За інформацією: Суспільне Чернігів.
Олександр Суворов, засновник та власник компанії PET Technologies. Суспільне Чернігів/Максим Кішка
Він заснував компанію, яка продає обладнання у 60 країн світу. А з початком російського вторгнення відмовився вивозити бізнес із прикордонного з Росією Чернігова та інвестує у нове обладнання і знаходить нові ринки. Мова про чернігівського підприємця, власника компанії PET TechnologiesУкраїнська експортно-орієнтована компанія, розробник та виробник, обладнання для видування ПЕТ-пляшок та пресформ. Олександра Суворова.
В кожному магазині є пластикові пляшки, видуті на обладнанні, яке виробляє його підприємство. Компанія експортує видувні машини для ПЕТ-тари та пресформи до них.
В інтерв’ю Суспільному Олександр Суворов розповів про те як кризи допомагають рухатись далі, вплив війни на бізнес, бронювання і мобілізацію. Також у розмові з Оксаною Рекун торкнулися хобі та поглядів підприємця, який вже 10 років практикує голодування (19 листопада під час запису інтерв'ю бізнесмен був на дев'ятому дні голодування), а після початку повномасштабного вторгнення перейшов на українську мову.
"Життя — це не тільки про бізнес"
Олександре, чим Ви цікавитесь окрім бізнесу?
Я все життя в бізнесі, підприємець, але живу достатньо насичене життя. Вважаю, що життя це не тільки про бізнес. Про свої хобі теж треба розповідати, тому що це те, що ми робимо не за гроші. Це те, на що ми витрачаємо свій час, що нас наповнює.
Хобі Олександра Суворова: дайвінг та байкерство. Facebook/Олександр Суворов
20 років я захоплююсь дайвінгом. Це занурення з аквалангом. Я пірнав у 25 морях. До повномасштабної війни я багато подорожував. У мене 85 країн у списку на сьогодні. Також я байкер, власник мотоциклів Harley-Davidson. Дайвінг зараз на паузі. Тому що з початку COVID-19 практично його не існує. З 2020 року я вже працював значно менше. Я вийшов з операційного управління компанії. Тому присвятив свій час дослідженню теми щастя.
Чому вирішили досліджувати саме щастя? Що цьому спонукало?
Тому що я для себе зрозумів, що нічого крутіше, ніж щастя, не існує. І я шукав систему, але не знайшов її. Тому створив власну. Я звик до того, що все є системою. Хочеш заробити гроші — треба зробити бізнес. Бізнес – це система. А що може бути крутіше, ніж щастя? Все, що ми робимо – здоров'я, гроші, хобі, стосунки, місія, визначення. Всі сфери нашого життя повинні приводити до щастя. Решта – просто складові.
У мене є така теорія — борщ життєвого балансу. Тобто, в якому здоров'я – це м'ясо, гроші – капуста. Стосунки – спеції. Тому що життя без стосунків – це як борщ без спецій. Потім — хобі, як обов'язкова історія і духовне зростання — місія, визначення. Ми ж не можемо займатися тільки грошима. Це визначає, що ми варимо тільки капусту. Це буде борщ? Ні. Тому всі сфери життя дуже важливі. Борщ треба варити одночасно з усіх компонентів, але за власним індивідуальним рецептом. Тому що кожна людина дуже індивідуальна.
І я не знайшов цілі крутіше, ніж щастя. І робити там умовно ще один бізнес – так, прикольно, але я вирішив піти не туди. І це якраз про ту місію і про визначення.
Ви вже написали власну книгу "Система щастя" і перейшли на українську мову. Розкажіть детальніше про цей процес.
Я вже написав за цей час чотири книги. Я ніколи не думав, що я буду писати книги взагалі. Спершу обидві доньки перейшли на українську мову і почали спілкуватися зі мною. Мені було прикольно. Я почав з ними щось намагатись. Але коли ще навчався в школі, я був звільнений від вивчення української. Мої батьки були геологами і багато подорожували. Я навіть не мав базової граматики. Звичайно, я розумів все українською, але говорити було дуже важко. Ніяк.
Це було дуже просте і гармонічне рішення, що треба переходити на українську. Рік я шукав тренера. Зараз ми й досі працюємо. Ось так за рік, двічі на тиждень я не пропускав жодного уроку. Мені було цікаво. Зараз вже вільно спілкуюсь. Я виступаю українською й навіть пишу всі пости одразу українською. Остання книга написана теж одразу українською.
