За інформацією: Суспільне Чернігів.
Колаж з ілюстрацією загиблого бійця на фоні грошей та поля в Україні. Суспільне Чернігів
33-річний Денис Ромодан та 62-річний Валерій Мельник долучилися до оборони Чернігова у перший день повномасштабного вторгнення Росії. Вони прийшли зі своєю зброєю, набоями та амуніцією, оскільки готувалися до війни. Їхній статус на війні мав назву: "особи, залучені до оборони міста на добровільній та конфіденційній основі". Тобто, це "конфіденти", які влаштовували диверсії в тилу ворога.
6 березня 2022 року обидва чоловіки загинули під час бою з росіянами неподалік Чернігова. Їхні тіла знайшли лише 12 квітня, після того, як росіяни відступили, а місцевість розмінували. Спогади про них записані у книгах і документальних фільмах. Але родини чоловіків досі не можуть оформити одноразової грошової допомоги від держави. Мова йде про 15 мільйонів гривень, які гарантують рідним загиблих військовослужбовців.
Чому виникла така проблема, що про це кажуть юристи та чи зможе новий законопроєкт врегулювати питання родин загиблих цивільних добровольців, розбиралася Наталія Найдюк.
"Вакула" та "Батя"
Ірина Сухорабська. Суспільне Чернігів
Під час зустрічі Ірина Сухорабська часто торкається руками медальйона на шиї. Цю прикрасу для мами Денис Ромодан зробив власноруч у 2021-му.
Медальйон від сина Дениса Ромодана. Суспільне Чернігів
Це був важкий рік для жінки. Денис обіцяв, що медальйон заспокоїть та захистить її у важкі часи. Щоправда, тоді ніхто навіть не підозрював, наскільки важкими вони можуть бути…
У мирному житті Денис Ромодан був ковалем. Займався історичним фехтуванням. У 2020-му чоловік одружився, за рік став батьком донечки Герди. Тоді ж почав проходити вишколи разом із товаришами, бо був упевнений: війни не уникнути.
Донька Дениса Ромодана. фото з архіву родини
Повномасштабна зробила з Дениса "Вакулу". Востаннє він приїжджав до родини 4 березня. І то був останній раз, коли, тоді дев'ятимісячна, Герда сиділа на міцних руках татка…
Читати ще
Читати ще
Загиблі Герої Чернігівщини: Денис Ромодан
Валерія Мельника Денис Ромодан знав ще за мирних часів: товаришував з його синами. Валерій мав столярне виробництво. З початком війни у 2014 році активно волонтерив: син Кирило тоді пішов в АТО, батьки купували і везли на фронт усе необхідне.
Валерія знайомі досі називають Петровичем. Через старший вік та бойовий досвід, якого набув в Афганістані. Після початку повномасштабної війни чоловік отримав позивний "Батя". До слова, воювати пішли і обидва сини Петровича. А його дружина Віра разом з невісткою та трьома онуками виїхала з Чернігова.
Дружина Валерія Петровича — Віра. Суспільне Чернігів
Востаннє Віра розмовляла з Петровичем 5 березня. Він розповідав, що взяв у полон російського військового. Запитував, що подарувати їй на День народження, який мав бути за три дні. А вона просила лише одного – аби залишився живим…
Останній бій у спогадах вижившого
У книзі "Чернігів у вогні" записані спогади поліцейського Олега Флюгерта, який долучився до оборони міста і воював з Петровичем та Денисом. Українські військові мінували дорогу, якою їхали російські колони. Загони ворога розчищали її, зсуваючи протитанкові міни на узбіччя. Колона, що йшла наступною, думала, що шлях розмінований. Але чоловіки швидко ставили міни на місце. Так підірвали чимало російських машин на трасі Гомель-Чернігів. Також група Петровича заходила в окуповані села, аби дізнатися, де стоїть російська техніка. Передавали координати і по ній прилітало.
Вдень 6 березня Петрович з Олегом та ще одним чоловіком пішли в розвідку в бік села Деснянка. Виконавши завдання, мали інший наказ – рухатися в бік повороту на село Халявин. Тоді ж під’їхав і Денис.
