І не продати, і не постерегти: як українські аграрії стають заручниками трейдерів

Аграрії несуть колосальні втрати від недобросовісних дій трейдерів

КИЇВ. 30 серпня. УНН. Під час війни вибудовані схеми роботи в усіх сферах українського бізнесу зазнали змін. Підприємцям довелося напрацьовувати нові ланцюги постачання та збуту, відновлювати вщент знищене виробництво та/або проводити релокацію в інші регіони. Але, мабуть, жодна галузь не зазнавала таких труднощів, як агросектор. За приблизними оцінками, прямі та непрямі збитки від російської агресії перевищують 40 млрд доларів. Знищена техніка, забруднені та заміновані землі, нестача кадрів та посівного матеріалу — і все це в умовах, коли ціни на внутрішньому ринку обвалюються, а експорт з кожним днем ускладнюється.

У таких надскладних умовах багатьом аграріям довелося зіштовхнутися з іще однією перепоною – недобросовісною поведінкою трейдерів.

Історія «Успіху»

Агропромислова корпорація «Успіх» однією з перших заявила в ЗМІ про ситуацію, що виникла через дії трейдера.
«У березні цього року одне з наших підприємств — «Віскар Агро» — уклало контракт з «Агропросперіс» на поставку 2 тис. т кукурудзи по ціні 202 дол./т. Поставка відбувалася на термінал «ТІС» у березні. У результаті 560 т відправлено, а 1,4 тис. т «зависли» на терміналі. Хоча на той час «зерновий коридор» працював. Чому зерно не відправляли — невідомо. Можливо, чекали судна. Хоча ми знаємо, що «Агропросперіс» вивозила зерно упродовж березня-червня. Як компанія обирала, яке саме зерно вивозити — не знаємо», — розповів виданню Latifundist.com управляючий партнер та співвласник компанії Андрій Шишацький.

У липні, коли «зерновий коридор» майже не працював, «Агропросперіс» надіслав листа, у якому повідомив, що у зв’язку з форс-мажорними обставинами не може виконати контракт, і запропонував або забрати зерно з терміналу, або укласти з «ТІС-Зерно» угоду про зберігання.

Пізніше «Агропросперіс» запропонував «Віскар Агро» купити це зерно по 7,2 тис. грн/т (195 дол./т). Агропідприємство погодилося і уклало новий контракт уже з українською компанією «Агропросперіс», хоча по прибутку і виходили в нуль.
«Уклали контракт, відправили вантажівки на термінал, щоб забрати зерно. А нас ніхто не пускає туди. Вантажівки стоять тиждень на завантаження. Другий. І це не тільки нас не пускають. Інші компанії теж стоять і чекають. Зерно нікому не віддають. Ми звернулися за поясненнями до «Агропросперіс», і вони відповіли, що дійсно «ТІС» не пропускає на завантаження», — розповідає Шишацький.

Потім «Агропросперіс» виставила «Віскар Агро» рахунок за зберігання за липень — 18 тис. дол./т (у день — 0,50 центів/т).

«Цього тижня (статтю видання Latifundist.com опублікувало 25 серпня – ред.) частину все ж вдалося вивезти — орієнтовно 800 т, але зерно нам віддали поганої якості. Зерно потребує додаткової доочистки, тощо. Ми поставляли чисту кукурудзу експортної якості, а отримали з домішками інших культур. Плюс — багато битого зерна», — зазначив співвласник компанії.

Як виявилося, подібна ситуація спіткала не лише «Успіх».

Видання Kurkul оприлюднило історію фермера з Вінниччини, який заявляє, що через дії трейдера не лише втратив половину вартості зерна, а й тепер не може це зерно повернути.

Олександр Кічмаренко, керівник ПП «Юхимівське» у березні уклав договір на продаж 1200 т пшениці 3 класу з агрохолдингом…«Агропросперіс» (збіг?). З цією компанією фермер працював і раніше та не мав жодних зауважень до неї. Збіжжя доставили у ТІС «Південний», а розрахунок фермер мав отримати після завантаження зерна на судно. Пройшло 4 місяці і у червні представник «Агропросперіс» повідомив фермеру, що холдинг не може виконати контракт, тому визнає його дефолт-контрактом.

На початку липня до фермера знову зателефонував менеджер «Агропросперіс» з повідомленням, що до 7 серпня він має забрати своє зерно. В іншому разі — він буде самостійно оплачувати збереження зерна у ТІС «Південний». На той час вже було зрозуміло, що «зернова угода» зупиниться.

Фермер намагався забрати зерно, відправляв вантажівки, але завантажували лише частину. Коли він додзвонився в порт — там повідомили, що надають квоту обсягом 80 вантажівок на день для «Агропросперіс», а компанія розподіляє, які машини завантажувати. Врешті фермер опинився у замкнутому колі – трейдер не йде на зустріч, а термінал не віддає збіжжя, бо з ним не розрахувалися за його збереження.

Перестраховка для трейдера чи заламування рук аграрію?

«Агропросперіс», міжнародна компанія, яка позиціонує себе як найбільший виробник і експортер сільськогосподарських культур Чорноморського регіону. За відкритими даними, холдинг фінансує і поставляє на експорт понад 3 млн тонн зерна щорічно.

Компанія надає повний комплекс товарів і послуг з вирощування зерна експортної якості, фінансування та експертного супроводу його виробництва, зберігання та продажу врожаїв на світові ринки. Група компаній «Агропросперіс» експортує зернові та олійні культури, а також продукти їхньої переробки до понад 35 світових ринків.

