Олександр Шепелев
«Кривавий нардеп» та коротка історія його шляху до ув’язнення
КИЇВ. 3 жовтня. УНН. Може хтось і забув, але є в Україні такий собі екснардеп від Блоку Юлії Тимошенко Олександр Шепелев, який після перемоги Януковича на президентських виборах перебіг до Партії регіонів.
Минулого року Шепелева засудили до 15 років позбавлення волі за організацію замовного вбивства конкурента у банківській сфері. А перед цим у 2020 році — до 7 років за втечу з-під варти.
Сам факт, що в Україні хоча б якийсь депутат, нехай і колишній, сидить, — вже є цікавим. А історія Шепелева нагадує бандитський серіал, в якому головний герой, користуючись протекцією “сильних світу цього” та вдаючись до злочинних дій, прокладає собі шлях до багатства та влади, але врешті — правосуддя його наздоганяє і він опиняється за гратами.
Та нещодавно у цьому серіалі стався несподіваний поворот — колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного суду прийняла рішення, що Шепелев вже відбув своє покарання за втечу з-під варти.
Політичної пікантності цій історії додає той факт, що з-під варти Шепелев втік не куди-небудь, а до держави-агресорки і сталося це вже після подій на сході та анексії Криму — у червні 2014 року. Більше того, там він погодився на співпрацю з фсб рф. І за це в Україні нині є підозрюваним у державній зраді.
І ось, як днями стало відомо УНН, 6 липня 2023 року судді ВС Маринич, Король та Макаровець, керуючись, ймовірно, гуманістичним поривом, вирішили не лише скасувати конфіскацію майна Шепелева на користь держави, а ще й зарахували йому до терміну відбування покарання час екстрадиційного арешту у російському СІЗО. Крім того, судді застосували “закон Савченко” та врахували, “легалізований” їхнім же рішенням, термін у СІЗО рф як день за два.
І тут починається найцікавіше: за законом строк екстрадиційного арешту особи на території запитуваної держави не включений до переліку видів попереднього ув’язнення, що підлягає зарахуванню з розрахунку “день за два”. Але ж у справі Шепелева і екстрадиції не відбулось. А екстрадиційне утримання взагалі не підпадає під визначення “попереднє ув’язнення” у значенні відповідного Закону України “Про попереднє ув’язнення”. Згодом ми розповімо, за які такі заслуги росія не видала Шепелева українським правоохоронцям.
Тепер же правова позиція суддів, сформульована у рішенні щодо втечі, відкриває перед Шепелевим і його захисниками можливості суттєво скостити строки і в інших справах, зокрема, і щодо замовного вбивства банкіра Кириченка.
УНН вирішив нагадати, хто такий Олександр Шепелев, як він йшов до “успіху” та спробувати розібратися, чим заслужив таку гуманність з боку суддів.
“Його університети”
Давайте знайомитися. Олександр Шепелев — народився в 1970 році, в місті Горлівка, Донецької області. Коли Шепелеву було 14 років, батьки розлучились й мати вийшла заміж за друга сім’ї і великого міліцейського начальника — Володимира Кузнєцова.
Забезпечений вітчим знайшов спільну мову з пасинком через подарунки — й вже незабаром вся Горлівка знала “мажора Сашу”, який в 15 років ганяв на власному авто. За кілька років, не без сторонньої допомоги, Шепелев закінчив медінститут у Донецьку та отримав спеціальність “стоматолога”. Але за фахом не працював — чи не хотів, чи просто бракувало знань — стверджувати не будемо. Та врешті наш герой, за сприяння вітчима, став експедитором на фірмі “Універсал-Імпекс”, яка належала одному з найбільш впливових бізнесменів Донеччини того часу — Юрію Лашину, відомому як “Юра Большой”. Так й почалась карколомна кар’єра недостоматолога, який вже у 1992 році став заступником директора компанії Лашина (знову не без “рекомендацій” Кузнєцова).
Незабаром Лашин вирішив розширити свій бізнес і придбати банк для обслуговування фінансових потоків своїх компаній та компаній відомого на той час бізнесмена та кримінального авторитета Ахатя Брагіна. Так “Юра Большой” стає власником “ДонКредитІнвестбанку”. Але реалії 90-х диктують своє: яким би ти не був великим авторитетом — завжди знайдеться чин у погонах, який прийде з проханням у якому буде складно відмовити. Так на прохання Кузнєцова Шепелев потрапляє у банк Лашина.
Шепелев не розуміється в банківській справі, однак, маючи доступ до рахунків та інформацію про грошові потоки, які проходять через банк, він швидко розуміє — ось золота жила. І у 1995 році він вирішує прибрати Лашина та заволодіти його активами.
