За інформацією: Суспільне Вінниця.
Вінницька вежа. Суспільне Вінниця
У Вінниці для військових, які перебувають на реабілітації, гідеса Тетяна Рибак проводить безкоштовні екскурсії містом. За її словами, це своєрідна терапія, яка допомагає оборонцям відволіктися і прискорити процес відновлення після поранень. Як проходять екскурсії — жінка розповіла в ефірі Українського Радіо Вінниця.
"Це була ініціатива моєї знайомої психологині, яка у травні 2022 працювала в одному з вінницьких шпиталів. Вона запропонувала мені провести екскурсію для поранених військових, які перебувають у стінах шпиталю, яким важко. Я погодилася відразу. Навіть не думала хвилюватися. Я люблю свою справу, люблю людей. Згодом зрозуміла, що тут багато специфіки. Це нині моя ініціатива", — розповіла Тетяна Рибак.
Гідеса задоволена, що такі екскурсії подобаються людям. А завдяки донатам, які збирає на спеціальну "банку" і про що звітує, має можливість пригощати військових після екскурсій.
"Одна з крайніх екскурсій. Чоловік отримав поранення під Бахмутом. Він казав "Дивитися на красу — це набагато приємніше, ніж дивитися на лікарняні стіни".
Тетяна завжди запитує перед екскурсією, хто буде з учасників, і завжди розраховує, що є той, хто буде на кріслі колісному чи з протезами, ампутаціями та готується до протезування.
"Бувало, що хлопці приїжджали на екскурсії двічі, тричі, бо лікування тривале і може тривати пів року, рік. Вони можуть бути у різних шпиталях, але повертатися знову у Вінницю. І мені дуже приємно, що вони приходять знову. І вони, буває, настільки зацікавлені, що готові з протезом, хоча важко, йти вниз чи по Мурах, чи по Кропивницького. Їхні побратими готові їм допомогти, наприклад, крісло колісне проштовхнути там, де треба, де горбочки".
Екскурсії для маломобільних груп Тетяна Рибак почала проводити ще у 2020 році. Це була екскурсія для мам з візочками. Тоді жінка була "молодою мамою" і розуміла, що мами теж хочуть кудись піти, але є проблема: куди подіти візочок.
"Вже тоді я протестувала маршрути. Проводила екскурсії і для ГО "Гармонія". Теж велика кількість учасників на кріслах колісних. Проводила у Центральному парку. І помітила, якщо правильно відформатувати маршрути, то все доступно. У Вінниці є маршрути, які я протестувала. Якісь починаються з нижньої частини, і трішки складніше підніматися догори, наприклад, з початку вулиці Соборної. Якісь починаються з Театральної, тому що простіше зверху донизу спускатися. Коли люди, команди приходять вдруге, втретє, то вже доводиться щось вигадувати, формувати так, щоб було комфортно і цікаво".
У своїх екскурсіях Тетяна Рибак намагається дізнаватися настрій військових, дивиться, на що вони реагують. Зазвичай, розповіла, їх цікавлять теми про фінансові питання, бізнес — що пов'язане з грошима. А також якісь кримінальні моменти.
"Останнім часом ось я проводила екскурсію "Кримінальна історія Вінниці". Хлопці зацікавлено слухали, і перехожі теж залишалися. Екскурсії, які пов'язані з особистим, інтимним життям минулого, пікантними деталями — вони розбурхують уяву, зацікавлюють, дарують позитивні емоції. Я дивлюся щоразу, де включаються військові, реагують на жарти, починають один з одним спілкуватися і обговорювати щось. Хтось потім своїм побратимам рекомендує такі екскурсії.".
За словами Тетяни Рибак, екскурсія для ветеранів — по наповненню це 25%, все інше — це спосіб переключитися, спосіб побачити щось нове, розважитися, побачити, що світ є і в ньому можна продовжувати жити, функціонувати, піти на каву, навіть якщо ти на кріслі колісному.
"Військові зі свіжими пораненнями закриті. І це нормально. Це важка психічна адаптація. Якщо це хлопці, які вже очікують протезування, або протезовані — вони вже пройшли певний шлях, працювали з психологом. І це інша атмосфера. Тут треба бути максимально обережним. Тут така як робота психолога і лікаря "Не нашкодь". Хтось радо обіймається при першому знайомстві, хтось не хоче іти на контакт. І це теж добре. Для когось важливо після завершення ще обійнятися. Це про тактильність".
Зазвичай учасників екскурсії супроводжує також лікар. Що ж до транспорту, то в ц ому плані гідеса співпрацює з ГО "Гармонія", яка має два автомобілі для перевезення людей на кріслах колісних. Автівки приїжджають, забирають військових і привозять відразу на місце екскурсії. І відвозять назад теж.
"В моїй сім'ї так склалося, що мій дядько через травму з чотирнадцяти років був прикутий до крісла колісного. В дитинстві я каталася у нього на руках. І я виросла з розумінням, що це "норм", і в мене в голові ніколи не було усвідомлення, що це має бути якось інакше. У нас вдома все було адаптовано для того, щоб він міг проїжджати, були пандуси, — говорить Тетяна Рибак.
— Я виросла з тим, що розуміла, як воно має бути. І такі сім'ї є. І вони будуть. Через повномасштабне вторгнення нині є набагато більше військових. І громада має бути великою сім'єю. Вона має любити і з повагою ставитися до всіх, організовувати простір".
