За інформацією: Суспільне Чернівці.
Отець Василій. Фото: Суспільне Чернівці
"Проблема життя і смерті"
"Скажемо чесно, є людський фактор — це острах, не хочеться щось змінювати — я так звик і мені так файно. Мені, наприклад, важко — я українець із Львівської області, я 10 років служу церковно-словянською мовою московським ізводом, тобто з рускім акцентом. Мені зараз, чесно, важко дається молитви читати українською мовою. Мені важко, мені 34 роки, але якщо священник московського патріархату, якому там 60-70 років, то зрозуміло, що він банально думає: "Та не хочу я зараз переходити на українську". Банально, як людина, я розумію цих священників, які так служать 50, 40, 30 років. Але я кажу: "Дивіться далі, ви дивіться, яка тут проблема. Проблема життя і смерті, або ми об’єднаємося і ми виживемо, або скільки ще років тривати буде це розділення?" Це розділення ніяк не можна подолати без любові і без об'єднання".
Хейт у Facebook i TikTok за розвінчування російських наративів
"Мені деякі люди у Facebook i TikTok пишуть, ображаються, буцімто я багато бруду вилив на УПЦ МП. А як мене в ТікТоці поливають брудом, а я терплю і це все прощаю, я не відповідаю і просто розумію, що на це потрібен час.
Панотці в УПЦ МП дуже довгий час проповідують, що українською мовою зась молитись, що це гріх, що є Україна, Росія, Білорусь — Святая Русь, і тільки в ній є спасіння. Ну ці наративи були десятками років, всю незалежність, ми вже не говоримо до незалежності. І звичайно, що ці процеси дуже вони йдуть тяжко.
І завжди кажу у соцмережах, що Московія ніколи нас не відпустить. Вони нас вбивають ракетами. Яке це православ'я, яка це духовність? Якщо священники благословляють цих терористів, цих вбивць? А в нас в Україні є УПЦ МП, яка чітко тримається руского міра. І їх навіть війна не міняє.
Більш як два роки моєї діяльності у соцмережах мені казали: "Не співай "Червона калина", "Не кажи "Слава Україні". Це не вітається і мене паплюжили і насміхалися давно. Я був давно готовий. І коли я перейшов до ПЦУ, на мене почали казати Іуда, зрадник і так далі. Дійсно, воно трішки підбиває з ніг, мені іноді буває так на серці боляче. Я — людина, яка має емоції, має ці почуття, маю якісь іноді образи".
Перехід до ПЦУ
"Є багато священників в УПЦ МП — патріоти і гідні люди, але вони просто банально бояться заборони, бо їх просто Московія тримає. Якщо ти дав присягу, тобі не можна виходити з московського патріархату. Тому от ці наративи банальні, але вони діють. Наративи руского міру — це не спілкуватись ні з ким.
У лютому я мав діалог із отцем ПЦУ Романом Грищуком. Він у православній церкві України також, як і я. Я поговорив з ним — наступного дня все змінилося. Мені подзвонили і сказали: "Для тебе закриті всі двері, куди ти раніше ходив". Тобто все, мені вже перекрили повітря повністю. До мене кардинально змінилось ставлення. Я тільки поспілкувався, я ні з ким не служив, я нікуди не переходив.
Читати ще
Читати ще «Полеглих воїнів не можуть відспівувати московські священники». Як капелан з Буковини 9 років підтримує бійців
Я побачив, що українська помісна православна церква є відкритою. Владика блаженніший Епіфаній і владика Чернівецько-Буковинський Феогност — дуже духовні отці, які ведуть паству до спасіння. Я побачив і долучився до ПЦУ, щоб допомогти на Буковині, щоб наша церква розросталась і працювала.
Війна почалась у 2014, а повномасштабна — у 2022, я перейшов у 2024 році. Я блаженнішому Епіфанію кажу: "Це запізно, запізно дійшов до цього рішення і до цього вибору". А блаженніший Епіфаній каже: "Ніколи не пізно". Так посміялись, дав зрозуміти, що все добре, що ніколи не пізно.
На Буковині УПЦ МП духовно і морально з Москвою. Я знаю панотців, які їздили по Москві і приїжджали, розповідали: "Там так харашо, там так молятся, руськіє такіє харашиє, оні так молятся за украінцев". А я кажу: "А ми що українці самі не молимося за себе?”.
Отець Василій поки не має власної парафії. Зараз він інколи служить у соборі разом із владикою Феогностом, а також у Глибоці разом з отцем Романом Грищуком.