На українському аграрному ринку компанію дійсно добре знають і кажуть – питань до неї не було. Співпраця відбувалася планово, і всі спірні питання, що подекуди виникали, вирішувалися рівно. Однак, останнім часом, зауважують учасники ринку, ситуація змінилася, і від дій, які цілком можна назвати недобросовісними та непартнерськими, постраждали не лише невеликі фермери, а й потужні агрохолдинги.

Схема, у яку, як в капкан, потрапили аграрії, загалом виглядає доволі просто. «Агропросперіс», як трейдер, пропонує агровиробнику придбати його зерно з тим, щоб продати на експорт, після погодження ціни зерно агровиробник відвозить на термінал, наприклад, «ТІС-Зерно». Там зерно зберігається до моменту відвантаження на корабель. Та цього року до відпрацьованої схеми були внесені деякі змінні. На відміну від інших років, у договорі купівлі/продажу було зазначено, що оплата за збіжжя здійснюється після того, як воно не просто завантажене на судно, а це судно вийшло з територіальних вод України. Тобто трейдер таким чином страхував себе на випадок форс-мажорів, пов’язаних з війною. До моменту, поки судно перебуває в межах України і її територіальних вод, зерно формально все ще належить агровиробнику, гроші за нього він не отримав і трейдер не несе відповідальність.

Схема побудована на довірі і вимагає чітких партнерських взаємин, адже породжує юридичну колізію: поки зерно зберігається на терміналі, воно формально належить фермерові (продавцю), але цей продавець не має прямих договірних зобов’язань з терміналом – збіжжя зберігається на терміналі за квотою трейдера, у нашому випадку це «Агропросперіс», який не є власником зерна.

Але фермери і навіть великі агрохолдинги приставали й на такі умови. А куди діватися? Урожай треба реалізовувати, і, доки працював «зерновий коридор», найвигіднішою була реалізація на експорт саме коридором. А без реалізації вже зібраного врожаю – може не бути наступного: фермеру не стане грошей на придбання посівного матеріалу, ремонт техніки, оплату пального… Якщо фермер не продасть врожай за достатньо вигідною ціною – його господарство може не вижити. Тому юридичні прийоми з боку компанії, яка раніше вела справи чесно, була найменшим клопотом аграрія. Головне – реалізувати.

У лютому-березні цього року багато аграріїв віддали свій врожай на реалізацію «Агропросперісу» — збіжжя зберігалося на «ТІС» за квотою трейдера і чекало на відвантаження на судна. УНН не відомо, скільки саме було цих аграріїв (знаємо лише, що далеко не одне фермерське господарство і навіть не один агрохолдинг), але, як і в ситуації з «Успіхом» та фермером з Вінниччини (про яких ми писали вище), у червні-липні аграріям почали телефонувати представники «Агропросперісу» і пояснювати, що зерно реалізувати не змогли і не зможуть, адже «зерновий коридор» закрився, платити за нього не будуть, тож заберіть його з термінала або платіть за подальше зберігання вже безпосередньо «ТІС».

Аграрії опинилися у глухому куті: нереалізоване зерно, вартість якого щодня знижується, лежить на терміналі, і потрібно його вивозити (а це витрати на перевезення) і платити за відвантаження з терміналу 15 доларів за тонну, або залишати там на зберігання (а це теж чималі витрати – вартість зберігання на «ТІС» — 50 центів за тонну на добу і, наприклад, доба зберігання 10 000 тонн коштуватиме 5 тисяч доларів, що в 5 разів вище ніж ринкова вартість зберігання зерна на елеваторі), виглядає як здирництво. Власники збіжжя вирішують забрати зерно з тим, аби спробувати реалізувати його, і стикаються з тим, що «ТІС» не визнає їх власниками цього товару – та сама невеличка юридична колізія, про яку ми писали, виливається в кола пекла для аграріїв, які не можуть отримати свою власність. «ТІС» тим часом відправляє їх до «Агропросперісу» — трейдер спочатку заспокоює аграріїв, просить зачекати, обіцяє, що питання вирішиться, навіть каже, що можна присилати вантажівки з тим, щоб забрати зерно, а потім практично перестає виходити на контакт. «ТІС» тим часом нараховує кошти за зберігання зерна. Коли ж кому з фермерів вдається отримати хоч якусь інформацію, то вони дізнаються, що мають сплатити тисячі доларів за зберігання збіжжя, адже «Агропросперіс» за цю послугу вже деякий час не сплачує.

Врешті аграріям, після тривалих переговорів, поєднаних з простоєм порожніх вантажівок, що очікують на відвантаження зерна з терміналу, вдається забрати частину свого зерна. Та тут їх очікує неприємний сюрприз – справа в тому, що все зерно зберігається на терміналі знеособлено, і, у міру накопичення великої партії, вантажиться на судна, і от з цього спільного «котла» аграріям і повертали збіжжя, яке ще й пролежало на терміналі не один місяць. Тож ті, хто поставив на термінал зерно експортної якості, назад отримують бите, злежане зерно з домішками. І це — якщо отримують. Адже аграрії скаржаться, що вантажівки й далі простоюють по кілька днів, а термінал — якщо його все ж вдається переконати, що саме цей аграрій власник зерна – відвантажує невеликими партіями, при цьому нараховуючи вартість зберігання.

Отже аграрії щодня втрачають на вартості зерна, на простої вантажівок, а ще сплачують за зберігання. Чи це не дії, спрямовані на знищення агровиробника? Чи є вони цілеспрямованими та організованими зумисно? Чи, можливо, за цим стоїть бажання власників терміналу підзаробити на зберіганні?

А поки відповідей на ці запитання немає, аграрії намагаються повернути свою власність з тим, аби реалізувати зерно хоча б за мінімальну вартість.

Джерело

Новости Украины