Книжка «Система щастя». Facebook/Олександр Суворов
До речі книгу "Система щастя", яку видали до повномасштабної війни російською, ми зняли з продажів і перевипустили українською мовою. Російськомовну версію не знайти. А щоб видати її та просувати, треба якось розказати про себе людям. Ось так я у віці 48 років (зараз Олександру 53 роки, — ред.) почав виходити в соцмережі. І зараз я там достатньо активний користувач. Це потягнуло спіраль особистого розвитку.
Зростання — це завжди вихід з зони комфорту. Не існує зростання із теплою ванною. Людина або зростає, або деградує. Не існує якогось певного плато. Що таке підприємець? Він робить одне і те саме 30 років. А тут я почав навчатись у 20-річних хлопців та дівчаток як вести соцмережі. Адже ти не можеш нікому сказати: "Зробіть за мене мій Інстаграм". Ні, це так не робиться. Ти повинен робити все сам. Треба навчатись публічно виступати. Це дуже непросто. Мені це, звичайно, було складно. Я, здоровий мужик, приходив і казав: "Давайте, навчайте мене". А вони: "Олександр, вмикайте камеру і кажіть як спали, що їли". Я був в шоці, м'яко кажучи. Як це побачать мої колеги, підлеглі? І це навички, яких я не мав.
"Якби я знав скільки труднощів мене очікує, я б в житті не почав цю справу"
PET Technologies — підприємство, яке експортує обладнання в десятки країн світу. Ви створили його саме у Чернігові. Розкажіть про нього детальніше.
Ми виробляємо обладнання для видування ПЕТ-тари та пресформи до них. Кожна наша автоматична машина нараховує 15-20 тисяч деталей. Це наші власні розробки, на які маємо 25 патентів. Завод має виробництво повного циклу. Тобто заходить метал з продукцією ще 300 постачальників, і в результаті виходить готова автоматична машина, включаючи програмне забезпечення. Це теж наша власна розробка. Для прикладу, тиск в шині в автівки від двох до трьох атмосфер. І якщо стріляє, то гучно, так? А пляшка дується під тиском 40 атмосфер. Машина нашого виробництва працює цілодобово під тиском 40 атмосфер і середній термін її використання 15-20 років.
PET Technologies. Суспільне Чернігів
Олександр Суворов показує завод PET Technologies. Суспільне Чернігів/Максим Кішка
Такі машини ми на сьогодні експортуємо в понад 60 країн світу, в тому числі у США та Канаду. Це галузь високоточного машинобудування. Якщо заглянути в товарообіг між, умовно, Україною і США або Україною і Канадою, то там ми знайдемо що завгодно, але високоточного машинобудування практично немає. Ми є такими унікальними в цьому плані.
Компанія створена з нуля. Ми починали на вулиці Широкій у Чернігові. Тоді там була закинута територія. Але почав я цей бізнес випадково. Якби я знав скільки труднощів мене очікує, я б в житті не почав цю справу. У 1999 році ми зареєстрували компанію "Полімаш". Пізніше був ребрендинг і ми перейменувались в PET Technologies. Але знаєте, якщо ти вже 25 років на якомусь шляху, то це твій шлях. Ми пройшли все. Було дуже важко, звичайно, тому що ми розвиваємось без зовнішніх інвестицій. Можливо, дуже повільно, але поступово.
Закинута територія, де через роки буде побудований завод. Facebook/Олександр Суворов
У 2015 році ми закінчили будувати перший великий цех. Привезли виробництво, у 2017-му добудували офіс, у 2019 — добудували третій, останній цех. Виробництво машинобудування – це завжди про розширення, розвиток, тобто ти не можеш зупинитись. Обладнання треба додавати, його треба обслуговувати і так далі. І звичайно у нас повний спектр персоналу: від робітничих спеціальностей до офісних. Всі свої верстати ми обслуговуємо самі.
На заводі PET Technologies. Суспільне Чернігів/Максим Кішка
24 лютого 2022 року. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Як компанія пережила понад місяць оточення міста? І чи був у Вас план дій на випадок прориву армії РФ у місто?
