На фото 4-річна Ліза, яка загинула 14 липня. Фото надав Артем Дмитрієв.
За 15 хвилин до загибелі доньки, пригадує Артем, переписувався із мамою Лізи – Іриною. Обговорювали повернення до Києва. У Вінниці дівчата були, бо місто здавалося безпечнішим.
"Набрала Ірина. Вона кричала, казала “Артем, Лізу збили, Лізу збили”. Я до останнього не вірив, що Ліза померла, думав, що вона в лікарні, що я можу її врятувати, зможу все зробити, щоб вона жила. Коли мені показали Лізу, моя маленька мишка лежала в чорному пакеті", – говорить Артем Дмитрієв.
На фото 4-річна Ліза, яка загинула 14 липня. Фото надав Артем Дмитрієв.
Артем Дмитрієв каже, що і дня не було протягом цього року без думки про дочку. Тепер допомагає дітям та дорослим, які постраждали від агресії Росії. В пам’ять про доньку чоловік відкрив Благодійний фонд "Лізи Дмитрієвої".
Артем Дмитрієв. Фото: Суспільне Вінниця
14 липня у Вінниці загинув і 8-річний Кирило Пʼяхін з Херсона. Батьки вивезли його з окупованого міста, аби врятувати від війни. У той день він разом із дядьком сидів в припаркованому авто та потрапив у вогняну пастку. Дитина згоріла живцем. Поховали його у закритій труні у селі Никифорівці на Вінниччині, бо Херсон на той момент був ще окупований.
8-річний Кирило Пʼяхін. Фото з відкритих джерел
Суспільне висловлює щирі співчуття батькам та рідним загиблих.
