Військова медикиня Юлія. Фото надане Суспільному пресслужбою бригади
22-річна Юлія на псевдо Юріч — бойова медикиня Дніпровського батальйону 108 Кодацької бригади територіальної оборони Збройних сил України. До війська вона приєдналась у 2023 році. Під час однієї з евакуацій на групу військові РФ здійснили скиди вибухівки. Медикиня дістала тяжкі поранення, та розповіла, попри травми залишилася у війську.
Про це повідомили на сторінці бригади 108 Кодацької бригади територіальної оборони ЗСУ.
Юлія розповіла, сама родом з Дніпра. З 16 років працювала аніматором, після навчання отримала спеціальність бухгалтера.
"Однак різко змінила професійну стежку — це батьки настояли на бухгалтеру, мені ж більше до вподоби архітектура. Проте війна зламала всі плани… В 2022-му році я спочатку виїхала в Польщу, однак сидіти там не змогла, адже в мене багато знайомих пішли воювати, багато з них загинуло… Розуміла: війна не закінчиться, якщо люди не почнуть самі приходити у ЗСУ. Мене у бригаду привів побратим знайомого, він був штурмовиком. З посадою визначилась одразу. Сказала собі, що буду бойовим медиком.. Але мене поставили стрільцем, бо не мала ні ВОСуВійськово-облікова спеціальність, ні навчання, жодного досвіду у медицині. Але згодом поїхала навчатися і потрібний ВОС зʼявився", — каже вона.
Військова медикиня Юлія. Фото надане Суспільному пресслужбою бригади
Під час однієї з евакуацій медикиня дістала поранення.
"Були трьохсоті мінометники, поранені від скидів, тяжкі… Нам довелося з побратимом йти до них, бо одна я б їх не потягла. Позиція горіла, і нас засікли з дронів. Звісно ворог побачив, що прийшов медик, бо ми несли ноші. Медиків дуже часто б'ють, якщо помічають, або хлопців, які пересувають трьохсотого. Попри всі правила МГП, коли відбувається евакуація, окупанти б'ють ще більше, ніж звичайно. Тому що є шанс добити трьохсотого і ще пару людей, які евакуюють", — розповідає Юлія.
Вона згадує, коли надавали допомогу, зрозуміли, що одного з військових потрібно евакуювати терміново.
"Трьохсотому стало набагато гірше. Це був колумбієць. І ми вирішили, що його слід терміново евакуювати, бо ми просто втратимо людину. Нам заказали радіоподавлення, висунулися і… одразу ж підлетіло два "Мавіка". Чотири скиди! Ось так… Це диво, що вижила. Після першого мене відкинуло, адже міна впала дуже близько. Шолом зачепився за гілки. Відчувала кров у роті. Після третього я знепритомніла, але встигла в рацію сказати "Юріч" — триста!". Хлопці вибігли з КСП, на котрий ми повинні були нести трьохсотого, та зрозуміли, що подавлення не працює. Як мені пізніше розповіли, у мене пробило легені", — згадує вона.
Після — їй провели операцію.
"Мені спочатку на голові операцію зробили. Два уламки видалили, а один вирішили не чіпати, тому що може судини зачепити. Залишились ще малі уламки в печінці, в спині, у хребті та в легені. Я повернулася в частину, декілька місяців знаходилась на місці, бо мені дуже не хотілося на ВЛК їхати. Побоювалась, що непридатність дадуть. Тут вже моя сім'я, друга, але сім'я. Тут всі рідні. Я хлопцям потрібна, а вони мені", — зазначила вона.
Лікування після поранення. Фото надане Суспільному пресслужбою бригади
Юлія має чимало нагород, зокрема — "За врятоване життя", "За поранення", "За участь в бойових діях", "За оборону України", "За рік на службі". Каже: після закінчення війни мріє подорожувати.