Ні, звичайно, ні. Це був жах. Коли почалася та друга серія війни, я її так називаю, всі поїхали. Завод зупинили. Люди вийшли на роботу 24 числа і ніхто не знав, що робити. Спочатку було одразу питання, релокуватиРелокація – це перенесення місця фізичного розташування підприємства з місця постійної дислокації повністю або частково задля збереження можливості роботи підприємства та повноцінного його функціонування. чи не релокувати. Мені тільки лінивий не сказав, щоб я вивозив бізнес. Більшість взагалі не розуміють про що йде мова. Але в мене навіть такої думки не було. Тому це питання закрили одразу. Ми працюємо тут.
Як це вивезти взагалі можна? Ми тоді не уявляли наскільки серйозна загроза. Але місто вистояло, завдяки нашим захисникам. Було дуже важко, тому що наша експортна частина була 68% до війни. Звичайно, з початком війни все ж це зупинилось. Хто буде інвестувати в Україну під час гострої фази війни?
На заводі PET Technologies. Суспільне Чернігів/Максим Кішка
Але я навіть ніколи нікуди не збирався їхати спочатку. Я виїхав з Чернігова вже напередодні того, як міст зруйнували (мова про міст через Десну, на який армія РФ скинула бомби 23 березня 2022 року, — ред.). І звичайно частина колективу поїхала. Коли ворог пішов (3 квітня 2022 рік, — ред.), 10 квітня я вже був на заводі. Чесно кажучи, ходив і плакав. Тому що воно все уціліло, слава Богу. І я досі не вірю, що воно ціле, і що воно залишилося. З 15 квітня вже люди працювали, а в червні ми вже щось відвантажували.
Скільки за 2022 рік втратили в грошовому еквіваленті?
Відсотків 60 або 70. Зараз ми вже повернулись і перевищуємо показники. 2024 рік поки що не закритий, то я не можу порівняти, але у 2023-му — ми перевищували десь відсотків на 10-15 довоєнного об'єму. Тому завжди дякую команді, що в меншій кількості людей ми зробили більші об'єми.
10 жовтня 2022 року Росія здійснила першу з початку повномасштабного вторгнення масовану ракетну атаку по енергетиці. Чи передбачали Ви, що вони будуть бити по енергетиці і як Ваша компанія захищена від блекаутів?
У нас почали виходити з ладу станки, верстати. І це було дуже погано. Так, звичайно, ми почали шукати генератори. Навіть їздили в Туреччину, тому що всюди вже було їх обмаль. Але генератор ми привезли лише у 2023 році.
Зараз у нас все своє автономне: котельня, сонячні панелі та генератори. Раптові відключення світла для нас дуже болісні. Ті верстати, які дуже точні з ЧПК (числове програмне керування, — ред. ), працюють автоматично. Програма довга, вона може тривати до 16 годин. Коли вимикається раптово світло, то верстат зупиняється, і коли вмикається, він починає сам себе тестувати. Півтори години виходити на режим і потім він починає програму з нуля. Тобто попередню заготовку треба викинути. Іноді ми втрачаємо інструмент, який ламається просто. Тому для нас електрика принципово важлива. Це питання виживання. Це якраз акумулятори й альтернативне джерело. Тому ми звичайно кредитуємося, інвестуємо в цю енергоісторію.
"Ми прагнемо, щоб наша людина говорила: я не просто точив гайки, а я точив гайки, які завтра будуть працювати в Перу"
Яка філософія Вашої компанії?
Є в мене така філософія, що кожна попередня криза, дає нам здобути якусь навичку. Це вже п'ята криза за нашу бізнес-діяльність. 2004 рік — революція. Вона дуже сильно вдарила по виробниках. Бо ми працюємо у сфері B2B (бізнес для бізнесу, — ред.). 2009 рік — світова фінансова криза. 2014-й — друга революція. 2019 рік — COVID-19. Тобто це тенденція. Кожні п'ять років у нас криза. Але з 2019 по 2022 роки щось пішло не так. Час прискорюється. Ми ж розуміємо, що якщо протягом 20 років у нас п'ята криза, то буде і далі.
На заводі PET Technologies. Суспільне Чернігів/Максим Кішка
Але кризи дають саме ту навичку, яка нам знадобиться в наступну кризу. Наведу приклад. Коли почався коронавірус, це був жах для всіх. Але що ми винесли з цього? Ми навчилися працювати віддалено. І коли почалася повномасштабна війна ми вже нормально всі працювали з дому, підвалу. Якби не ця навичка, нам було б тяжко. Але ситуація без виходів вмикає якийсь потенціал всіх людей. Скільки ми в цьому стані зможемо прожити, я не знаю. Втома накопичується. Це ми всі відчуваємо. Але що нам залишається?