Петрович ішов першим. Денис наздогнав його на автомобілі. Якоїсь миті Олег побачив чоловіка у цивільному, що їхав велосипедом у бік Ріпок. Зупинив, аби перевірити документи. Потім попрямував за товаришами, як раптово почався обстріл. Олег та побратими опинилися по різні боки дороги. Так вони потрапили у засідку.
Зав’язався нерівний бій. Навкруги було багато російської піхоти, з повороту на Халявин виїхали два "Тигри". Олег відстрілювався, скільки міг. Потім побіг до лісосмуги, перечепився і впав. Згодом йому вдалося дістатися до Чернігова. Російські військові, імовірно, подумали, що він загинув і почали стріляти в інший бік, де були Денис та Петрович…
Рідні та побратими сподівалися, що обидва чоловіки живі: десь переховуються або потрапили в полон. Їхні родини в цей час перебували за кордоном, шукали їх на російських сайтах, де виставляють фото та відео українських бранців.
Мати Дениса Ромодана та Дружина Валерія Петровича. Суспільне Чернігів"Я запідозрила, що щось не те, коли 7 березня зателефонував Кирило і попросив паспорт Дениса. Я розхвилювалася, документ завжди був при ньому. Мені було важко дихати, відчувала, що щось не так. Нам сказали, що був бій і вони з нього не вийшли. Та хотілося вірити, що вони живі. Отак ми й сподівалися на диво до 12 квітня", – каже мати Дениса Ірина.
Тіла Дениса та Петровича знайшли прикопаними на узбіччі, коли розміновували територію, де був бій…
Довідки про участь у боях є, а ось контракти зникли
Ірина та Віра стверджують, що чоловіки пішли захищати Чернігів із власною зброєю, набоями та екіпіруванням. 25-26 лютого вони підписали контракти з військовою частиною, яка входить до Сил спеціальних операцій (ССО) ЗСУ. Частина є секретною, тому називати її номер публічно не можна.
Денис Ромодан та Валерій Мельник були "конфідентами". Це, по суті, українські диверсанти, які працюють у тилу ворога. Цей статус означає, що вони не перебували в особовому складі військової частини, але їх залучили на добровільній та конфіденційній основі до виконання завдань руху опору. Чоловіки мали командира, виконували його накази, записи про це є в журналі бойових дій.
За кілька місяців після звільнення Чернігівщини військову частину, де Петрович та Денис були залучені як "конфіденти", розформували. Документи передали в іншу частину, яка є правонаступницею першої. Ця інша частина згодом видала обом родинами довідки про участь Петровича та Дениса у бойових діях, копії записів із журналу бойових дій. А ось контрактів, які підписували чоловіки, немає. Рідні припускають, що їх знищив командир, коли місто перебувало в облозі і була загроза захоплення Чернігова.
"Мій син Кирило – військовослужбовець. Він знав, що потрібно всі документи оформлювати, як слід. Петрович та Денис підписали ці контракти з його колишньою частиною. Кирило збирав і віддавав командиру ці контракти, вони точно були. Наш адвокат звертався в регіональний архів Міноборони: ні по Мельнику, ні по Ромодану жодних документів не збереглося. Імовірно, командир знищив документи, коли місто було в облозі", – вважає Віра Мельник.
Обидві родини досі не можуть оформити виплату 15 мільйонів гривень одноразової грошової допомоги, яка передбачена родичам загиблих військовослужбовців. А між іншим, уже 6 березня 2025 року минає трирічний термін, коли можна подати документи для її отримання.
Для "конфідентів" є свій закон, але він не працює
Зараз інтереси родин представляє адвокат Сергій Похилько. Він розповів, чому виникла проблема з оформленням виплат.
Справа в тому, що виплати одноразової грошової допомоги (ОГД) у 15 мільйонів гривень родинам загиблих саме кадрових військовослужбовців передбачає Постанова КМУ №168. Її отримання оформлюють через ТЦК та СП.
