Питання про статус учасників російсько-української війни, її ветеранів і так само про ситуацію навколо сімей загиблих чи зниклих безвісти воїнів викликає сьогодні величезний інтерес та зацікавленість у суспільстві.
Зрозуміло, що нічого дивного у цьому немає з огляду на те, що лік українських втрат пішов на десятки чи навіть сотні тисяч загиблих і поранених захисників та захисниць України. Держава і влада, нехай і неквапливо, із певним запізненням, однак починає реагувати на проблеми, так звані вузькі місця у законодавчому вирішенні багатьох питань, які все гучніше лунають від ветеранського середовища, а також від величезного загалу близьких та рідних полеглих у боях за Україну воїнів ЗСУ. Сьогодні вже йдеться про побудову ефективної системи підтримки ветеранів війни, захисників і захисниць України, їхніх родин та родин наших загиблих воїнів, тих, хто на цій війні втратив найцінніше – своїх рідних.
Що у цьому плані вже зроблено і про що влада вже офіційно доповідає
За словами голови військової адміністрації Житомирської області Віталія Бунечка, обласна владна вертикаль спільно із центральними органами виконавчої влади вже започаткувала цілу низку програм підтримки ветеранів. Очільник військової адміністрації Житомирщини зазначає також, що сьогодні всі громади області забезпечують надання першочергових послуг ветеранам, працюють над розробкою нових та переглядом прийнятих раніше місцевих програм, спрямованих на підтримку наших військових, доповнюють їх новими заходами та шукають шляхи забезпечення фінансовими ресурсами. Таким чином, згідно з інформацією, яка лунає під час проведення у Житомирі круглих столів, проведення безпосередньо на Житомирщині засідань Комітету Верховної Ради України, тільки на теренах нашої області діє обласна та 113 місцевих програм соціальної підтримки ветеранів війни, їхніх сімей та сімей загиблих, зниклих безвісти захисників і захисниць України. Для цього у місцевих бюджетах на 2023 рік передбачено видатки майже на 390 мільйонів гривень, з них уже профінансовано понад 330 мільйонів гривень, а додаткові гарантії отримали понад 48 тисяч родин ветеранів війни, військовослужбовців, загиблих та зниклих безвісти захисників і захисниць України.
Слід зауважити, що працівники новоствореного управління з питань ветеранської політики Житомирської ОВА розробили проєкт обласної комплексної програми підтримки ветеранів війни на 2024-2025 роки, яка нині проходить обговорення у районних військових адміністраціях та територіальних громадах області. Якраз обговорення такої і цієї конкретної програми має бути проведене дуже предметно, в обстановці відкритості та поінформованості максимальної кількості жителів тієї чи іншої громад Житомирщини. Звісно ж, обговорення обласної комплексної програми підтримки ветеранів війни має проходити за обов’язкової участі максимальної кількості ветеранів війни, учасників бойових дій і громадськості, яка дедалі більше долучається до вирішення проблематики ветеранської політики. Варто зауважити, що у жовтні нинішнього року (13-го жовтня) у стінах Житомирської ОВА проходив круглий стіл на тему «Соціальна підтримка ветеранів, захисників і захисниць України та членів їхніх сімей на рівні територіальних громад області», а вже 6-го листопада 2023 року у приміщенні обласного медичного центру вертебрології і реабілітації (розташований на околицях житомирського Гідропарку) пройшло засідання Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, яке розглянуло тему «Інформаційна кампанія щодо виплат пенсій та соціальних гарантій членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України». Щонайперше викликає подив та обставина і той факт, що широкого розголосу або ж бодай конспективного викладу суті висловлених думок, точок зору, аргументів чи зауважень стосовно задекларованої для обговорення тематики у засобах мас-медіа Житомирщини не було. Зрозуміло, за таких умов та обставин сам процес обговорення ситуації із виплатою пенсій та соціальних гарантій членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України викликає низку суттєвих запитань і зауважень.
