Чернівецькому національному університету – 150 років: як резиденція стала вишем та увійшла до переліку спадщини ЮНЕСКО

За інформацією: Суспільне Чернівці.

Чернівецький національний університет імені Федьковича. Чернівецький національний університет імені Федьковича. Джерело: Марія Пайлик/Суспільне Чернівці

Цьогоріч Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича відзначає своє 150-річчя. Це був сьомий у світі та єдиний в Україні університет, який діє як освітній заклад та є пам'яткою Всесвітньої спадщини.

Аби отримати цей статус знадобилося п'ять років – професори університету самостійно готували досьє на тисячу сторінок та їздили у Париж, щоб переконати раду ЮНЕСКО не відкладати рішення про надання статусу. Суспільне Чернівці розповідає, як резиденція митрополитів стала університетом та як закладу вдалося стати пам'яткою ЮНЕСКО.

"Одночасно навчальний комплекс та культурна пам'ятка"

Резиденцію митрополитів Буковини й Далмації почали будувати у 1864 році. Будівництво тривало майже 20 років, розповідав Суспільному екскурсовод історико-архітектурного музейного комплексу при Чернівецькому університеті Микола Косташ. Це єдина з майже 150 спроєктованих будівель чеського архітектора Йозефа Главки, яка має статус пам'ятки ЮНЕСКО.

Вартість будівництва становила майже два мільйони золотих флоринів. На той час за 20 золотих флоринів можна було купити коня, каже екскурсовод. Це було орієнтовно 12 грамів золота.

Для будівництва Резиденції звели два цегляних та один черепичний завод. Уся цегла будівлі – автентична. Йозеф Главка контролював будівництво впродовж семи років, опісля його змінив інший архітектор. За цей час на життя Главки було скоєно два невдалі замахи. Косташ каже, це робили працівники цегельних заводів, яким він декілька разів повертав неякісну цеглу.

Фото: Марія Пайлик/Суспільне Чернівці

Уся цегла будівлі університету – автентична. Фото: Марія Пайлик/Суспільне Чернівці

Каміння, фундаментні блоки та колони будівлі складаються з піщаника, який звозили з п'яти кар'єрів області. У двох величезних ямах, які вирили перед центральним корпусом, гасили вапно, потім змішували його з молоком, білком та піском – за допомогою цього розчину клали цеглу. Цемент при будівництві не використовували.

"Всі фундаментні блоки та колони – з'єднані свинцем. Під час землетрусів будівля рухається, бо в області семибальна сейсмічна зона. Також свинець виконує функцію гідроізоляції", – розповідає Косташ.

Екскурсовод ЧНУ Микола Косташ. Фото: Марія Пайлик/Суспільне Чернівці

Новости Украины