За інформацією: Суспільне Чернігів.
ФОТО: Суспільне Чернігів
17 лютого Дмитра Брижинського призначили начальником Чернігівської міської військової адміністрації, згідно з розпорядженням Президента України. Це відбулося за поданням начальника обласної військової адміністрації В’ячеслава Чауса після того, як 1 лютого рішенням Львівського апеляційного суду міського голову Чернігова відсторонили від посади строком на один рік.
Які плани має на посаді начальника міської військової адміністрації Чернігова? Що думає про справу відсторонення Владислава Атрошенка від посади? Коли запропонували очолити міську військову адміністрацію Чернігова, та як пояснює заяву В’ячеслава Чауса про те, що підстав для утворення військової адміністрації в місті немає? Чому у розпал бойових дій пішов з армії на цивільну посаду і що думає про звинувачення на свою адресу від бійців 58-ї бригади? Відповіді на ці та інші питання в інтерв’ю дав начальник міської військової адміністрації Чернігова, почесний громадянин Чернігова Дмитро Брижинський. З ним спілкувався Андрій Тіток.
Навіщо бойовому офіцеру Дмитру Брижинському ця посада?
Це питання моєї батьківщини, моєї родини, моїх друзів, моїх родичів, які проживають на чернігівській землі. Тому тільки заради цього. Якщо наш противник буде мати мрію ще раз вийти на околицю Чернігова, я повинен бути впевненим, що у нього знову нічого не вийде.
Так, може це було б робити краще в ролі військового?
Залежить від того, яка це посада. У військових дуже багато посад, які безпосередньо впливають на події, а ти можеш залишатися в стороні від процесів і бути просто виконавцем якихось доручень.
Тобто на цій посаді у вас більше, умовно кажучи, повноважень, ніж в лютому-березні 2022 року, коли ви були керівником штабу оборони Чернігова?
Зараз у мене більше повноважень підготуватися до оборони та до захисту. Зараз повноважень дуже багато і, звісно, їх набагато більше, ніж було у лютому-березні. Тому що тоді ми починали управління і підготовку форсовано, по факту. Завчасної підготовки міста Чернігова не було. Зараз я маю можливість впливати на ці процеси.
А чия це була вина, що тоді не було завчасної підготовки?
Ну це питання не до мене. Я цими питаннями не займаюся. Я констатую факт, кажу, що я бачу, те, що я знаю. Можливо, займалися на інших напрямках. Можливо, не очікували, що противник так різко підійде до міста Чернігова. Тому це питання не в моїй компетенції.
Ви ж розумієте контекст вашого призначення: ця вся історія з Атрошенком, звинувачення Атрошенка в політичних переслідуваннях. Ломако навіть говорив, що такі дії (призначення міської військової адміністрації, — ред.) — це спроба рейдерського захоплення влади. Як ви можете це прокоментувати?
Відсторонення відбулося в рамках чинного законодавства. Є порушення і є відповідальність. Які питання можуть бути? Будь-яка публічна особа має нести відповідальність перед громадськістю. Бо рівень довіри до неї вищий, тому рівень відповідальності й вимоги вищі. Що дозволено простому громадянину, не дозволено керівнику міста.
Ви вважаєте, що відсторонення Атрошенка є заслуженим?
Так це законом визначено. Є судова влада. Суд це визначив. Є порядок оскарження. Якщо ми будемо кожне рішення обговорювати, тим паче під час військового стану… Це до доброго не доведе.
Владислав Атрошенко під час суду. ФОТО: Суспільне Чернігів
Тобто для вас особисто це рішення нормальне? Як ви, як громадянин, відчуваєте цю справу?
Він сам сказав, що порушив закон. Чесно сказав.
Він сказав, що він порушив закон по іншій справіАтрошенко заявляв, що готовий понести покарання у справі щодо виїзду його дружини в розпал бойових дій за кордон на службовій Toyota Camry.
Він підтвердив, що здійснив дію, яка не передбачена його повноваженнями й заборонена законом.
Я більше про співмірність покарання.
В чому неспівмірність? Він вільна людина. В чому неспівмірність?
В тому, що за таке порушення відсторонення.