13 листопада 1995 року бізнесмена було вбито в під’їзді власного будинку. Після смерті дружина Лашина дізналась, що бізнес чоловіка вже й не його, а фактично розділений між Шепелевим та Кузнєцовим. Жінка змушена відступити, розуміючи, що справу про вбивство “замнуть”, а на її інтереси — не зважатимуть.
І справді Кузнєцову вдається все владнати і вже за деякий час його пасинок спокійно приміряє на себе нову роль — респектабельного власника банку “ДонКредитІнвест”. За вивіскою ж ховається один з найбільших конвертаційних центрів Донеччини.
Та на шляху нашого героя з’являється неочікувана перепона — Наталія Полікарпова — коханка Лашина, яка не готова так просто відступити і вимагає частку у бізнесі, що колись належав покійному. Наталія кілька разів приходить до новоспеченого банкіра (відомого тоді у регіоні як “Саша касир”) та вимагає компенсацію, погрожуючи розповісти всім, що саме Шепелев стоїть за вбивством Лашина.
І ось 5 липня 1999 року Наталію Полікарпову знаходять застреленою у під’їзді будинку, де вона мешкала. Вбивство, на диво, схоже за почерком на вбивство Лашина — обоє застрелені з пістолета і в обох випадках вбивця кинув зброю на місці злочину.
Це були перші два вбивства за якими стояв Шепелев. У подальшому він вирішив не зраджувати перевіреним методам.
Гарний конкурент — мертвий конкурент
14 січня 2003 року в Донецьку у під’їзді власного будинку був жорстоко вбитий тодішній голова правління “АвтоКразБанку” Сергій Кириченко. На тілі банкіра виявили щонайменше 14 колото-різаних ран. Як пізніше встановило слідство (а сталося це майже за 10 років від моменту скоєння злочину), Шепелев замовив Кириченка через конкуренцію на ринку обналу та відмивання грошей. Виконавці за реалізацію злочину отримали від нього 40 тисяч доларів — скільки отримав сам Шепелев усунувши конкурента — питання риторичне. Але свій обнальний бізнес після смерті Кириченка він почав активно масштабувати.
Така активність врешті не могла не привернути увагу правоохоронців. Тоді заступником керівника УБОП Донецької області був Роман Єрохін, який починає цікавиться діяннями Шепелева. Однак в Донецьку йому не дають розслідувати махінації “ДонКредитІнвестБанку”. Лише після того, як офіцер зближується з тодішнім міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком та починає працювати в Києві, де керує спеціалізованим департаментом з боротьби з відмиванням нелегальних коштів, йому вдається по справжньому взятися за розслідування схем Шепелева. Це стає фатальним для Єрохіна, адже Шепелев дізнавшись, що під нього активно копають — вирішує прибрати правоохоронця. У листопаді 2006 року правоохоронця розстрілюють, його тіло закопують неподалік Ворзеля на Київщині. Слідчі органи швидко знаходять виконавців вбивства, їх засуджують, однак ім’я замовника вперше прозвучить від силовиків тільки в 2018 році.
У 2006 році вже не Сашко, а Олександр Шепелєв вирішує, що найкращий захист для нього “від суми та тюрми” — це депутатська недоторканність й стає народним обранцем від Блоку Юлії Тимошенко. Під таким “дахом” він отримує роль фактичного куратора “Родовід банку”, що перебуває у процесі ліквідації, й, яке ж диво, з банку виводяться 40 мільйонів доларів. Свідком цьому став колишній віце-президент банку Сергій Дядечко, якого також “замовляє” нардеп. Навесні 2012 на фінансиста було здійснено замах, але з цього разу у Шепелева щось пішло не так — Дядечко залишився живим та дав свідчення. Ще й силовики затримують кума Шепелева, й той зізнається у вбивстві банкіра Кириченка на прохання саме Шепелева. Розпочинається чорна смуга у житті “кривавого нардепа” — політична кар’єра закінчилася, адже така “зірка” жодній з політичних партій не була потрібна. Тому у 2013 підозрюваний втікає з України. Врешті його затримують в Угорщині, звідки екстрадують у березні 2014 року. У липні того ж року, Шепелев, перебуваючи під слідством, організовує власну втечу з Київської лікарні швидкої допомоги. І… виринає у росії.
У серпні 2016 року тодішній військовий прокурор Анатолій Матіос повідомив, що Шепелев активно співпрацює з фсб, і проти нього в Україні відкрите кримінальне провадження за фактом державної зради.
