Хто фотографував Чернівці та чернівчан понад сто років тому

Фото із виставки «Пам’ять написана світлом». Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці

Перші фотоательє у Чернівцях з'явилися понад 150 років тому. У середині ХІХ століття робити фотографії було дорого, тому найчастіше на світлинах зафіксовані багатші люди.

Про перших фотографів Буковини та їхні фотоательє розповіла старша наукова співробітниця краєзнавчого музею Катерина Валявська на презентації свого краєзнавчого дослідження "Фотографи Буковини 1860-1940 років: ким вони були".

Катерина Валявся каже, що півтора століття тому фотографи повинні були мати технічну освіту — розумітися у фізиці, оптиці та хімії.

"Фотографії того часу мають такий жовтуватий відтінок. Це через те, що картон, на який накладали відбиток, покривали розчином із білка. Згодом, коли цей білок розщеплювався, фотографія набувала жовтуватого кольору", — розповідає Катерина Валявська.

У центрі Катерина Валявська. Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці

Фотографія була коштовним заняттям, оскільки обладнання, матеріали, кліше коштували дорого. Також фотографи повинні були отримати кваліфікацію, для цього вчилися щонайменше три роки.

Зазвичай майбутні фотографи вчилися цього ремесла у вже досвідчених фахівців у їхніх ательє. Наприклад, один з перших чернівецьких фотографів Бельдович повернувся до Чернівців у 1964 році, коли отримав сертифікат фотографа після навчання у віденських майстрів. Бельдович ймовірно був сином аптекаря, у 1880-х роках теж став аптекарем, також був депутатом міськради, а пізніше купив спиртзавод.

Фотоапарат ХХ століття. Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці

Одним із перших фотографів Буковини був українець Антон Ключенко. Він був власником фотоательє у Чернівцях у 1870-х роках. Ключенко розпочав бізнес після навчання на фармацевта у Львівському університеті, його старший брат також був медиком. Фотограф мешкав на вулиці Вірменській. Його сім'я була досить заможною — могли дозволити собі особисту кухарку та служницю.

Згодом Ключенко переїхав до Болгарії, де володів аптекою, а у 1890 році повернувся у Чернівці. Тоді його фотоательє розміщувалося на вулиці Ратушній, 13 (тепер Головна). У цей час конкуренція в місті зросла. Але на відміну від більшості тогочасних чернівецьких фотографів, котрі працювали здебільшого в ательє, Ключенко пропонував ще й "виїзні фотосесії".

Фотограф робив світлини господарських споруд, тварин, могил, будинків, чи фото хворих людей перед операціями та посмертні фото. Також Ключенко кольоризував чорно-білі фото, розфарбовуючи їх вручну. У нього був своєрідний архів кліше, які він зберігав впродовж двох років, тож відвідувачі ательє могли повернутися і зробити ще копії світлин.

Фото з ательє Антона Ключенка. Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці

Фото із виставки «Пам’ять написана світлом». Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці

У 1880-х роках популярним було ательє братів Кеніг, воно розташовувалося у кутовій будівлі на вулиці Головній навпроти храму Параскеви Сербської. У цьому ательє були також і декорації для фото — меблі та фони із різними зображеннями. Тут також робили фото на темному картоні — чорному, коричневому та зеленому. Такі зображення були найдорожчими.

Фото із виставки «Пам’ять написана світлом». Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці

Фотограф Ян Багринович один із перших почав робити так звані "сецесійні знімки" — ці фото мали видовжену форму, а картка була оформлена модерними графічними елементами. Багринович мав польську ідентичність, він переїхав до Чернівців у 1880-х роках після навчання у фотоательє у Львові. У 1900 році Багриновичу присудили титул королівського цісарського фотографа за його досягнення у ремеслі.

Фото із висткавки «Пам’ять написана світлом». Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці

Відому фотографію Ольги Кобилянської з Лесею Українкою у 1901 році зробили в ательє Йоганна Кржановського на вулиці Кохановського, 5. Проте фотограф продав це ательє через трагічний випадок — брат Кржановського випив отруту через невдале кохання прямо у приміщенні ательє. Після цьому Кржановський відкрив фотоательє у своєму будинку на вулиці Кобилянської. Кржановський був спеціалістом із фотографування дітей, пропонував знижки для товариств, вчителів та учнів. У цьому фотоательє працювало семеро працівників.

Фото із виставки «Пам’ять написана світлом». Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці

У будинку на вулиці Руській, 6 було фотоательє братів Брюль. Соломон Брюль отримав дозвіл фотографа у 23 роки, фотографією він займався разом із братом Якобом. У будинку була проведена електрика, тому фотографи пропонували робити знімки і в пізній час. У 2023 році будинок, де розміщувалося фотоательє братів Брюль, розібрали через обвал стіни.

На вулиці Кобилянської, 12 з 1914 року розміщувалося популярне фотоательє Антона Антошки. У приміщенні було вишукане оформлення — скляні вітрини, великі дзеркала із вставками із богемського скла, розповідає Катерина Валявська. Фотоательє Антошки проіснувало до 1940 року.

Після Першої світової війни з'явилося багато фотографів-жінок. Щоправда, відомо, що сертифікат фотографа чернівчанка отримала ще у 1910 році. Також впродовж десяти років у Кіцмані працювала фотографка Сабіна Брюк.

Фото із виставки «Пам’ять написана світлом». Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці

Дослідження презентували у художньому музеї, де раніше відкрили виставку фотографій буковинців минулого століття "Пам'ять написана світлом". Виставку присвятили науковцю, журналісту, краєзнавцю Ігорю Чеховському, який у свій час теж досліджував фотоательє міста. У одному із залів художнього музею представлені понад 70 фотографій другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Ці світлини зробили у фотостудіях здебільшого в Чернівцях.

Фото із виставки «Пам’ять написана світлом». Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці

Відвідувачі презентації дослідження. Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці