Фото: Соколівська Інна/УНІАН
Економічні підсумки року повномасштабної війни виявилися катастрофічними для українських гаманців. Поки ціни зростають не щодня, а щогодини, доходи українців падають, причому в тих, хто втратив роботу, — фактично до нуля. Дві третини українців зізнаються, що за минулий рік їхнє матеріальне становище погіршилося – такі результати лютневого дослідження, проведеного соціологічною групою «Рейтинг».
Ціни-чемпіони
За рік ціни на товари та послуги в Україні зросли на 26%, а продукти подорожчали на 33%. Про черговий злет цін на ті чи інші товари весь цей час можна було писати кілька разів на тиждень, і постійно знайшовся б новий інформаційний привід.
Тільки за останній тиждень в українських супермаркетах подорожчали морква, тепличні овочі, а, наприклад, ціни на капусту продемонстрували справжнісінький чемпіонський стрибок. Ще у січні кілограм молодої капусти коштував 38,90 грн, а зараз його вартість зросла до 48,90 грн.
Деякі звичайні продукти опинилися в дефіциті. Зокрема, через окупацію та військові дії на прилавках практично не з’являлися мелітопольська черешня, «Артемівська» сіль із Соледара, херсонські помідори, кавуни та цибуля. До речі, щодо цибулі, то, пише agronews.ua, одна з основних цінностей херсонської цибулі полягає у зберіганні. Вона менше «натягує» вологу і тому взимку не так швидко псується. Оскільки половина цибулі на наші ринки раніше приходила з Херсонської та Запорізької областей, зараз утворився певний дефіцит, що також не могло не позначитися на цінах.
За підсумками року (статистика січень до січня) лідерами продуктового подорожчання стали фрукти та яйця. Загалом до топ-5 офіційних рекордсменів увійшли:
Фрукти +77% яйця +73,3% Риба та рибопродукти +45,5% Безалкогольні напої +38,6% Овочі +34%
Без роботи та зарплати
Поки ціни зростають, прибутки українців падають. Згідно з дослідженням «Рейтингу», через повномасштабну війну не менше третини працездатного населення залишилися без роботи. В особливо складній ситуації виявилися переселенці та жителі зон бойових дій: із них втратив роботу кожен другий. А у половини тих, хто продовжує працювати під час війни, знизилася зарплата.
У разі скорочення доходів основною стратегією дій залишається пошук додаткового заробітку. Понад половина українців під час війни або почали шукати другу роботу, або більше працювати, але це не рятує. Адже основна проблема українського ринку праці полягає в тому, що через мізерні зарплати у нас за межею бідності опиняються не лише безробітні, а й ті, хто працює.
Втім, експерти ринку праці налаштовані оптимістично і зазначають: за рік війни українські роботодавці вже змогли «відвоювати» 60% ринку праці та просуваються на схід. За даними кадрового порталу Work.ua, повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року спричинило найбільшу кризу на ринку праці країни. Кількість пропозицій роботи в країні впала більш ніж у 15 разів – зі 100 тис. до 6 тис. вакансій, при цьому попит з боку претендентів зріс. В результаті на одне робоче місце претендували понад 100 осіб, а за деякими вакансіями доходило і до кількох сотень.
Активне оновлення ринку праці України розпочалося влітку (у червні кількість вакансій зросла з 21,2 до 35,5 тис.), досягла піку у жовтні (56,7 тис. вакансій), а у лютому було побито рекорд (понад 60 тис. вакансій), що складає 60% від довоєнного рівня.
До речі, 90% вакансій розміщуються українською мовою, тоді як 8 років тому ситуація була зворотною: 16% вакансій були українською та 80% російською.
Обмеження проти розваг
Аналітики відзначають схильність українців до самообмеження, що загалом не дивно. В умовах, коли заробіток, як і раніше, знайти дуже важко, вихід залишається один – затягувати пояси ще тугіше. За даними «Рейтингу», шестеро з десяти опитаних вважають, що необхідно суттєво обмежувати себе в розвагах і покупках, тоді як 37% — навпаки: вважають, що потрібно прагнути жити повноцінним життям сьогодні.