Прогин майже зараховано — деталі услужіння екснардепа росіянам
У нашому розпорядженні є низка документів за авторством Шепелева (зокрема й написаних від руки), у яких від зізнається, що добровільно пішов на контакт з ворожою спецслужбою.
Зокрема, у “пояснювальній”, адресованій на ім’я керівника фсб бортникова, Шепелев пише, що ще коли він переховувався в Угорщині на нього вийшли такі собі Гор Хечоян та Роман Бахарчієв, які запропонували співпрацю зі спецслужбами рф в обмін на легалізацію на території держави-агресорки. І в цьому ж листі, фактично, підтверджує, що його втеча з Києва відбувалася за участі російських спецслужб.
Цікаво, що в цьому документі Шепелев називає себе громадянином України, і, при цьому, представником “днр”. У листі на адресу федеральної міграційної служби рф Шепелев так само чітко вказує, що добровільно погодився на співпрацю з фсб заради отримання політичного притулку.
В обох документах Шепелев хвалиться, що саме за його безпосередньої участі, нібито, був затриманий колишній співробітник фсб рф Юрій Ільїн. Тобто, Шепелев брав участь в операції фсб рф!
Деякі з цих листів написані з російського СІЗО, куди екснардеп потрапив у березні 2015 року. Звідти він просить у рф про політичний притулок та розповідає, що усі кримінальні справи в Україні — політичне переслідування.
Яку роль ці “рукописи” зіграли у долі Шепелева — будемо судити за фактами. Після його затримання в рф Генпрокуратура України направляє до росії запит про його екстрадицію. 7 липня 2016 року генпрокуратура рф відмовляє в екстрадиції з міркувань нацбезпеки та захисту власних інтересів росії, а потім один з прокурорів московської області відпускає Шепелева з-під варти.
Повернення блудного агента фсб
Абсолютно несподіваним поворотом у цій історії стало затримання Шепелева у лютому 2018 року в Київській області.
Тоді правоохоронці повідомили, що у затриманого вилучили український паспорт на ім’я Миколи Боруха, посвідчення співробітника “міністерства державної безпеки “днр” та депутатське посвідчення на його справжнє ім’я.
Принагідно нагадаємо, що Шепелева тоді розшукували в рамках не однієї кримінальної справи — так, його біографія рясніла підозрами в замовних вбивствах, розкраданнях коштів, втечі з-під варти та переховуванні від слідства, а ще у державній зраді.
“Гуманізм” Верховного Суду
Врешті за частину своїх діянь Шепелев вже отримав вироки українських судів: за замовлення вбивства Кириченка йому дали 15 років, а за втечу з-під варти — 7.
Звісно, що Шепелева така ситуація не влаштувала. Його захист активно почав оскаржувати ці рішення. І ось 30 березня 2023 року справа про втечу Шепелева потрапляє на касаційний розгляд до ВС (яким тоді, до слова, ще керує відомий тепер на всю країну суддя Всеволод Князєв). Судді підтверджують вирок у 7 років, але з однією невеличкою поправкою — вони не просто враховують Шепелеву час екстрадиційного арешту у російському СІЗО до строку покарання в Україні, а й множать строк відсидки в рф на два за “законом Савченко” (скасованим ще 2017 року). І це при тому, що положення ст. 577 КПК України містять спеціальну норму, яка передбачає можливість зарахування до загального строку відбування покарання часу екстрадиційного арешту саме виданої особи, що не відбулось у справі Шепелева. Виходить, що суд зарахував Шепелеву відсидку в рф і роботу на російське фсб…
І таким чином, за логікою колег Князєва, Шепелев вже повною мірою відбув покарання за втечу. А ще, за такою ж логікою, незабаром може з’ясуватися, що і за вбивство Кириченка Шепелев відбув чи не весь строк…
А поки до суду дійде його справа про державну зраду, то він вже точно за неї не сяде…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На тих, хто сидів у рф, «закон Савченко» не поширюється — Антон Геращенко
Для роздумів
Замовник серії вбивств, який після вторгнення росії в Україну та анексії Криму жив в рф й співпрацював з фсб, користуючись сумнівним рішенням Верховного Суду може отримати значне скорочення терміну ув’язнення. Тобто людина, яку росія не хотіла видавати Україні під приводом захисту своєї нацбезпеки, людина, яка працювала на фсб, визнала так звані «днр» і «лнр», людина, яка замовила 5 вбивств та розікрала український банк, зараз, під час повномасштабної війни росії проти українського народу, коли від рук російських окупантів гинуть українці, має можливість уникнути покарання…