Чи це тяжке покарання? Це не тяжке покарання. Його ж не позбавили нічого. Він відпочине та все. На фоні загибелі військових, на фоні тих травм, які вони отримують — це покарання взагалі ніщо. Це взагалі ніщо. І “роздмухувати тут слона” не потрібно. У нас люди гинуть тисячами. У нас пів міста зруйновано. І навіть до цього дня за рік нічого не відновлено. А ми кажемо, що комусь заборонили обіймати посаду протягом року. Так є ж в нього команда, все працює. Є заступник, який працює. Каже, що він “лінію партії” виконує… Я взагалі не бачу жодних загроз місцевому самоврядуванню, демократії. Міська рада працює, все — питань нема.
Але ж міська рада може й не працювати?
Якщо буде таке рішення, то не буде працювати. Ми живемо в умовах військового стану. І баланс відносно до суспільства, відносно до держави тут вже трошки змінюється. В бік держави. Від суспільства, від людини — в бік держави.
Заяви Атрошенка про політичне переслідування, ви не вважаєте це політичним переслідуванням?
Ні, не вважаю. Зараз не вважаю та не вважав взагалі. Маючи ту інформацію, яка в мене є.
Яка у вас інформація?
Про те, що він порушив закон та використав службове авто для вивозу своєї родини за кордон.
Але справа щодо нього стосувалася Тесли15 вересня 2022 року НАЗК вручила міському голові Владиславу Атрошенку адмінпротокол. З нього вбачається, що 2 липня 2022 року під час робочої поїздки до швейцарського Лугано (чернігівському міському голові тоді не дозволили перетнути кордон – ред.), Владислав Атрошенко дав вказівку своєму водієві перевезти машину Tesla Model X, яка належить його дружині, за кордон. Такі дії міського голови, йдеться в ухвалі, становили приватний інтерес, про який Владислав Атрошенко мав би повідомити НАЗК., а не службового авто.
Ну Тесли, не в тому суть.
Про ваше призначення. Коли у вас була про це розмова з В’ячеславом Чаусом? Що він вам говорив? Навіщо вам треба очолювати?
За тижні два до призначення. Я дату не пам’ятаю. Він говорив, що треба очолити, тому що питання безпеки залишається актуальним. На той час була інформація, що сили РФ накопичують свої засоби на кордоні. Потрібно, щоб не було так, як було у лютому. Потрібно очолити цю військову адміністрацію і готувати місто до оборони та захисту. Щоб це було більш сплановано, якщо щось буде.
Як ви можете пояснити те, що Чаус за день до рішення суду по Атрошенку (31 січня, — ред.) говорив, що підстав для введення військової адміністрації в разі його відсторонення від посади нема?
Тут же є два напрямки діяльності. Є припинення діяльності Чернігівської міської ради, а є система, яка зараз працює — два потяги, які рухаються паралельними шляхами. Можливо, це було в тому контексті, що припинити діяльність міської ради та міського голови, то він (Чаус, — ред.) сказав, що вони зараз працюють, не припинена діяльність. Але паралельно введена військова адміністрація для більш якісного вирішення питань, що стосуються оборони та захисту населення.
Ні, у мене було питання: чи є підстави для введення військової адміністрації у випадку відсторонення Атрошенка?
Я це чув ось так: вони працюють, твій напрямок — безпека. Можливо він (Чаус, — ред.) не так зрозумів питання.
Наскільки я знаю, міська рада зараз працює, тому що в Верховній Раді нема зараз голосів на те, щоб розширити ваші повноваження.
Я Радою не керую, не орієнтуюся, які в них погляди, що вони там думають.
Чому Чаус сказав, що ви маєте очолити адміністрацію?
Тому що бачив, як ми працювали в лютому-березні 2022 року.
Ще одна причина введення військової адміністрації, про яку ви говорили в попередньому інтерв'ю — загроза саботажу з боку команди Атрошенка після його відсторонення. Чи є зараз саботаж з боку місцевої влади?