Родини загиблих цивільних добровольців, які не були у штаті військових частин, претендують на значно менші виплати. Мова про суму в 750 прожиткових мінімумів станом на 1 січня в рік загибелі. Це питання регулює Постанова КМУ №336. Для 2022 року сума ОГД для таких людей складала трохи менше 1,9 мільйона гривень. Призначенням цієї виплати займається міжвідомча комісія при Міністерстві у справах ветеранів. До слова, саме за такою виплатою в Міноборони на Мінветеранів рекомендують звертатися рідним у відповідях на запити адвоката.
Але для добровольців ССО, "конфідентів" є свій закон – "Про основи національного спротиву". У 25-й статті вказано, що у випадку їх смерті, родини отримують ті ж пільги, гарантії та виплати, що і кадрові військові ССО. Тобто, вони мають право на 15 мільйонів гривень.
"Є так звані конкурентні норми права. У цьому випадку загальна норма – це ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Стаття 10-1 загалом врегульовує питання добровольців. І є спеціальна норма – ЗУ “Про основи національного спротиву”, який стосується саме людей, що були залучені до ССО. В юриспруденції завжди застосовують спеціальну норму права. Але ні Мінветеранів, ні Міноборони не погоджуються, що родини Ромодана та Мельника мають право на ОГД в 15 млн. Вони вбачають, що вони можуть отримати тільки ОГД цивільних-добровольців – близько 1,9 мільйона гривень. При цьому ж у рідних є довідки про участь Дениса та Петровича у бойових діях, є виписка з журналу бойових дій. Тому я вбачаю, що наявні довідки та покази свідків дають членам цих родин право на ОГД у розмірі 15 мільйонів, як це передбачає ЗУ “Про національний спротив” та Постанова №168", – пояснює адвокат.
Механізм того, як отримати ОГД у 15 мільйонів гривень, розписаний в Наказі Міноборони №45. Там вказано, що має зробити родина загиблого, яких документів потребують міські та обласні ТЦК, яка роль самого Міністерства оборони тощо. Зокрема, підставою для виплати є накази командира про зарахування військовослужбовця до списків особового складу військової частини, про виключення його у зв’язку з загибеллю, довідка про грошове забезпечення тощо. Це все розписано в Додатку 5 до цього наказу. Але він стосується саме кадрових військових.
Крім того, в перший місяць після початку повномасштабної війни деякі військові частини не завжди вели документи належним чином, ще якась їх частина втрачена. Сергій Похилько каже, що звертався в регіональний архів Міноборони: ні по Мельнику, ні по Ромодану документи не збереглися – контрактів, наказів не знайшли.
Положення про ССО взагалі є державною таємницею. Тобто, закон, який дає право на виплату родині загиблого "конфідента" є, але немає підзаконних нормативних актів, механізму, як це зробити. Тому, вважає адвокат, важливо або внести зміни до законодавства і прописати цей механізм, або ж мати рішення суду, яке стане прецедентом.
В очікуванні прецедента або системних змін
Адвокат Сергій Похилько каже, що 28 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за аналогічною справою. За 15 мільйонів гривень судяться з державою рідні загиблого на Харківщині цивільного добровольця.
"Я говорив з адвокатом у тій справі. Вони пішли таким шляхом: просять суд зобов’язати військову частину ССО прийняти загиблого до особового складу, наступним днем – виключити зі списків. Потім надати довідку про грошове забезпечення загиблого. З такими документами рідні можуть іти в ТЦК та СП, там мають розглянути питання про призначення 15 мільйонів гривень ОГД. Аби військова частина зробила всі ці кроки, потрібне рішення суду. Побачимо, що скаже Верховний Суд у цій справі, це буде прецедент", – говорить Сергій Похилько.
І додає, що у випадку задоволення позову, це буде вирішення лише одного конкретного випадку. Іншим родинам так само доведеться судитися.
Ситуацію потрібно змінювати на рівні законодавства, системно, вважає адвокат. Адже є родини добровольців, які були у складі інших військових частин, не ССО, а отже не мають навіть "формального" закону, який би гарантував їм справедливий підхід до допомоги та соціального захисту. Адже ці люди так само втратили близьких, які долучилися до захисту України.
Законопроєкт уже в Верховній Раді
25 листопада 2024 року у Верховній Раді України вже зареєстрували такий законопроєкт. Він має номер 12234 “Про внесення змін до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Ініціював зміни до законодавства Кабмін, а саме Міністерство у справах ветеранів.
