За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Сергій Бойчук, військовослужбовець. Суспільне Тернопіль
"Понад два роки не бачив сім’ї, не бачив сина. Зараз стараюся кожну хвилину чим побільше часу проводити з сином, з дружиною. Кожну вільну хвилину проводжу з сином. Я ще пам’ятаю, він малий був, а зараз вже дорослий, так багато питань задає".
Чоловік служив водієм-механіком БМП 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Отримав поранення і потрапив у полон під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Спірне на Донеччині.
Сергій Бойчук під час служби в ЗСУ. Архів Сергія Бойчука
"Танки, "Рапіра", АГС, ВОГами закидали нас. Позицію просто розносили. Мені зразу попадання в каску. Куля каску збила, каска злетіла. Я до цієї каски підходжу, якраз хотів нагнутися, підняти її, і мені в спину прилетіло. Нас залишилося з підрозділу три чоловіки, третій був дуже тяжко контужений".
Незважаючи на поранення, разом з командиром та ще двома побратимами продовжували захищати позицію, допоки не закінчилися боєприпаси:
"Метрів п'ятсот від нас, може й менше, стояв наш 109-й батальйон від нашої бригади. Ми вийшли на них і попросили підмоги, прикриття. Нам сказали "мінус", що підмоги не буде. Ми пробували дальше просуватись. Ще бігали, відстрілювались, поки були боєприпаси.
Спочатку хотів гранатою себе підірвати. Дістав гранату, вирвав кільце. Життя в картинках пробігло перед очима. Але зрозумів, що моя сім’я мене навіть не зможе забрати, тіло собаки порозтягують там на полі. Я ту гранату в них кинув. Ще командир роти ВОГами їх трохи закидав. Закінчилися боєприпаси і вони нас взяли. Прямо на позиції роззули, розділи, берці позабирали, все, що було".
Сергій Бойчук зі сином. Суспільне Тернопіль
Те, що довелося пережити в полоні, досі перед очима, говорить Сергій:
"Вони дуже сильно нас били, допитували. В мене було кульове поранення в спину, то вони мені рукою розривали. Руки зв’язані, мішок на голові. Потім казали, щоб ми вибирали, кого з нас пристрілять. Я сказав, щоб мене, бо в мене є сім’я, жінка, дитина, а хлопці ще молоді, в них іще усе попереду. Кажуть, у тебе є шанс лишитись живим, якщо вибереш когось з них. Я сказав, що ні. Після того вони посадили мене на пляшку. Потім один з них сказав, забирайте того пі…, і мене потягнули на розстріл. Сказали, давай, прощайся з сім’єю. Кажу, передайте, що я їх люблю, скучаю, що у мене все нормально".