Щодо компанії, то скажу наступне. Окрім матеріального стимулювання людей, потрібне нематеріальне і мотивація. Вона грає таку ж роль, а можливо — і більшу. Людям важливо дати перспективу, людей бажано інформувати, щоб вони розуміли, що причетні до чогось масштабного. Тому ми зробили таку історію, як ідеологія. Назвали це PET-TV. Кожен вівторок ми транслюємо новини з кожного департаменту на екранах по всьому заводу: їдальня, цех, переговорна. Ми дуже довго впроваджували цю ідею. Вона зараз класно працює.
Ми розповідаємо, наприклад, що отримали замовлення умовно з Мексики. Це прикольно. Де Чернігів, а де Мексика. Ми відвантажили форму в Коста-Рику або ми отримали замовлення і зараз робимо тестові форми на "Боржомі".
На заводі PET Technologies. Суспільне Чернігів/Максим Кішка
Я прагнув до того, що коли приходить мій працівник додому і його родина збирається на вечерю, і запитує про день, то щоб він казав, що не просто точив якісь гайки. Я хочу, щоб він сказав: "Я точив гайки, які завтра будуть працювати в Перу, або в Коста-Риці".
З якими країнами довелося розірвати угоди після повномасштабного вторгнення, а з якими навпаки підписали?
У перший день розірвали договори з Росією. Ми працювали раніше з Іраном. Це було давно. Років сім вже не працюємо. З Білоруссю у нас майже не було стосунків. А додались нових шість, дуже екзотичні країни. І це наша прямо гордість. Це такі як: Ліберія, Сальвадор, Джибуті, Танзанія.
Ми запустили повністю цикл виробництва ПЕТ-кеги у 2023 році. Це повністю новий проєкт, в який ми інвестували. І ще ми інвестували у верстати. Розробили дві нові машини, дільницю по виробництву ПЕТ-форми та кеги. І зараз знову інвестуємо в розвиток виробництва, тому що є підпроцеси, які треба прискорити.
На заводі PET Technologies. Суспільне Чернігів/Максим Кішка
Цикл виробництва ПЕТ-кеги. Facebook/Олександр Суворов
Також ми почали робити відеоконференції. У цеху ми поставили камери і у прямому ефірі показуємо потенційним клієнтам як працюємо. Умовно в Мексиці можна під'єднатися, якщо вони замовили у нас машину, та у будь-який час дивитися як вона складається. І це спрацювало. Бо ми показали людям не якісь рекламні ролики, а справжнє життя. І ми поставили собі за мету в соцмережах транслювати звичайне життя заводу. Просто, без ретуші, без фільтрів знімають як працює слюсар, як відвантажується машина, як там хтось щось крутить.
Щоб глядачі десь за океаном побачили це. І це дало результат. Телефонує клієнт і каже: "Слухайте, ви що, працюєте? Я читаю новини. У вас війна. Я бачу Чернігів на мапі. Це ж капець". Ми запросили його на відеоконференцію, показали екскурсію по заводу і все. Він зробив замовлення. І це, до речі, машина, яка буде працювати на високогір'ї — понад 3000 метрів у Перу десь.
"Не можна просто взяти зупинити бізнес і всіх забрати на фронт. Це так не працює"
Під час зустрічі бізнесу із президентом України Володимиром Зеленським у Чернігові (5 квітня 2024 року), на якій Ви також були присутні, йшлося про програму "Зроблено в Україні" та тиск на бізнес з боку податкової. Що змінилося з того часу?
Нічого не змінилося. Воно як було незрозуміле, так і залишилось. Ми програму "Зроблено в Україні" підхопили першими та зробили відеоролик про те, як наші машини виготовляються в Чернігові та їдуть за кордон. Що зараз відбувається? Ми просто пишемо всюди "Зроблено в Україні".
Нашому бізнесу 25 років. В Україні скільки влади помінялось за цей час, скільки ми чули вже різних обіцянок. Я до цього всього ставлюсь дуже спокійно.
Про тиск з боку податкової. Ми працюємо в "білу" вже давно. Тобто у нас прозорий, чистий бізнес, який сплачує всі податки. Тому які до нас могли бути питання?
На заводі PET Technologies. Суспільне Чернігів/Максим Кішка
Що Ви, як бізнесмен, думаєте про збільшення податку військового збору з 1,5 до 5%?
