Двоє водіїв КП «Житомирводоканал» повернулися з Дніпропетровщини, де протягом двох тижнів допомагали Нікополю забезпечити містян водою

Про допомогу нікополянам розповіли в КП «Житомирводоканал».

Після підриву Каховської ГЕС через падіння рівня води у водосховищі, Нікополь лишився без води. Влада міста звернулася за допомогою до всіх небайдужих, адже жодне місто України нездатне подолати безпрецендентні водні кризи, спровоковані окупантами, своїми власними силами. Звісно, ми не могли стояти осторонь людської біди.

Водії Житомирводоканалу Анатолій Голомах та Сергій Железняков, які відправилися на Дніпропетровщину на автоцистерні, розповіли про побачене і пережите:

«Ми приїхали в Нікополь, коли містяни вже тиждень не мали вдома води. Зійшла вода з Каховського водосховища – і в кранах вона закінчилася. Певний час для забезпечення потреб міста водії автоцистерн брали воду безпосередньо із водозабору. Але рух поблизу водойм зумовлював прильоти. У Нікополі сигнал тривоги не встигає спрацьовувати: спочатку б’є – потім спрацьовує сирена. Ми теж потрапили у небезпечну ситуацію, коли осколки прилетіли недалеко від місця, де ми роздавали людям воду. Бог милував, що ми врятувалися. Воду для розвозу набирали також із резервуарів третього підйому, але її рівень і там досягнув критичної позначки. Вона була страшенно замуленою. Роздавалася людям і вода, набрана безпосередньо з річки, зелена, мутна. Для технічних потреб. Це жахлива картина. Без води – страшно. Люди тягли воду кравчучками, велосипедами, бабулі у руках тягнули бутлі», — розповідає водій Анатолій Голомах.

«За водою довжелезні черги. Коли в Житомирі немає води, то машину води і за цілий день можуть «не розібрати». А в Нікополі за 4 – 5 годин розбирали усю автоцистерну. Рекорд – спустошення цистерни за 2,5 години. У машині – 5000 літрів води».

«Допомагати приїхали люди з усіх куточків України: Тернополя, Черкас, Одеси, Вінниччини, Кропивницького», — зауважив Сергій Железняков.

У миті таких одкровень приходить усвідомлення: ми сильніші, коли разом. Ми додаємо кризи, лише коли тримаємося купи. Коли війна закінчиться — має лишитися відчуття того, що єдність, згуртованість, взаємодопомога — те, що робить кожну націю сильнішою.

 

 

Джерело

Новости Украины