— Ніколи не думала, що ми з моєю рідною сестрою настільки різні і що на нас так по-різному може вплинути війна, — каже подруга. — Я вирішила жити тут і зараз, розуміючи, що кожен день може бути останнім. Наприклад, уперше за багато років сходила до театру, купила квитки на концерт, а минулого тижня взагалі вибралася на оглядову екскурсію Києвом. Моя сестра не може цього прийняти – вона взагалі не розуміє, звідки я маю «настрій» на театри та екскурсії. Вона вважає, що зараз не час для розваг – ні з матеріальних, ні з моральних міркувань. Потрібно страждати і на всьому заощаджувати – власне, це вона й робить. Хто з нас вибрав правильнішу стратегію? Не знаю, час покаже.
Без планів на майбутнє
У ході дослідження «Рейтингу» з’ясувалося, що у чотирьох з десяти українців упевненість у майбутньому зросла, але ці дані досить умовні. Так, зараз ми справді набагато більше впевнені у тому, що переможемо, але при цьому рік війни зробив свою справу: горизонти планування наших співгромадян скоротилися до мінімуму. За даними «Рейтингу», 45% українців не планують своє життя взагалі, а частка тих, хто має плани на кілька років наперед, знизилася до 19%.
Але незважаючи на все сказане вище, соціологи відзначають цікавий парадокс. У той час, як фінансові потреби наших співгромадян за рік знизилися в середньому з 630 до 340 доларів на людину, українці значно покращили свої оцінки економічної ситуації в країні. Такі результати продемонструвало січневе дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).
Цей феномен психологи пояснюють переоцінкою цінностей, зміною пріоритезації потреб та підвищенням цінності того, що маєш. Крім того, як відомо, людина оцінює себе порівняно з іншими членами соціальної групи. І сьогодні, коли ми щодня читаємо страшні новини про те, скільки людей залишаються без будинків, роботи, бізнесу, близьких, кожен мимоволі порівнює себе з постраждалими, і у нього чітко формується думка – «та у мене взагалі все не так вже й погано».
Словом, як би дивно не звучала ця думка, за рік переважна більшість українців знайшли в собі сили тим чи іншим способом адаптуватися до нових умов. Ми вкотре оптимізували свої потреби, взяли курс на мінімалізм і продовжуємо не виживати, а жити з вірою у нашу Перемогу.
Думка експерта
Єдиний вихід – підтримка платоспроможного попиту
Якщо говорити про фінансовий стан наших співгромадян, то сьогодні більшість українців потрапили до замкнутого кола, з якого не видно виходу. В умовах доходів, що скорочуються, і високої інфляції вихід у людей тільки один – економити ще більше. Але це не рятує, оскільки резерви на економію практично вичерпані. Катастрофічний брак грошей у середньостатистичного українця призводить до того, що закриваються малі та середні бізнеси (їм стає просто нема для кого працювати), тобто роботи та грошей стає ще менше. Коло замикається.
На думку аналітика Олексія Куща, подолати цю «яму доходів» під час війни можна лише за допомогою моделі циркуляційної економіки.
– Доходи населення можна розділити на п’ять груп: зарплата, соціальні трансферти, доходи від бізнесу, доходи від власності, а також інші надходження, наприклад, допомога родичів із-за кордону, – пояснює експерт. – Як бачимо, нічого із цього не може зростати на рівні інфляції 25% без допомоги держави. У таких умовах модель циркуляційної економіки є найкращою. Щоквартальні соціальні виплати могли б скоротити прірву між соціальними трансфертами та динамікою інфляції. Допомагати треба найбільш незахищеним: пенсіонерам, які отримують середню пенсію та нижче, студентам, сім’ям із дітьми, батькам-одинакам, інвалідам.
Ці гроші не осядуть під матрацами, а практично відразу підуть в економіку, оскільки, пояснює Кущ, виплати отримають ті представники суспільства, чия схильність до споживання наближається до одиниці. Тобто одна додаткова гривня доходів практично дорівнює новій гривні витрат. Таким чином, через модель циркуляційної економіки ці гроші отримає малий та середній бізнес, мікропідприємництво тощо. Так можна буде пригальмувати інфляційне знецінення доходів населення та частково зберегти платоспроможний попит.
— Так, нові «ін’єкції «грошей викличуть нову хвилю інфляції, але поріг інфляції витрат під час військового стану та внаслідок базових ризиків у нас настільки високий, що він «задиратиме» інфляцію і без фактора додаткового попиту, — підсумував експерт. — Під час кризи економіка приречена на гру «перетягування канату» з інфляцією, допоки не зникне сам чинник війни. Але у будь-якому разі саме платоспроможний попит є ключовим моментом для подолання кризи.
