За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Колишній голова Всеукраїнської організації «Тризуб імені Степана Бандери» Євген Філь в інтерв’ю Суспільному розповів про переслідування націоналістів у 90-ті роки. Суспільне ТернопільВладі "Тризуб" заважав, бо формував у молоді патріотизм і захищав українське
"Олігархічні кола за допомогою бандитських формувань намагалися привласнити Дрогобицький нафтопереробний завод. Тризубівці цьому завадили. Тоді до нас звернувся колектив заводу і ми стали на його захист. Ми домоглися того, щоб завод залишився власністю трудового колективу".
Тризубівці взяли участь у відстоюванні права власності трудового колективу Дрогобицького нафтопереробного заводу на це підприємство. Євген ФільЗначним поштовхом до більш жорстких переслідувань тризубівців стала хода у Києві
"14 жовтня 1995 року у Києві відбулася акція, під час якої відзначили свято Покрови, День українського козацтва та День УПА. На той час "Тризуб" був асоційованим членом Всеукраїнського братства ОУН УПА. Тоді до Києва з усіх регіонів країни приїхали близько 500 тризубівців і взяли участь у ході. Першими в колоні йшли козаки, потім Всеукраїнське братство УПА та ВО "Тризуб імені Степана Бандери". Після цієї ходи на нас відкрили кримінальні справи: на мене, на секретаря організації Івана Суту, Івана Поважного. Ми проводили вишкіл на Чортківщині. Туди прийшли прокурори і почали запитувати про дозвіл на проведення вишколу. Дозвіл у нас був, ми все погодили з місцевою владою, однак на нас таки завели кримінальні справи. І репресії чинили лише щодо тризубіців, хоча у ході брали участь й інші організації".
Хода у Києві, 14 жовтня 1995 року, з нагоди відзначення свята Покрови, Дня українського козацтва та Дня УПА. Євген ФільСудовий процес над секретарем ВО "Тризуб імені Степана Бандери" Іваном Сутою тривав понад пів року
"Суд над Іваном Сутою намагалися провести у закритому режимі, але ми, тризубівці, вимагали, щоб судовий процес був відкритим. Бо якщо нам приписували, що ми бандити, то хай би суд був відкритим, щоб кожен охочий міг прийти і побачити, хто ми є насправді. Тоді громадськість перекрила дорогу, суд був зірваний. Потім люди пішли з вулиці Острозького на Руську, перекрили дорогу знову і все-таки добилися, щоб суд був відкритим. Він відбувся у "Березілі", на слухання прийшли понад тисячу людей і всі побачили, що це було просто політичне замовлення. Івану Суті винесли вирок, в якому було сказано, за що нас звинувачували: "вони зверталися один до одного "друже" і ходили строєм до пам'ятника Тарасу Шевченку". Коли ми почули цей вирок — всі були шоковані. Тобто, Івана Суту не звинувачували ні в чому протизаконному: тризубівці не мали зброї, не закликали до повалення влади. Звинувачення були просто абсурдні".
Люди перекрили дорогу в Тернополі на вулиці Острозького, вимагали, щоб суд на Іваном Сутою проводили у відкритому режимі Євген Філь
Люди перекрили дорогу в Тернополі на вулиці Руській, вимагали, щоб суд на Іваном Сутою проводили у відкритому режимі Євген Філь
Суд над Іваном Сутою на вимогу громадськості, провели у відкритому режимі в палаці культури «Березіль» Євген Філь Євгена Філя звинуватили у створенні незаконного воєнізованого формування і керівництві ним
"До свого суду я готувався. Я перечитав, як поводили себе на судах Тарас Шевченко, Степан Бандера, Білас і Данилишин, Ярослав Стецько. Вони не себе боронили, а ідею, свої переконання. Бо якщо ти почнеш боронити себе, то втратиш ті ідеали, за які став на цю боротьбу. У суді мене підтримували відомі люди, патріоти: Юрій Шухевич — син генерала Романа Шухевича, також Дарка Гусяк — зв'язкова Романа Шухевича, Ігор та Ірина Калінці — дисиденти, правозахисник і дисидент Іван Кандиба, голова спілки політв'язнів та репресованих Петро Франко. З Тернополя завжди виїжджали до два-три автобуси людей на нашу підтримку: мої рідні, тризубівці, громадські й політичні діячі. Врешті, я був ув’язнений упродовж двох місяців".
Євген Філь, колишній голова Всеукраїнської організації «Тризуб імені Степана Бандери». Суспільне ТернопільПід час ув’язнення я продовжував свою роботу
"Коли мене утримували у СІЗО в Чорткові, я намагався вести себе гідно, як патріот, націоналіст. В тюрмі я вів щоденник і згортки цих записів передавав на волю через дружину. За допомогою тих записок я керував організацією. В ув’язненні я багато молився, декламував декалог, робив руханку. Інші хлопці бачили це. Я читав їм історію України, розповідав, як постала українська держава, давав юридичні поради, передавав свої знання. А щодо працівників тієї установи — вони мене не чіпали, бо знали, що кожного дня задля мого визволення влаштували пікети, мітинги біля обласної прокуратури, щонеділі в Тернополі проходило віче. Голова проводу УНСО звернулася до української діаспори, вони пікетували посольства у Вашингтоні та в Оттаві, щоб мене звільнити. У серпні в Києві відбувся збір Світового Конгресу Українців, де також йшлося про моє звільнення і про припинення переслідувань "Тризубу", туди був запрошений президент Кучма. Це було десь орієнтовано 23-24 серпня, а 27 серпня мене випустили. Василь Деревляний і Юрко Сиротюк ходили до міського голови В'ячеслава Негоди, який ще раз зареєстрував нашу організацію, і це був ще один із приводів для мого звільнення. Мою справу розглядав Верховний суд і вже в 1999 році з мене зняли ті тяжкі обвинуваченні, вся та справа була закрита".
Записки, матеріали, які увійшли до щоденника Євгена Філя. Євген ФільВлада переслідувала і студентів, які входили до "Тризуба"
"Було це так: студента викликали до декана, а потім декан виходив, а зі студентом залишалися працівники служби безпеки і проводили "розмови". Хоча, з юридичної точки зору, ніхто не мав права говорити на такі теми з неповнолітнім без присутності їхніх батьків".
Під час судових процесів і ув’язнення, важливою була підтримка рідних
"Коли я був ув’язнений в Чорткові, дружина з дітьми приїжджали побачитися зі мною. Морально це було складно: ти говориш по телефоні, діти до тебе рвуться, а ти не можеш нічого зробити. Тоді я сказав дружині: "Більше мені сюди дітей не приводь, бо цим ти лише нас травмуєш. Я тут себе відчуваю немічним, бо не можу нічого вдіяти, а діти цього не розуміють.
Був ще один отакий епізод, пов'язаний з моєю дружиною і дружинами моїх побратимів, який був дуже важливим для мене. Коли я був ув'язнений, Івана Суту судили, і тут на сцену в "Березілі" вийшли моя дружина, дружини Івана Сути й Івана Поважного, і сказали: "У зв'язку з тим, що наші чоловіки під судом і в ув’язнені, ми поповнюємо лави "Тризуба". Тоді з залу вийшли кілька десятків людей і написали заяви на вступ у нашу організацію. Влада не знала, що робити, адже думала, що тими репресіями нас налякають. Я був гордий. За Україну віддали життя мільйони людей. Чужими руками Україну не вибореш. А якщо ти хочеш її вибороти, то всі твої рідні мають бути в тих самих лавах".