Відео дня
Що стосується громадськості, то вона сьогодні перебуває лише на старті процесу консолідації і гуртування своїх рядів в умовах справді воєнного часу, за поки що суто епізодичного сприяння з боку влади і органів місцевого самоврядування. На Житомирщині вже певний час працює ГО «Об’єднання матерів і дружин захисників України в Житомирській області», яке очолює Олена Максименко. Філії цього об’єднання можуть бути створені у кожній із 66-ти громад Житомирщини, хоча до такої кількості представництва цієї громадської структури поки що далеко. Якщо, наприклад, у Мирополі об’єднання матерів і дружин захисників України в Житомирській області вже кілька років презентує Оксана Атаманчук, то у Романові такої громадської структури, яка об’єднала б мам і дружин ветеранів війни, загиблих воїнів чи тих, хто потрапив у полон або зник безвісти, поки що немає. Якщо точніше – таке об’єднання матерів і дружин загиблих захисників та захисниць України сьогодні проходить у Романові етап cвого організаційного оформлення. Слід зауважити, що активісти ГО «Об’єднання матерів і дружин захисників України у Житомирській області», філія якого незабаром має з’явитися і у Романові, ледь не щотижня проводять цікаві і загалом корисні заходи з налагодження комунікації місцевої влади і громадських активістів із числа ветеранів російсько-української війни, середовища рідних і близьких загиблих захисників України. Окрім участі у заходах, організованих Житомирською ОВА, представники об’єднання матерів і дружин відвідують територіальні громади у різних куточках Житомирщини. Нещодавно, у п’ятницю, 10 листопада 2023-го року, круглий стіл з проблематики налагодження співпраці місцевої влади із громадськістю, що представляє ветеранське середовище і сім’ї загиблих воїнів ЗСУ, пройшов у селищі Ємільчине. Ініціатором проведення такого заходу стала місцева газета «Народна трибуна», яку читають і передплачують жителі трьох територіальних громад (Ємільчинської, Барашівської та Чижівської). Цікаво, але пропозиції, зауваження, думки та аргументи, які пролунали у ході майже двогодинної розмови у редакції ємільчинської газети, варті уваги багатьох чиновників, депутатів місцевих рад, яким вже доводилось (і ще, напевно, доведеться) братися за вирішення питань підтримки та допомоги сім’ям захисників України. Поряд із констатацією проблем, критикою і наріканнями на адресу владних структур під час розмови за круглим столом лунали достатньо цікаві і варті уваги пропозиції та поради, як допомогти, як сприяти, як стати у пригоді тим сім’ям, які втратили під час війни найрідніших для себе людей. Зміст і глибше осмислення таких пропозицій варті окремої публікації, однак один і дуже важливий висновок щодо питання допомоги сім’ям загиблих воїнів ЗСУ стосується вдосконалення та поліпшення процесу комунікації влади і тих людей, чиї родини зазнали найтяжчої втрати.
Між тим саме згуртованість і єдність постраждалих від наслідків війни матерів та дружин захисників України може суттєвим чином впливати на ефективність діяльності відповідних структур, створених для роботи із ветеранами в органах місцевого самоврядування.
Наостанок варто зауважити, що Україна як держава виявилась гнітюче неготовою до вторгнення з боку агресивного рашистського загарбника. Натомість народ і громадянське суспільство миттєво, у перші дні протистояння із ворожою навалою, виявили рішучу згуртованість і готовність захищати рідний край і свою землю. Сьогодні виявляється, що українська держава виявляє слабку готовність щодо турботи та опіки над ветеранами, сім’ями загиблих та зниклих безвісти воїнів ЗСУ. Проте громадянське суспільство із цим не погоджується. І саме з цієї причини у ставленні до ветеранів, постраждалих від ран воїнів, до вдів і матерів, які втратили своїх синів, мають відбутися рішучі зміни. Від Києва. Зі столиці – до найвіддаленішого села.
Віктор Радчук
