За інформацією: Суспільне Вінниця.
Репетиція вистави «Мартин Боруля» за п’єсою Івана Карпенка-Карого. Суспільне Вінниця
Репетиції стартували у червні. Працювали актори не лише з режисером, а й з психологинею Людмилою Черкас.
"На початку вони насторожено віднеслися до психолога в проєкті. Переживали, були дуже здивовані, що наші групи розмовні. Ми співали, малювали, вчилися імітувати голос. Вони розслабилися, зрозуміли, що я не є чимось небезпечним, почали відкриватися. Театральна гра дає можливість соціалізуватися у мирному житті. Пропрацювати складні емоційні переживання", — сказала Людмилою Черкас.
За словами режисерки-постановниці Ірини Дєдової, вона свідомо зробила класику легкою для сприйняття, адаптувавши текст для учасників бойових дій.
"Історія розповідається як є — з усіма сварками, вереміями, але в легкому варіанті, щоб в характерах персонажів було більше легкого, щоб ми не загрузли у дебатах політичних, іншого характерах. Проста тема спирається на такі істини: ідентичність, самосвідомість, власна ціна, власна національність — те, що треба берегти. Бо тільки відірвешся від свого коріння, добра не буде. Будеш як перекотиполе — ні там, ні тут. Я змінила характер персонажів, навіть внесла зміни в стать. Бо в Карпенка-Карого лише дві жіночі ролі, куди це годиться?", — розповіла Ірина Дєдова.
Репетиція вистави «Мартин Боруля» за п’єсою Івана Карпенка-Карого. Суспільне Вінниця
У ролі головного персонажа, хлібороба Мартина Борулі, який мріє стати дворянином, – 53-річний ветеран російсько-української війни Віктор Кімаківський.
"Це наше рідне, українське. Класик Карпенко-Карий гарно описав життя народу. Мартин Боруля хотів бути паном, але одумався. Це не професія, це улюблена справа, бо за професією я військовий інженер. Наш режисер і директор вміють шляхом театру людей піднімати. Не тільки люди, які на війні, але і їхні рідні, дружини… Глядачі за ці півтори години поринають в інший світ: плачуть, сміються, відриваються від війни. Терапія для усіх", — розповів Віктор Кімаківський.
На сцені захисник грає разом із двома доньками, зятем Олегом Матвієнком, який також військовий, та дружиною Анастасією.
"Я з родини військових: чоловік, тато, брат, дядько служить. У мене всі служать. Чоловік мав необережність сказати, щоб вже б сам прийшов у театр. Я це сприйняла серйозно і передала режисерці. Так усе й почалося", — сказала Анастасія Матвієнко-Кімаківська.
Репетиція вистави «Мартин Боруля» за п’єсою Івана Карпенка-Карого. Суспільне Вінниця
Палажку грає дружина військовослужбовця Анжела Шуляковська, яка у місцевому аматорському театрі з 2018 року. Суспільному розповіла, що зараз її чоловік списаний зі служби, доки він був на фронті, сцена допомагала триматися.
"Це відновлення, ріст, робота над собою. Допомагало відволіктися. Я розуміла, що йому не солодко. Розповідала про події, які відбувалися в театрі, щоб відволікти, і він перемикався на всі мої перепетії. Знімала з нього психологічне навантаження", — розповіла Анжела Шуляковська.
Сина Борулі — Степана, грає 30-річний чинний військовослужбовець Ілля Хитрюк, який служить в інженерних військах.
"Сказали колоритно виглядаю, чи не хочу спробувати? Це моя мрія — спробувати себе в акторстві. Але якось боявся, не знав, як себе подавати. Це серйозна праця. Персонаж сам по собі виглядає краще, коли його пропрацьовуєш, а не просто вийшов… Задоволення я точно отримав. З кожним виступом вчусь", — сказав Ілля Хитрюк.
Репетиція вистави «Мартин Боруля» за п’єсою Івана Карпенка-Карого. Суспільне Вінниця"Мама сказала прийти, допомогти з декораціями. Підманули, і так я тут виступаю. Дуже сподобалося, якщо чесно. Не очікував такої віддачі від акторів", — сказав Артем Музика.
Прем'єра вистави у Бару зібрала аншлаг, так само як і додатковий показ. 6 жовтня "Мартина Борулю" актори-аматори зіграли у Вінниці. Нині трупа вирушає у турне містами України.
"Це не просто покататися, а показати, що є військові, які у будь-який момент можуть прийти і навчитися чомусь новому. Хтось все життя хотів бути актором, хтось випадково сюди потрапив. Будучи військовим і будучи на війні можна почати щось нове. Це не так страшно", — сказала Анастасія Матвієнко-Кімаківська.
Ветерани та їхні родини ділитимуться з глядачами не лише мистецтвом, але й історією власного відновлення. Історією, де театр стає справжніми ліками проти війни.
"Не тільки люди, які на війні, але і їхні рідні, дружини у стані війни. Навіть глядач на ціпівтори години поринає в інший світ. Плачуть, сміються, відриваються від війни. Терапія для усіх", — сказав Віктор Кімаківський.
13 жовтня трупа виступатиме у Полтаві, 14 жовтня – у Харкові, 16 жовтня зіграють на сцені у Чернігові. Вхід на всі вистави — вільний.