У законопроєкті мова йде про призначення ОГД у розмірі 15 мільйонів гривень родинам загиблих цивільних добровольців, які у взаємодії з ЗСУ, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами брали безпосередню участь у відсічі повномасштабної збройної агресії Росії проти України та загинули у перший місяць – з 24 лютого по 25 березня 2022 року. Ось як причини встановлення саме такого періоду прокоментував заступник міністра у справах ветеранів Руслан Приходько:
"На початку повномасштабного вторгнення цивільні не завжди могли офіційно вступити до лав ЗСУ. Тим, хто добровільно захотів захищати Україну, створили можливість офіційно приєднатися до військових частин, територіальної оборони чи правоохоронних органів. Зокрема і статус учасника бойових дій для добровольців надається виключно за перший місяць повномасштабного вторгнення".
Руслан Приходько. Особистий архів Руслана Приходька
Він додав, що Мінветеранів постійно працює над удосконаленням законів і надалі буде розглядати можливість збільшення виплат і для інших категорій людей.
Передбачається, що підставою для надання статусу члена сім’ї загиблого захисника чи захисниці буде довідка про безпосередню участь загиблого у бойових діях. Її видає командир формування, у взаємодії з яким така людина воювала. Сам статус надає міжвідомча комісія при Мінветеранів. Руслан Приходько додав, що наразі його мають близько 130 родин. Після ухвалення закону вони матимуть право на 15 мільйонів гривень ОГД.
Люди, які вже отримали "ОГД добровольців" (близько 1,9 мільйонів гривень), зможуть розраховувати на виплату різниці. У фінансово-економічному обґрунтуванні законопроєкту йдеться, що таких родин 34.
Важливо, що в березні 2025-го для цих сімей закінчиться трирічний термін, який вони мають, щоб оформити ОГД через загибель своїх рідних. Наразі невідомо, чи ухвалять законопроєкт до того часу.
"Звісно, ми очікуємо, що це буде якнайшвидше. Однак, слід враховувати і план роботи ВРУ, пріоритетність розгляду тих чи інших законопроєктів тощо. Незважаючи на це, Мінветеранів під час участі у нарадах, "круглих" столах, конференціях постійно наголошує про важливість ухвалення відповідних змін", – сказав Руслан Приходько.
Ольга Термено. Особистий архів Ольги Термено
Юристка, керівниця ветеранського напряму ГО "Юридична сотня", яка надає безоплатну правову допомогу військовослужбовцям та членам їх родин, Ольга Термено розповіла, що загалом на "гарячу лінію" організації зверталося відносно небагато родин добровольців.
"Складно оцінити ймовірну кількість таких людей, адже є родини, які з різних причин не заявляють про себе. Також важливим застереженням є те, чи будуть у бюджеті гроші на ці виплати. Згідно з висновком Мінфіну, реалізація цих змін потребуватиме додаткових видатків у сумі 1,86 мільярда гривень. Зокрема у 2025 році – 230,7 мільйонів, у 2026-2028 роках – по 543,1 мільйона. Однак у законі про держбюджет на 2025 рік та показниках бюджетної декларації на 2025-2027 роки, видатків на виплату цієї ОГД не передбачено. Тому важливо, аби положення акта були фінансово забезпеченими, а не мали б просто декларативний характер. Загалом, цей законопроєкт – важливий крок для визнання внеску людей, які стали на захист України, не долучившись до ЗСУ чи інших формувань", – вважає юристка.
***
Маленька Герда Ромодан з мамою досі живуть за кордоном. Зараз їй 3,5 роки. Вона не пам’ятає свого тата живим. Проте добре вгадує його по фотографії і ввечері, здіймаючи очі до неба, говорить: "Тато – зірочка".
Читати ще
Читати ще
Паперові копії електронного документа та дні очікування у чергах: що про ВЛК розповів поранений військовий з Чернігова
Читати ще
Потрапити в ТЦК встигли не всі охочі: текстовий репортаж із черги 16 липня у Чернігові
Читати ще
«Ніколи не думав, що людська плоть може винести такі тортури»: монолог військового про весну в російському полоні
