За інформацією: Суспільне Чернівці.
Віктор Пірог на службі. Фото надав військовий з позивним Кузя
Віктор пройшов військовий вишкіл й у вересні 2022 року долучився до контрнаступу на Харківщині – зокрема, допоміг деокупувати п'ять сіл у Куп'янському районі.
"Йому було боляче, коли звільняли Харківську область. Він важко сприймав те, що російські військові зробили із селами та будинками, але казав, що після завершення війни ми все відбудуємо. Вірив у світле майбутнє", – каже Ірина.
За час служби Віктор отримав позивний "Харків" та став командиром одного з відділень 107 бригади тероборони. Після Харківщини Віктор воював на Донеччині. Дружина каже, він багато чого не розповідав про службу, аби вона не хвилювалася, але говорив: "Якщо є на землі пекло, то воно тут – під Бахмутом".
До повномасштабного вторгнення Віктор не мав бойового досвіду – був будівельником. Фото надав військовий з позивним Кузя
Під Бахмутом був останній бойовий вихід командира – це сталося 15 липня 2023 року. Тоді Віктор з побратимами мали завдання висунутися на певні позиції й закріпитися там, розповідає військовий з позивним "Кузя".
"Ми тільки-но повернулися з одних позицій, фактично одну ніч перебули, й нам сказали готуватися до другого виходу. Сказали, що коли ми зайдемо, нас зустрінуть й покажуть позицію, де ми маємо закріпитися. Нас було одинадцятеро. Я йшов крайнім, а Вітя – одним із перших", – розповідає військовий.
Як тільки бійці дісталися позиції, потрапили під обстріл російських військових. Віктор отримав осколкові поранення ніг. Вцілілі побратими впродовж двох годин несли його на ношах до місця евакуації. Дорогою він ще з ними розмовляв.
"Вітька дорогою сварився з нами, щоб ми спокійніше його несли. Ну, так ніяк не виходило спокійніше через постійні обстріли, та й сил бракувало. Руки "обривалися". Там дистанція була десь у п'ять кілометрів", – каже військовий з позивним Кузя, який евакуював Віктора.
Віктор з побратимами. Фото надав військовий з позивним Кузя
"Було важко під обстрілами. Ніхто не очікував, що так буде. У Віті були поранені дві ноги, але він був при свідомості. Розмовляв та постійно просив попити. Ми донесли, а потім його відвезли до стабілізаційного пункту. Розмовляли з лікарями у той же день та наступний. Вони казали, що все нормально, буде жити", – каже ветеран Анатолій Горбатюк.
За словами ветерана, потім у Віктора зупинилося серце, втім, лікарям вдалося його реанімувати. Наступного дня медики повідомили, що військовий помер.
Дружина Ірина розповідає, що у ті дні була спокійна за Віктора, бо він попередив, що планує відпочивати з побратимами. Через це не хвилювалася, що чоловік не виходив на зв'язок.
"О другій ночі я отримала коротке повідомлення: "Ірка, не переживай. Вийду на зв'язок через кілька днів". На четвертий – мені подзвонили його побратими. Я написала чоловіку, щоб запитати, в якому госпіталі він перебуває, бо хотіла приїхати, але він не відповідав. За дві години мені повідомили, що мій чоловік помер – на жаль, медикам не вдалося врятувати його життя на операційному столі", – пригадує дружина.
Дружина військового Віктора Пірога Ірина. Суспільне Чернівці
Віктор не мав бойового досвіду, але побратими кажуть, що у свої майже 50 років він мав кращу витривалість та фізичну підготовку, аніж молодші військові.
"Для відео фільмують таких здорових, бородатих дядьків, а війни виграють отакі 50-річні. На таких тримається фронт. Знаєте, є командир, а є – лідер. Харків був саме з лідерів і своїм прикладом показував, як та що треба робити. Він страху ніколи не показував. Якщо потрібно було йти, то був першим", – каже ветеран Горбатюк.
Віктора Пірога поховали 21 липня 2023 року у його рідному селі Піски-Радьківські. Посмертно його нагородили медаллю “За визволення Харківської області”.
Читати ще
Читати ще
«Дозволяю собі плакати тільки на самоті»: історії жінок з Буковини, які три роки чекають чоловіків з фронту
Читати ще
24-річний нацгвардієць з Буковини про три роки повномасштабної війни
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