Я не бачу, як я можу на це впливати. Якщо буде такий закон, ми будемо його виконувати, тому що ми працюємо повністю в правовому полі. Чи згоден я, чи ні: не можу сказати. Для підприємців будь-яке підвищення податків це дуже болісно, але якщо це допоможе нашій перемозі, то чому ні.
Як Ви оцінюєте умови в Україні для ведення бізнесу?
Я бачу, що ми потрошку зростаємо. І не тільки наша компанія. Ми могли б зростати значно швидше, якщо держава б підтримала якийсь певний курс і допомагала. Звісно, зараз краще, ніж на початку 1990-х, коли взагалі не існувало правил. Зараз є правила. Є закони.
Ми отримали грант від держави на початку повномасштабної війни. Також користуємось спрощеним кредитуванням для нашого регіону в 3%, от за це державі дякую. Це, я думаю, найпотужніша допомога бізнесу. Звичайно, ми отримали цей кредит на встановлення сонячних панелей — 5%. Теж допомогла держава. Це потужна історія.
Що Ви думаєте за ідею економічного бронювання? Та яка загалом у Вас ситуація з мобілізацією?
Ми в категорії критично важливого підприємства. Сказати, що від держави це допомога — це теж не так. Тому що якщо бізнеси перестануть працювати, то державі буде не солодко. І про це говорять всі з першого дня війни, починаючи з Зеленського. Нам всі казали працюйте, не релокуйтесь, будь ласка, ми вам допоможемо. Не можна просто взяти зупинити бізнес і всіх забрати на фронт. Це так не працює. Тому бронювання в будь-якому випадку, хоч те, хоч інше, це такий знаєте, обопільний крок. Це дає можливість бізнесу працювати, а державі існувати.
Читати ще
Читати ще
Скарги на податкову, спрощене кредитування та додаткові гроші: підсумки зустрічі Зеленського з бізнесом Чернігівщини
Зараз у нас на підприємстві працює 240 людей. У війську, якщо я не помиляюсь, 15. Більше приходити жінок стало, там, де переважно були чоловіки. Зараз у нас майстер дільниці жінка. Так, незвично, але вона впорається. Такий рух вже почався.
Чи почала Ваша компанія орієнтуватися на ветеранів війни?
Ми вже зробили пандуси всюди на входах. Будівля у нас така, що ми маємо один горизонт без порогів, без сходинок. Зараз робимо проєкт на першому поверсі в цеху. Будемо облаштовувати роздягальню якраз для людей з інвалідністю. Ми готуємось до прийому ветеранів. У нас працюють вже декілька таких. Також ми є спонсором ветеранських змагань "Серцевір". Форму для пляшки у виді гантельки розробили для них також. Я бачу багато можливостей. Чому людина, якщо вона втратила умовно ноги, не може працювати слюсарем? Ми можемо зробити спеціальний навіть стіл для нього. Ми ж завод.
Пандуси на вході PET Technologies. Суспільне Чернігів
Існує така думка, що Чернігівщина – депресивний регіон, і бізнес тут невигідно взагалі тримати. Що ви про це думаєте?
Є така думка, але я так не вважаю. Для мене тут, як і у будь-якому регіоні є плюси та мінуси. Не існує чогось ідеального.
Серед плюсів:
- Вигідне географічне положення. Київ поряд. Центральні магістральні дороги проходять якраз через Чернігів.
- Непогана інженерна база, адже тут є "Політех". Було кілька заводів потужних, тому інженерна база і людей з освітою достатня.
- Місто для життя затишне. Багато лісів, річок. Чисто, дуже гарна вода.
Мінуси:
- Як у будь-якого провінційного міста — недостатньо масштабу і розмаху. Воно трошки впливає на темп зростання бізнесу. Я не кажу зараз про всіх, але є таке відчуття.
- Кадри. Кращі їдуть. Тож Київ, що поряд, це і плюс і мінус.
Як Ви ставитеся до тих бізнесменів, які поїхали за кордон?
Це їх власний вибір. Я не можу за них вирішувати й засуджувати, і навіть обговорювати це питання. Тому що хто мені дав право на це? Я звик говорити за себе і своє найближче оточення.
На Вашу думку, чи будуть інвестиції в Україну, зокрема й Чернігів після війни?
Я думаю, їх повинно бути достатньо. Багато є іноземних програм, вони просто очікують, коли закінчиться воєнний стан. А що нам залишається робити? Тільки сподіватися. Ми ж живемо очікуваннями, надією все життя.
Я в Україні знайшов якусь свою певну межу. Зараз я вже звик. Мені комфортно і краще, ніж за кордоном.
"Мені потрібна якість життя сьогодні. В цьому житті, не в наступному"
Згадаймо початок нашої розмови, де Ви розповідаєте про хобі. Розкажіть про свою систему голодування?
Я зараз на дев'ятому дні голодування якраз (розмова з Олександром була 19 листопада, — ред.). Десять років тому я спробував усвідомлене голодування. І мені так сподобалось, що я практикую три-чотири рази на рік по десять днів. І раз на тиждень 36 годин.
Чому Ви почали це робити?
Є така необхідність призупиняти, перезавантажувати мозок. Я прийшов в голодування не тільки, щоб почистити тіло. Це зрозуміло, само собою, а щоб і почистити мозок. Десь сьомий, восьмий, дев'ятий день ти приходиш в такий стан, що просто дивишся навколо інакше. Життя підприємців – це взагалі не цукор. Це постійний стрес. У нас не існує навіть паузи, щоб відпочити.
Олександр Суворов на голодуванні. День п’ятий. Instagram/Олександр Суворов
Причому голодування – це природна історія. Це програма, яка прошита в нас. Це не смертельна небезпека. Ми можемо не їсти. Я за ці 10 років вивчив все, що міг. Все, що знайшов. Перевірив на собі та створив власну систему голодування.
Кращий захід в голодування – миттєвий. Тобто, ухвали рішення, зранку зайшли і все. Готуватися не потрібно. Лише морально. Голодування – це дуже серйозна практика. Це не про схуднення, то я називаю побічним ефектом. Справжня сила голодування – ментальний стан і духовний розвиток. Тіло зазвичай чиститься, лікуються хвороби.
Я голодую 10 років і у мене нема хронічних хвороб. Мені 53 роки, а відчуваю себе на 35.
В мене є такий зараз напрямок розвитку, і те, що я даю світу – це система щастя і голодування. Тому що я вважаю себе дуже глибоким експертом.
Що б Ви порадили тим, хто тільки наважується на власний бізнес в Україні?
Я можу сказати: не бійтесь, все буде ок. Мені подобається тут. У мене є досвід подорожей і життя в різних країнах. Але я не бачу себе там. Я не бачу як я буду реалізований. Зараз, як би воно складно не було, але енергія життя вона тут. Вона прям є.
Ті, хто поїхав, це їх рішення. Ну хто тобі дав право засуджувати людину? Ти з собою розберись. Життя і світ починається з тебе і тобою закінчується.
Все, що ми робимо в житті, ми робимо для себе. І ти не маєш навіть права думати за інших. Але, я точно впевнений, що буде у нас такий розквіт, і що люди повернуться. Коли закінчиться війна, я впевнений, тут буде дуже прикольно.
Олександр Суворов у Чернігові. Facebook/Олександр Суворов
Згадайте Чернігів 2004 року і зараз. Це два різних міста. Хоча я не скажу, що ми там процвітали і все було класно. "Епіцентр" який збудували. Це капець. Міст який! Так це Чернігів за 60 кілометрів до російського кордону. Тобто щось відбувається. Всі підприємці, яких я знаю, прагнуть розвиватися зараз. Не відкладають на після війни.
Я не просто вірю. Я роблю це вже зараз. Ми інвестуємо щорічно. Ми нікуди не їдемо. Ми розвиваємо бізнес. Ми готуємось до викликів. І взагалі, я пишу, виступаю і розповідаю про щастя. Що тут ще додати? Який закордон?
Я також їжджу по університетах і виступаю для студентів. Для чого? Моя місія показати, що в Україні можна робити чистий, прозорий, "білий" бізнес. Складний — на прикладі виробництва машинобудування, але можна працювати на весь світ. Це можливо з нуля у невеликому місті. Я був ніхто. Мені ніхто не допомагав. Моя місія показати, що це можливо. Ці зернятка треба просто сіяти у цьому інформаційному фоні, який зараз є. Що такий негатив про Україну дуже часто йде, що у нас тут нічого не можна зробити. Я не згоден. У нас багато що можна зробити.
Читати ще
Читати ще
«Частина бізнесу піде в «тінь»»: про збільшення податків та фінансування армії, — підсумки ток-шоу «Що відбувається?»