Зараз я віддав декілька розпоряджень, побачу, як вони будуть виконані, а потім вже зможу чітко відповісти: чи є, чи нема. Я давав розпорядження стосовно відновлення тих сховищ, де я побував. Воно не виконане — це раз. Друге питання стосовно надання мені інформації щодо використання коштів, які були виділені по програмі територіальної оборони національної безпеки через управління ЖКГ, через управління освіти… Дуже багато коштів було виділено на ці напрямки для виконання задач територіальної оборони національної безпеки. Побачу, як вони нададуть відповідь, наскільки вона буде об’ємною та відповідати тому напрямку, який визначено. Я викликав до себе заступника начальника управління ЖКГ та сказав, що мені потрібні ці цифри. Потім буду бачити, чи ухиляються вони від відповіді, чи просто відписку дадуть.
Як взагалі відбувається ваша співпраця?
Я надаю доручення виконувачу обов’язків голови міської ради для виконання певних дій, тому що комунальні підприємства згідно з законом підпорядковані йому. Мені ці повноваження переходять, якщо постановою Верховної Ради я буду мати цю силу. Якщо буде прийнята ця постанова — припинення діяльності міського голови та міської ради.
Як ви вважаєте, чи буде вона прийнята взагалі?
Буде прийнята — будемо працювати в такому ракурсі, не буде — будемо в такому. Зараз у мене задач трошки менше, я себе більш комфортно відчуваю. Якщо буде прийнята постанова, то питання повсякденної діяльності міста на плечі лягає. Тому більше роботи. Ніхто ще не казав, що “дайте мені більше роботи і я від цього буду задоволений”.
Тобто ви не будете цим задоволені?
Чому не буду? Якщо збільшать повноваження і буде результат, то, відповідно, буду отримувати задоволення. Якщо буду бачити, що я намагаюся, а результату нема ніякого — саботаж, або ще якісь перепони, то відповідно ніхто не отримає задоволення. Коли нема результату діяльності.
А як у вас спілкування з Ломако взагалі? Які відносини?
Нормальні. І в телефонному режимі, і так — то він заходить до мене в кабінет, то я до нього. Я ж кажу, паралельно два поїзда рухаються.
Порівнюючи ситуації в Чернігові та Прилуках. В першому випадку є міська рада, в другому — міська рада взагалі паралізована повністю декілька років. Тут вводиться військова адміністрація, там — ні. Як ви для себе це пояснюєте?
Ми прикордоння, Прилуки — ні. Прилуки розташовані ближче до центру України. Ми прикордоння. Ми ж бачили, що ворог підійшов до Чернігова, до Прилук аж потім. Тут же зовсім інше значення міст. Прилуки та Чернігів як "фортеця північна" — зовсім різні за значенням. Тому, напевно, так.
Чому військову адміністрацію у Чернігові не вводили у лютому-березні 2022 року?
На той час, по-перше, Верховній Раді та Президенту, як Верховному Головнокомандувачу, було чим займатися більш суттєвим, і там же надходили доповіді, як військові діють на тих чи інших напрямках. Ми тоді справлялися, я, як керівник оборони Чернігова, справлявся. Ми співпрацювали й з обласною військовою адміністрацією. Нагальні задачі, які було потрібно на той час виконувати, вони виконувалися. Ручне управління, однак, воно працювало. Займатися бюрократією на той час, напевно, не було потреби.
Що вам сказав Президент під час зустрічі?
Він спитав, чи в Чернігові я проживаю. Де моя родина проживає. Де була родина під час окупації. Вона була тут, 16 березня тільки виїхали. Звернув увагу на задачі, чи розумію я з якою метою вводиться військова адміністрація, адже місто північне, місто-фортеця столиці. Тому найголовнішою задачею є безпека та цивільний захист. Покращити стан в цих напрямках.
Про задачі на посаді. Що означає покращити стан безпеки? І що не так з цим зараз?
Головне це узгодити діяльність всіх складових сил оборони в місті Чернігові. Щоб всі діяли за єдиним планом. Щоб всі розуміли, як ми будемо діяти, якщо противник знову буде на підступах до Чернігова. Щоб всі розуміли, що є єдиний центр прийняття рішень, єдиний штаб оборони міста, куди потрібно ставити питання, куди потрібно бігти, де питати, що робити та де отримати завдання. Тобто, перша задача — це організація управління. Друга задача — питання забезпечення. Тут багато складових. Питання бойового забезпечення — розвідка, тактичне маскування, інженерне забезпечення, хімічне забезпечення, захист високоточною зброєю. Тилове забезпечення — технічне, медичне. Треба це все організувати, щоб всі знали, хто керує, якщо щось погано.
