За інформацією: Суспільне Чернігів.
ФОТО: Суспільне Чернігів
Годують людей шашликом та пловом. Сім’я Дегтярів переїхала з Луганщини на Новгород-Сіверщину у 2014 році. Тікаючи від війни вони залишили все, що мали. Оселилися на хуторі за 30 кілометрів від кордону з Росією, завели господарство: розводять кіз та овець, роблять сири. А зараз відкрили власну справу в місті.
Готувати плов на продаж Сергій Дегтяр почав кілька років тому. Раніше, каже, плов та шашлики готував лише для друзів.
"Гострий перчик – це обов’язково. Цілим. І треба готувати так, щоб він не розірвався. Бо якщо розірветься, то буду їсти сам. Плов забере смакові якості і аромат з перцю, а гострота залишиться в перці. В цьому фішка".
Сергій Дегтяр. ФОТО: Суспільне Чернігів
У 2014 році, коли Росія окупувала його місто Довжанськ, в якому на 60 тисяч населення була одна україномовна школа, чоловік покинув власний будинок, автомайстерню і переїхав на північ Чернігівщини. Тут вирішив зайнялися сільським господарством. Каже, продукцію потрібно було кудись дівати, тому порадившись з сім'єю вирішили, що треба годувати людей.
"Ми там щось втратили, а тут придбали. То я не шкодую. У нас родина стала міцніша. Я якщо щось пропоную, то син доповнює, жінка мене дуже підтримує. Родина стала з великої літери – Родина".
Родина Дегтярів. ФОТО: Суспільне Чернігів
Після повномасштабного вторгнення уся родина почала розмовляти українською мовою.
"Після 2014 дуже хотілося це змінити. Ну, а після 24 лютого минулого року взагалі. Я намагаюсь думати українською. Тому що коли ти не думаєш українською мовою, то дуже важко навчитися розмовляти", – каже Олена Дегтяр.
Олена Дегтяр. ФОТО: Суспільне Чернігів
Олена родом з Кубані. Її родичі живуть у Краснодарському краї. Зараз, після вторгнення росіян, з ними не спілкується.
"Мої бабусі, прабабусі – у них в лексиконі було дуже багато українських слів. От у їхніх дітей, онуків, тобто моїх сестер, братів – уже менше".
Жінка додає, що родичі не вірять в те, що відбувається в Україні, а дослухаються до того, що розповідає Путін по телебаченню.
Сергій Дегтяр розповів, що на Луганщині залишились знайомі. І з телефонних розмов з ними робить висновки, що приєднати окуповану територію до України буде складно. За 9 років утворилась прірва у поглядах.
"От мені ставлять таке питання, чи поїхав би я на Луганщину. Ні, ні і ще раз, ні. Причина одна. Пройшло дев’ять років. Дитина була – їй було 10, зараз їй 19. Це вже самостійний чоловік. Для мене це вже ідеологічні вороги".
Годують людей шашликом та пловом. ФОТО: Суспільне Чернігів
Луганщину до розколу готували, розповідає Сергій, задовго до 2014 року. Три роки стояли палатки розфарбовані триколором під назвою "Русский мир". Агітували людей, роздавали книжки, брошурки. Каже, це було відкрито, особливо в 2011-2012 роках.
"Я читав ці книжки. Там відверто закликали до автономії з правом від’єднання від України".
Сергій Дегтяр. ФОТО: Суспільне Чернігів
На Новгород-Сіверщині спочатку родині було складно, довелось починати все з нуля. Однак, в один голос Сергій та Олена кажуть, тут їхній дім, тут хороші люди, і вчитись все життя потрібно.
Сергій додає, що кожен день думає і про вірогідність повторного наступу на Чернігівщину. До кордону з Росією – 30 кілометрів.
"Якщо прийдеться, то діватись нема куди, бо вже куди? Зараз скрізь дістається. Те, що вони підуть, я думаю, підуть. Те, що я не віддам цього – це точно, ні хату, ні те, що в господарстві. Я сам це знищу, а вже не віддам. Тут, якщо зайдуть, то треба гризти землю за своє, зубами".
Детальніше у сюжеті:
