За інформацією: Суспільне Вінниця.
Автопробіг на підтримку полоненого захисника Сергія Стрільчука. Фото Анастасії Ільницької
21 березня у Вінниці відбувся автопробіг на підтримку військовополоненого Сергія Стрільчука та всіх полонених і зниклих безвісти українських захисників.
Про це розповіла нам донька Сергія Стрільчука — Анастасія Ільницька.
Автопробіг на підтримку полоненого захисника Сергія Стрільчука. Суспільне Вінниця
З її слів, участь у пробігу взяли майже 25 автомобілів. Стартували учасники від торгового центру, що по вулиці Гетьмана Мазепи. Фінішували — на вулиці Батозькій.
Автопробіг на підтримку полоненого захисника Сергія Стрільчука. Фото Анастасії Ільницької
Анастасія розказала, що її батько Сергій Миколайович Стрільчук народився 29 жовтня 1979 в селі Зарванці.
«Він був простою людиною, завжди життєрадісним та жартівливим. Працював зварювальником, був дуже працьовитий. Ми навіть не знаємо, що б він не міг зробити. Тато завжди допомагав, був добрим, мав багато друзів», — розповіла Анастасія.
Автопробіг на підтримку полоненого захисника Сергія Стрільчука. Суспільне Вінниця
4 квітня 2022 року батько добровільно пішов на фронт.
«Він сказав: «Стільки молоді помирає, а я своє життя прожив».
Сергій Стрільчук. Фото Анастасії Ільницької
Чоловік виконував завдання на Запорізькому напрямку, служив спершу у 228 батальйоні, потім його перевели у 100 окрему механізовану бригаду. Він був командиром взводу, мав звання старшого сержанта.
«Він приїхав у відпустку, це була середина жовтня 2024 року. Він хотів побачитися зі всіма хотів зі всіма поговорити. Казав: «Я їду туди, звідки не знаю, чи повернусь. Перед відʼїздом він прощався зі своєю матірʼю, казав: «вибач за все погане, я вас всіх дуже люблю». Та обійняв матір. І зі сльозами на очах він вирушив», — розповіла Анастасія Ільницька.
Анастасія (по центру) на одній із акцій на підтримку захисників. Фото Анастасії Ільницької
На початку листопада донька зателефонувала тату, але звʼязку вже з ним не було. Родина зрозуміла, що він чоловік виїхав на позицію. Втім, все одно телефонували, адже хвилювалися. Згодом Анастасія дізналася, на якому напрямку був батько: Донецьк, Бахмутський район, Торецьк.
До 14 листопада 2024 Сергій Стрільчук не виходив на звʼязок.
«Але саме вночі 14 листопада мій тато написав своєму брату, що все в них дуже погано, і вони з побратимом добираються на іншу позицію. І все — звʼязок втрачено. Ми мали надію, що все буде добре. Але 18 листопада 2024 прийшло сповіщення, що наш Стрільчук Сергій — зниклий безвісти».
Прапор із фото Сергія Стрільчука на одній з автівок. Фото Анастасії Ільницької
Донька почала телефонувати у частину, але відповідь була одна — «зниклий за особливих обставин».
«Наш світ просто підкосився, але я знала: мій тато, він живий! Ми телефонували у різні госпіталі, думали, можливо, він втратив свідомість, можливо, важкопоранений, шукали волонтерів, але було пусто. Ми його не знайшли», — розповіла Анастасія.
Анастасія на акції на підтримку зниклих безвісти на полонених захисників. Фото Анастасії Ільницької
16 грудня 2024 року родина дізналася, що захисник у полоні.
«Ми побачили відео з Telegram-каналу. Потім, звичайно, підтвердили. Його фото все більше і більше викидали, і нам розривало душу, що він там. Але, звичайно, була надія, що він живий, що він повернеться. Зараз ми ходимо на мирні акції за нашого рідного. Ми чекаємо кожного обміну з великими надіями, але нашого дива поки не сталось. Ми досі чекаємо з великою вірою та любовʼю», — сказала донька військового.