Друге — це питання цивільного захисту: бомбосховища, укриття та організований порядок евакуації населення з міста в разі необхідності. Всі мають розуміти, як буде здійснюватися ця евакуація, куди, чим. Це два головних напрямки. І відповідно, дотримання громадського порядку в місті. Ми це перевіряли, я взагалі не отримав задоволення, як здійснюється патрулювання та дотримання громадського порядку в місті.
Чия це вина?
Тут багато складових. І питання до національної гвардії, і до територіальної оборони, до правоохоронних органів, до військових. До всіх комплексне питання. Якщо, наприклад, я приїхав до бомбосховища, то мене там зустрів один охоронець, а потім інший мужик прибіг. А на залізничному вокзалі ні поліцейського патруля, нікого. Два поліцейських сиділи в себе в “опорці” без спорядження, без нічого. Тому що нема єдиного координатора. Зараз це голова міської військової адміністрації, повноваження якого я взяв відповідно до закону. І повинен це питання покращити. Вертикаль зрозуміла: є начальник міської військової адміністрації і він це питання корегує.
Хто входить до складу військової адміністрації Чернігова?
До складу військової адміністрації входять виконавці повсякденної діяльності. Зараз у мене в штаті перебуває шість осіб, які безпосередньо виконують задачі. Хтось відпрацьовує доручення, бухгалтерія, хтось контролює виконання цих доручень. Ну і радники на громадських засадах. Це три людини, які кожен по своїх напрямках надають мені допомогу.
Яка у вас зарплата?
Я зарплату ще не отримував. На руки я буду отримувати до 30 тисяч гривень. Командиром бригади я 25 тисяч отримував. Потім вже після надбавок більше трохи, а комбригом 25 тисяч.
Ці гроші будуть йти з міського бюджету?
Так. В законі прописано, що всі ці питання забезпечення діяльності покладаються на місцевий бюджет.
Які ваші дії будуть в випадку розширення повноважень, якщо Верховна Рада таки проголосує? Наскільки буде “глибока” кадрова чистка?
Під час зміни керівника будь-який “організм” хворіє. Я, посідаючи керуючі посади, ніколи цим не займався. Працюють же люди. Всі будуть працювати на своїх місцях. Надалі, якщо буде прийняте таке рішення і я буду бачити, що моя думка не збігається з думкою керівників структурних підрозділів, і вони не забезпечують виконання моїх рішень, тоді будуть рішення якісь прийняті. Зараз вони працюють і будуть залишатися на своїх місцях.
Наскільки міська рада, яка є зараз, є ефективною командою?
Я ж проживаю у Чернігові: сміття вивозять, світло є, вода є, на вулицях прибирають… Тобто те, що я зараз бачу, як пересічний громадянин та житель міста, то всі працюють в своїх напрямках. Грошове забезпечення отримують.
Тобто Атрошенко нормальний мер був?
Ну за нього вже ж проголосували другий раз. Його ж обирають жителі міста, значить вони були задоволені. І зараз задоволені, напевно.
Але ж він відсторонений?
Відсторонений судом. У нас же які є ланки влади: виконавча, судова, влада народу. У нас влада є різна. І баланс між ними має бути. Щоб в нас не було “феодальних князьків”. Завжди в Україні були проблеми від феодалізму і непорозумінні між феодалами. В нас не повинно бути феодалів.
Якими питаннями, окрім оборони, ще займаєтесь?
Вивчаю витрачення бюджетних коштів, які були потрачені на оборону і цивільний захист минулого року та що сплановано в цьому році.
Що не так там витрачали?
