За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Юстину Джердж вітають зі столітнім ювілеєм. Фецич Галина
Жителька села Возилів Золотопотіцької громади на Тернопільщині Юстина Джердж відзначила столітній ювілей. У свої роки жінка читає без окулярів, любить дивитися телевізор, підбадьорює рідних та інколи ще дає поради по господарству. За своє життя ні разу не лежала в лікарні. Її мати, брат і сестра теж були довгожителями — прожили понад 90 років.
Староста села Возилів Галина Фецич розповіла Суспільному, що ювілярку знає як завжди усміхнену та позитивну людину.
Ювілярка читає грамоту від Тернопільської обласної ради. Фецич Галина
"Сьогодні я та голова громади Уляна Дем’янчук прийшли привітати пані Юстину з Днем народження. Принесли квіти, торт, грамоту від Тернопільської обласної ради. І нас здивувало, що грамоту ювілярка почала читати без окулярів. Їй було цікаво, що там написали і від кого вона.
Її рідні розповідали, що місяць тому бабця виробляла картку в банку. Коли треба було підписатися, пані Юстина теж без окулярів рівненько написала своє прізвище. Дивувалися всі працівники цього відділення. Дуже приємно дізнаватися такі розповіді".
Ювілярку вітають зі сотим Днем народження. Фецич Галина
Правнучка Юстини Джердж Леся Максимчук говорить, що прабабця завжди старається бути оптимісткою.
"Навіть сьогодні, ми її вітаємо, а вона каже, що в такі роки вже потрібно готуватися йти туди, у засвіти, але говорить це не зі сумом, а приємно, з усмішкою.
Вона нам пояснювала, що в житті потрібно всього вчитися і нічого не боятися. З дитинства не пам’ятаю її сумною чи злою. Добра, щедра, усміхнена. Якщо у мене виникають складні ситуації, я пригадую її усмішку і слова, що все одно все вийде на добре. І мені вже не страшно.
Я працюю ерготерапевтом, допомагаю пацієнтам, у тому числі військовим, відновитися після травм, операцій та хвороб. Навчилася від бабусі всім співчувати, тому сприймаю людей на глибшому, духовно-моральному рівні, акцентую не лише на фізичному оздоровленні, а й на ментальному".
Юстина Джердж, столітня ювілярка. Фецич Галина
Ювілярка виховала одну дочку. Зараз має десять правнуків і шість онуків. Дочка Марія Буньо розповіла Суспільному, що її мама пережила війну та голод. У молодші роки багато працювала:
"Після війни мама працювала секретаркою в сільській раді. Вона любила постійно щось робити, старалася завжди мати якесь заняття. Навіть цієї осені каже до нас: "Намикайте мені буряків, а я сяду на стільчик та й буду помаленько обчищати". Звичайно, що ми їй ніяких буряків не дозволяємо чистити. Вона багато спить, мала кілька мікроінсультів. Зранку стає о сьомій, я їй зразу принесу чогось теплого попити, з’їсти. Шануємо її.
Будучи дитиною, мама не раз хотіла їсти, збирала колоски по полю. То були воєнні і післявоєнні роки. Розказувала, що з батьками помагали іншим у селі, ділилися останнім. І так до сьогодні, хто б не просив, вона ніколи не відмовить. Каже, хто б не простягав руку, йому завжди треба щось дати.
До церкви мама вже не може ходити, тому наш священник приходить до нас додому її сповідати і причащати. Кожен свій день вона починає і закінчує молитвою "Отче наш". Дякує за себе, за рідних, за всю Україну".
