За інформацією: Суспільне Чернівці.
Олена Савчук. Суспільне Чернівці
Олена намагається приходити у центр двічі на тиждень й проводить з дітьми стільки часу, скільки може. Щоразу переодягається у футболку центру та обов'язково носить із собою перепустку, бо без неї не може заходити на територію закладу. Каже, спершу боялася взаємодіяти з дітьми, але згодом навчилася.
"Досвід прийшов з часом. Я не знала, яку дитинку можна взяти на ручки. Дивилася, як няні з ними взаємодіють. Треба дивитися й запитувати, що роблять няні, чи можна щось зробити – і все", – каже Олена.
Олена годує дитину з «Дому метеликів». Суспільне Чернівці
"Вони всі люблять ручки"
Волонтерка намагається більше взаємодіяти з дітьми, яких можна взяти на руки та з якими можна погуляти на вулиці. Водночас є діти, які під'єднані до апаратів, які підтримують їхнє життя. У цьому разі Олена ходить до них й тримає за руки.
"Їм потрібна увага, дотики. Трішки побули на ручках й вже можуть бути самі, але ручки їм треба найбільше. Є Оксанка – вона доросла й на ручках її не потримаєш, але вона дуже любить, коли хтось біля неї. Є Ілона, якій пів року. Вона вже тримає голову, дуже любить їсти й побути на ручках. Вони всі люблять ручки", – розповідає волонтерка.
Олена тримає на руках дитину, за якою доглядають у «Місті добра» в Чернівцях. Суспільне Чернівці
Олена каже, таке волонтерство є складним фізично, бо багато дітей можуть одночасно вимагати уваги. Це потребує багато енергії.
"Але ніхто не вимагає, що ти маєш тут бути добу. Стає важко – збираєшся й приходиш, коли відновлюєш сили. Коли мене питають, чому я у "Місті Добра", то я завжди кажу, що воно мені потрібне більше, ніж я йому. Думки про волонтерство з'явилися у нелегкий період мого життя, коли починаєш замислюватися, що насправді є важливим в житті. І "Місто Добра" стало відповіддю на мої молитви", – каже Олена.
Волонтерка Олена Савчук разом із дитиною у «Домі метеликів». Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
"Ми замінюємо маму, а мама – це руки"
Зараз у паліативному відділенні медцентру "Дім метеликів" перебувають 14 дітей, ще 15 – у відділенні реабілітації, каже медичний директор Денис Колюбакін. За трьома дітьми доглядає одна медсестра. Водночас є активніші діти, які потребують особливої уваги.
"Ми дійсно потребуємо допомоги добрих людей. У нас жодна дитина не лежить, крім тих, яким протипоказано стояти. За можливості ми замінюємо маму, а мама – це руки. Нам потрібні зайві руки, які допомагатимуть медикам доглядати, проводити інтерактивні ігри та годувати дітей, бо дітей багато й кожна дитина потребує індивідуального підходу", – каже Колюбакін.
Денис Колюбакін. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Водночас людина, яка хоче стати волонтером, має бути фізично здоровою, каже медичний директор. Мати флюорографію та не мати симптомів ГРВІ. Перед тим, як почати працювати з дітьми, людина проходить кількаденне навчання, зокрема з догляду за дітьми та психології дітей. Також дізнається загальний план реабілітації дітей.
"Всі, хто чують про дитячий паліатив чи людей з інвалідністю, завжди кажуть:" Мені боляче, я не знаю, що сказати й чим допомогти". Але я не вважаю, що ці діти якісь не такі. Це звичайні діти й, якщо в них зараз такі обставини, то треба максимально робити від себе все, що можеш. "Дім метеликів" прекрасний тим, що тут не відчуваєш страху й відчаю", – каже волонтерка.Читати ще
Читати ще
«Це історія не про смерті, а про святкування кожного життя»: як у Чернівцях доглядають невиліковно хворих дітей
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