Чекаю, коли мені нададуть офіційні відповіді, куди були витрачені виділені кошти. Що не так, зараз я бачу. Вважаючи, що бюджет міста близько двох мільярдів, минулого року на питання територіальної оборони національного спротиву було передбачено 13% від всіх програм, які були прийняті. В цьому році — один відсоток. Питання: що зроблено? Я пройшов, побачив — все не зроблено. Чому так? Коли країна, що воює, витрачає 40-50%, а місцевий бюджет витрачає один відсоток. Тож побачимо.
Дмитро Брижинський перевіряє стан укриттів. ФОТО: Суспільне Чернігів
Що в укриттях не так?
В них нічого там не зроблено. Там, де я був, там нічого не робилося. А якщо робилося, то “обтікаємо”. Є в центрі міста потужне бомбосховище, там взагалі нікого не було, окрім, людей, які там проживають. Я ж не про підвали. В підвалах там і мирний час тяжко було лад навести. Але це ж штатне бомбосховище. Де мають бути фільтровентиляційні установки, де є штатні резервуари для води, опалення і т.д. І нема там нічого.
У випадку розширення ваших повноважень, до вас водять багато людей (для призначення на різні посади, — ред.)? Кого водять? Та хто водить?
Людей. Колишніх посадовців та теперішніх. Всяких. Мій напрямок безпеки працює і коли вони приходять, я вже знаю, що це за людина, де вона була, чим займалася, як вона зарекомендувала себе в місті. Десь в день по одній такій зустрічі, бо більше я не витягну. Бо кожен “навантажує” своєю інформацією, а цю інформацію треба “переварити” та перевірити.
Чи правда, що нардеп Олег Семінський приводив до вас Володимира Фаля (колишній головний лікар Чернігівської міської лікарні №2, — ред.)?
Приводив просто познайомити. Його відрекомендували мені як дуже розумну людину в медичній сфері. Я не медик. На чутки не орієнтуюся. Рішень ніяких не приймав ще. Просто поспілкувалися. Взагалі я кадрові питання не обговорюю. Я обговорюю тільки стосовно тих посад і тих напрямків, які хтось зараз обіймає за визначеними напрямками. Все решта, я цим не займаюся. Я все слухаю, все аналізую, все розумію. Думаю, що потім, якщо буде таке рішення (Верховної Ради щодо розширення повноважень, — ред.), то використаємо тільки на благо жителів.
Ваша “вузька” команда, це хто?
Це мої три помічники на громадських засадах. Станіслав Петрик — напрямок безпеки. Вадим Коваленко — юридичний напрямок та напрямок співпраці з міськими органами влади — це Максим Черненок.
Стратегічне бачення розвитку міста, у випадку, якщо вам розширять повноваження?
Відверто скажу, я ще туди не заглиблювався. Те, що я бачу наразі, це по-перше, іде відтік молоді з міста. По-друге, це відсутність “містоутворюючих” підприємств. Колись казали, що тут буде “туристична Мекка”, сюди всі будуть приїжджати. Я цього поки тут не бачу. Вважаю, що це був популізм. Тим паче зараз, під час війни, на це розраховувати дуже не потрібно. І далі, бачу, що є проблема з ТЕЦ, яка отримала пошкодження і, наскільки я знаю, за багато років ніхто туди жодних модернізацій не закладав. І це може вибухнути в будь-який час. Це дуже серйозні питання. Бізнес повинен бути залучений до освоювання місцевого бюджету. Зараз цього нема. Я зараз в це питання не заглиблююся і достеменно не знаю, хто виконує підряди, хто отримує ці кошти. Але загальна інформація так, що місцевий бізнес не весь має рівні права під час виконання завдань міської ради. Я посадова особа, я не маю робити припущення. Будуть цифри — будемо спілкуватися. Я нікого не звинувачую, але загальна інформація така.
Які ваші сильні якості? Яка головна слабкість?
Моя сильна сторона — цілеспрямованість. Якщо я бачу мету, я буду до неї йти. Якщо вона раціональна, якщо вона сучасна, то я буду її досягати. Слабкостей в мене нема.
Питання, яке вам ставлять часто в критику, чому ви, бойовий офіцер, у розпал війни пішли з армії?
