За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Під час інтерв’ю з дружиною командира «Сталевої Сотні», волонтеркою Ольгою Коновал. Суспільне Тернопіль"Діти слухають і розуміють, про що вони мовчать"
— Для хвилини мовчання ти записала звуковий сигнал.
— Так, і є ціла історія, чому і як я це зробила. Я усвідомила необхідність під час чергової поїздки з Донеччини. З Донбасу ми їхали в Холодний Яр. Десь о 6 ранку виїхали з Донбасу, а о 9-ій заїхали на Чернігівщину. Не розуміючи, яка година, забігли на заправку поснідати. І ось забігають туди декілька людей у військовій формі, серед них і я. Хто куди — хто їсти вибирає, хто ще щось. Я розумію, що щось не те, щось відбувається. І тоді чую дуже-дуже тихий звуковий сигнал, таке тікання. Розумію, що це хвилина мочання, штовхаю своїх хлопців: "Хвилина мовчання, зупиніться". І після того я підійшла до адміністраторки і питаю: "А у вас так постійно відбувається?". А вона каже: "Так, у нас так завжди о 9:00". І власне, коли я ініціювала оце все в нас у Тернополі, то зрозуміла, що під час хвилини вшанування має бути не лише звуковий сигнал, а й голосовий супровід. Бо багатьом людям, які кудись поспішають, не слідкують за часом, важко зорієнтуватися й звернути на це увагу. Також дуже важко контролювати свої думки цілу хвилину, а якщо це дитина, то як їй показати і розказати, чому вона цю хвилину має чемно стояти? Тому я прийняла рішення й написала текст. Хвилина мовчання йде з голосовим супроводом. Текст такий: "Україна вшановує пам'ять тих, хто віддав своє життя за нашу свободу, незалежність та мир. Військових і цивільних, Героїв та Героїнь, дорослих і янголят".
Наприклад, коли в дитячих садочках, які підтримали нашу ініціативу, вмикають цей звук, тоді діти слухають і розуміють, про що вони мовчать. І я вже маю дуже багато відгуків, коли дитина розказує, що я вшановую загиблих янголят. Тобто, ми про це говоримо, що вшановуємо не лише військових, а й всіх, хто загинув внаслідок війни, внаслідок агресії Росії. Тому для мене важливо, щоб ця хвилина була дуже усвідомленою, щоб кожен, навіть якщо він поки що не є дотичним (хоча я думаю, що всі мають бути дотичні), аби він розумів, про що це.
Ольга Коновал. Суспільне Тернопіль"Перш за все, хвилина пам’яті є важливою для сімей загиблих. Ми не прагнемо жалю, ми прагнемо підтримки"
— Ти згадувала за Чернігівщину. От саме в Чернігові, а також у Чернівцях, під час хвилини пам’яті зупиняється все місто: патрульні зупиняють автомобілі, пішоходи також зупиняються, схиляють голови. На твою думку, чи можливо так зробити у Тернополі?
— Знаєш, перш за все, хвилина пам’яті є важливою для сімей загиблих. Ми не прагнемо жалю, ми прагнемо розуміння і підтримки, ми прагнемо вшанування. Тому що кожна сім’я втратила свій Всесвіт. І дуже боляче, коли люди нівелюють це.
Чи я вважаю, що ми можемо це зробити в Тернополі? Я переконана в цьому. Я гордо говорю, що в Тернополі вшанування колони "на щиті" відбувається дуже правильно. Згадаємо похорон мого чоловіка, командира "Сталевої Сотні" Сергія Коновала та його заступника Тараса Петришина. Ми сформували найдовшу колону в Україні – 168 машин. Якщо ти пригадуєш той день, то місто стояло понад годину.
Своїм прикладом я показала, що можна зупинитися в бізнесі, хтось своїм прикладом покаже, що можна зупинити машину, хтось може включити звуковий сигнал на гучномовці, колонках, відчинити вікна у квартирі. Я закрутила це колесо, але це потрібно підхоплювати. Сидячи тут, серед сотні портретів загиблих Героїв, я дуже прошу кожну сім'ю підтримати це все і навіть тих, хто не втратив нікого, бо це дуже важливо.
"Тернопіль не є лідером, але однозначно, ми не пасемо задніх"
— А як взагалі ти оцінюєш наше місто в плані вшанування пам'яті загиблих?
— Я думаю, що ми рухаємося в правильному напрямку. Звісно, що не так, як би хотілося, але ж у всіх процесів є свій шлях і ми не можемо за один день змінити місто і його жителів. Так, я не вважаю, що Тернопіль є лідером, але однозначно, ми не пасемо задніх. І власне через це я й закликаю Тернопіль бути прикладом. Я дуже сподіваюся, що навчальний рік принесе багато змін, тому що університети теж підтримали ініціативу, багато шкіл давно її підтримали. Мені пишуть, що в школах давно є хвилина мовчання, і я пересилаю їм цей аудіозапис і вони кажуть, що класно, що діти будуть розуміти сенс, а потім скажуть про це батькам вдома. На все потрібен свій час, звісно. Але я думаю, що ми точно покажемо хороший приклад Україні.
"Ми не знаємо, що чекає нас попереду, тому через це немає єдиного механізму"
— Пам'ятаю одну з наших із тобою розмов, коли ти казала, що деякі люди тебе запитують: "От чому про Сергія говорить всі, а про моїх рідних не говорять?". Але, знову ж таки, аби про твого Сергія не забували, ти доклала чимало зусиль. І хочу тебе запитати про те, що ще ти впроваджуєш, аби постійно він був на слуху?
— У Тернополі названа вулиця на честь Сергія. У ЗУНУ названа кафедра на честь Сергія Коновала, у Тернопільському педуніверситеті названа медіастудія іменем Сергія, у Тернопільському медуніверситеті на стоматологічному факультеті є Сквер імені Сергія Коновала. Зараз ми виготовляємо меморіальну дошку, футбольний матч проведений на честь чоловіка, це фінал Ліги Тернопільщини, а зараз говоримо про силові змагання на честь Сергія. Також уже написана дитяча казка, якраз готуємося до випуску дитячої книжки про "Норда". Моя подруга, подруга Сергія, і ваша колега Зоряна Биндас написала про нього фантастичну історію. Також я сподіваюся, що восени ми випустимо фільм. Хочу вам подякувати за ваш сюжет про Сергія, який узагальнив всю його діяльність, розповів про його боротьбу. На кожному показі фільмів, до яких Сергій був дотичний як оператор, а також на кожній зустрічі, де ми згадуємо про Сергія, ми починаємо з вашого сюжету про нього. Це дуже важливо.