Це технічний момент. Якщо я займаю посаду у військовій адміністрації обласній, то маєш право її займати, якщо ти цивільна особа. Перед призначенням в обласну військову адміністрацію, я був призначений командувачем сухопутних військ на штабну посаду, яка передбачає більш роботу з документами. Після оборони міста Чернігова, я був направлений на Криворізькій напрямок начальником штаба оперативного угрупування в підпорядкування генерала Карпатого. Там також була загроза, що місто буде оточено і будуть вестися бої на околицях міста, враховуючи досвід, який я отримав тут у Чернігові. Я прибув туди і разом з генералом узгодили діяльність спеціальних операцій, поправили питання бойового порядку.
Далі у травні мене на особистий зв’язок викликав головнокомандувач Збройних Сил генерал Залужний та поставив задачу вибути в Бахмут та надати допомогу 58-й мотопіхотній бригаді. Суть в тому, що напередодні бригада залишила Попасну, з’явилася загроза оволодіння противником сходу міста Соледар. Через дві години я вже отримав витяг з приказу, що я вже призначений командиром 58-ї бригади. Тому вже в той день прибув в штаб, там вже був генерал Ніколюк.
Він до цього за тиждень прибув туди та надавав допомогу бригаді стабілізувати ситуацію в Білогорівці. Тому що противник її тоді форсував, були нанесені ураження по противнику. Ніколюк людей піднімав, щоб вони закріпилися в Білогорівці та не залишали її.
58-ма бригада тоді “на шпагаті сиділа”. Один батальйон був в Білогорівці і не дозволяв противнику захопити плацдарм на нашому боці річки, один батальйон, 15-й, який вийшов з Попасної, вийшов на відновлення. І фактично в районі Бахмута був один 13-й батальйон, який вів бойові дії. Він поніс дуже серйозні втрати.
58-ма бригада понесла дуже тяжкі втрати тут в Чернігові, і далі її направили, знову ж таки, на один із важких напрямків. У них було порядка 10-15% особового складу. Піхоти було 10-15%. Танків тільки чотири було працюючих, решта — непрацюючих. Чотири з 30 тільки працювали.
Я викликав до себе командира танкового батальйону, кажу, якщо особовий склад не відновлює техніку, то вони беруть в руки РПГ та йдуть допомагати піхоті. Обирайте, або ремонтуємо техніку і підтримуємо у складі збройних груп піхоту, або ідемо в траншеї. За тиждень вже 17 танків було готово.
Друге питання — зенітно-артилерійський дивізіон. Ворожі літаки літають, але не падають. Чому? Тому що на передньому краї нема зенітчиків. Яке рішення? Хлопці, якщо не будуть падати літаки, а літаки наносять вогневе враження по піхоті, яка сидить у траншеях, то знову ж таки, зведена стрілецька рота, автомати через плече і на передній край. Щоб відчули важливість вашої роботи, щоб відчули удари авіації безпосередньо на собі. І тоді вже краще думали, що краще: сидіти з засідки і працювати по літаку, або не працювати та сидіти в окопі. Тому за рахунок зенітно-артилерійського дивізіона стрілецької роти закрили напрямок Володимирка-Соледар. Бо Володимирка також була втрачена та залишена. Ось такі рішення.
Ще були рішення, там намагалися проти мене відкрити карну справу, як на заступника командира з морально-психічного забезпечення, що хлопці відмовляються йти в бій. Тому було прийняте рішення зібрати офіцерів морально-психічного забезпечення, щоб ті особистим прикладом показали, що вони перебувають там, де їм потрібно бути. Якщо офіцер ротної ланки, то він має бути біля роти. Ми там організували опорний пункт, там дорога була Пилипчатине-Покровське, і ось вони там, 30 чоловік, закрили цей напрямок. Стабілізували ситуацію, знайшли резерви й потім цих офіцерів змінили і вони знову розійшлися по підрозділах. Після того, як навколо Бахмута була організована ця оборона, вже підрозділи бригади вийшли на відновлення боєздатності, мене призначили на вищестоячу посаду. Так вона називалася "вищестояча" посада, але функціонал зовсім не той. Тому що я на цю посаду був призначений з посади начальника управління, а прийшов на трошки "нижчестоячу".
Задача була стабілізувати ситуацію по Бахмуту, по 58-й бригаді, ми її стабілізували. Далі я мав повернутися в Чернігів на посаду начальника управління, але ця посада була вже зайнята.
Тому рішення було прийняте призначити мене на рівнозначну посаду командувачем сухопутних військ.
То чому з вами так вчинили, якщо ви організували оборону Бахмуту? Організували оборону Чернігова? В чому причина була, що вас перевели на таку посаду?
Ну це підвищення. Це як бонус до підвищення. Був наказ, я його виконав. Виконав наказ, коли пішов на 58-му бригаду, виконав наказ, коли треба було йти на іншу посаду. Бригаду вивів на відновлення і все.
Що думаєте про звинувачення бійців 58-ї бригади? Ви ж бачили всі ці відео, які записують бійці? Вони говорять, що через ваші дії багато бійців загинуло?
Ну як, багато-небагато. А судді хто? Багато — це скільки? Два батальйони багато? Наприклад, є родина, в родині загинув чоловік один. Це багато для родини?
Для родини звичайно багато. Кожна смерть це багато.
А для країни?
Для країни життя кожного — це цінність.
На фоні сучасних жертв?
Я бачу низку відео, бійці записують, про те, що Брижинський три склади бригади положив під Бахмутом?
Якщо б я “поклав” три склади бригади, я б тут не сидів, а сидів би в іншому місці. Разом з тими командирами, які віддавали мені накази утримувати той рубіж. Пройшло вже пів року. Я б сидів там вже давно. І не тільки я б там би сидів.
Ви згадували про кримінальні справи. Що за справи?
Кримінальні справи стосовно тих звернень. Батьки, родичі зверталися щодо неправомірних моїх дій.
Наприклад, розвідувальна рота 58-ї бригади відмовляється виконувати задачу та займати визначений рубіж. Там 40 чоловік було. Посилаючись на те, що там мінні поля. Хоча функціоналом передбачено, що розвідники зобов’язані вести розвідку, виявляти мінно-вибухові загородження, знешкоджувати їх, встановлювати їх розміри. Звісно я, як начальник, який несе відповідальність, подаю на них рапорт як за самовільне залишення служби. В бойовій обстановці це місце є взводний опорний пункт. Якщо військовослужбовець не висунувся на взводний опорний пункт, він не прибув до місця виконання своїх функціональних обов’язків. Були там колективні звернення. Та питань нема, але погляньте в очі 24-й бригаді, тим хлопцям, які залишилися в Попасній, в Пилипчатиному — не евакуйовані 700 чоловік. Які вважаються безвісти зниклими. А чому так? Бо хтось не забрав, не витягнув.
Чи готові повернутися до армії?
Якщо посада буде відповідати тим вимогам, які я хочу, і буде відповідати тому, що я хочу робити, то звісно так, якщо буде таке рішення. Зараз рішення Верховного Головнокомандувача, що я на цій посаді можу принести більше користі, чим на іншій. Тому що Президент України мене призначив. Якщо він буде вважати, що я на цій посаді приношу менше користі, ніж, коли буду десь в штабі працювати, документи роздруковувати, маючи бойовий досвід, свої навики, то будемо виконувати розпорядження.
Яку б вам посаду бойову військову вам би хотілося?
Та посада, яка забезпечує виконання прийнятих рішень. Ти хочеш досягти певного результату, ти чітко впевнений, що віддаси розпорядження певним посадовим особам і ці рішення виконуються. І ти побачиш результат своєї діяльності.
Це рівень вище командира бригади, або вище?
Це вище, адже командиром бригади я був чотири роки.
Умовно кажучи, вам хочеться таку посаду: захотів "довбануть" Хаймарсами, замовив Хаймарси? Захотів літачком "проутюжить"?
Ну, умовно так. Щоб ти бачив результати, бачив, що це виконується. Що оперативно діють, і, що завдячуючи твоїм рішенням, виконуються якісь задачі.
До речі, як ви цю всю хвилю в соцмережах сприймаєте?
Ну як? А судді хто?
Ви ж особисто бачите, що воно несеться?
Ну хто вони такі? Ну приїдь — розкажи, сядемо — поговоримо. А судді хто? У нас зараз соцмережі, це що? На початку, коли вони “зароджувалися”, приносили якійсь позитив, а зараз що? Створюють якісь ботоферми, люди наймають, проплачують ці “вкиди”. Вона вже неактуальна ця інформація. Ця інформація, яка є в соцмережах, не дуже актуальна. Тому я на це не реагую. Якщо у когось є якісь питання, у нас правова держава, будь ласка, або туди (до правоохоронних органів, — ред.), або приїжджай — поспілкуємося.
Ви сказали, що після вашого призначення це почалося? Ви це побачили.
Так, а пів року не було.
А кому це тоді вигідно?
Я не знаю, кому це вигідно. Вам розбиратися. Ви ж там в політичних колах крутитеся. Я тільки починаю.
У вас п'ять вищих освіт?
Ні, не п'ять.
Скільки?
Я маю вищу освіту військову базову — Харківський інститут танкових військ, далі по військовому напрямку Національний університет оборони — магістр, маю освіту за напрямком діяльності фінанси та освіту “публічне управління”. Тобто чотири вищі освіти.
Чому їх так багато? В мене, наприклад, є знайомий, у якого хобі — отримувати вищу освіту. Йому це подобається — здобувати знання. Чому у вас це?
По-перше, військова — це зрозуміло, фінанси я отримав у 2008 році, тоді було дуже широке скорочення і поставало питання про скорочення військової частини у Гончарівському. Потрібно було мати якусь опору. А публічне управління отримав я у нашому університеті (Чернігівська політехніка, — ред.) в 2021 році. У нас в Національній раді оборони є “Перший факультет”, де отримують трошки вищу освіту стратегічного рівня, і там надають освіту за напрямком “державне управління”. Воно співпадає з тим, що я отримав у Чернігівській політехніці. Але ж на “Перший факультет” вступати я не хотів, адже відрив від сім’ї — я з 2014 року практично їх не бачив. Тому мені краще було отримати цю освіту тут, заочно.
Ви зараз працюєте в кабінеті Атрошенка, так?
Так.
Що там помінялося?
Нічого не помінялося. Як було, я заїхав та і все.
Тобто ви там нічого не міняли?
А що там міняти? Стіл є, стілець є, телефон є. Що ще треба?
Вхід до кабінету Атрошенка. ФОТО: Суспільне Чернігів
Ваша декларація. Якби її треба було заповнювати, зараз не треба. Що б там в цій декларації буде?
У мене особисто трохи грошей там зібралось.
Скільки?
Десь до 20 тисяч доларів. Це завдяки тому, що нам підняли зарплату.
Машина?
Машини нема своєї. У мене була машина, але ж її продав доньці. Ну як продав, треба було переоформити. Я віддав доньці. Я її для неї і купував.
Я бачив скрін в Інстаграмі, фірма, яка продає машини, ви там стоїте з людиною поруч з Аudi Q7.
То чоловік мене зустрів знайомий, давай, каже, сфотографуємося. Сфотографувалися на телефон.
Тобто, ця Q7 не ваша?
Це машина моєї дружини.
Будинок в Чернігові, квартира?
У мене нема. Є квартира в моєї доньки тут, а на мене оформлене службове житло в Гончарівському.
Скільки ви бачите себе на цій посаді взагалі? І скільки часу це буде?
Я буду виконувати обов’язки стільки, наскільки це буде рішення Верховного Головнокомандувача. Але хотілося б, щоб військова адміністрація існувала якомога менше. Тому що, чим довше існує військова адміністрація — тим довше війна.
Ви бачите себе потім у політиці?
Я про це ще не думав. Я вже казав про це, що має стояти мета, а потім посада. Не може бути таке, посада, а потім мета.
Що перше зробите після перемоги? Що для вас перемога?
Що таке для нас перемога? Може, хтось буде святкувати перемогу, але ж яка це перемога? У нас дуже багато втрат, і людських, і емоційних… Я навіть не можу відповісти, що буду робити. Привітаю, напевно, хлопців, які залишаться живі з 93-ї та 58-ї бригади. Святкувати це…?
Повна версія інтерв'ю:
