На кадрах, де російські військові розстрілюють українського військовослужбовця, жителька Ніжина Параска Демчук впізнала свого сина.
Також у 119-й бригаді сил територіальної оборони підтвердили, що в кадрі саме військовослужбовець Олександр Мацієвський.
Про історію нашого сміливого бійця та розповідь матері про нього — читайте далі.
“Мамуля, ти тільки живи! Він так мене просив”.
Олександру Мацієвському було 42 роки. До повномасштабного вторгнення він був електромонтером в Києві, після 24 лютого добровольцем пішов до територіальної оборони Ніжина. Навесні захищав Чернігівщину у складі 119-ї бригади сил територіальної оборони. Наприкінці 2022 року підрозділ виконував завдання на Донеччині. Що тримає позиції біля Соледару, він матері не розповідав.
“Він ніколи не любив, щоб ми прощалися. Він коли йшов, то вони знали, що йдуть, а він повернувся, перехрестився, перехрестив будинок і себе, зі мною попрощався. Сказав: «Мамуля, ти так постаріла». А я сказала, що сину такий час, що я переживаю. А він: «Мамо, дякую тобі за життя»”.
29 грудня він подзвонив матері. Це була їх остання розмова.
“«Мамочко, бережи себе! Бережи себе!» І все. А я так плакала і казала: «Синочок, ти головне себе бережи!». Я наче відчула, і сказала, що ти себе збережи для мене. Я виживу, а ти для мене себе збережи”.
30 грудня 2022 року Олександр і четверо його побратимів були на завданні, з якого ніхто не повернувся. Це був стрілецький бій поблизу Соледару.
“Одразу зав’язався важкий стрілецький бій, ми отримали безпосередній контакт з нашим ворогом, і з перших хвилин отримали певні втрати. На жаль, втратили зв’язок з групою, де знаходився Олександр Мацієвський разом ще з чотирма військовослужбовцями. Як тільки ми намагалися підійти, то одразу була небезпека втратити ще більш людей”, — розповів командир підрозділу Олександр.
Командир підрозділу Олександр. ФОТО: Суспільне Чернігів
Обставини загибелі Олександра Мацієвського були невідомими до 6 березня. Того дня у соціальних мережах з’явилося відео, яке росіяни зняли на телефон розстріл українського військовослужбовця. Це сталося одразу після слів: “Слава Україні”.
“Я ніч не спала, воно мені мерещиться. Але якась легкість з’явилась та якийсь промінчик, що я побачила, як загинув мій син. І це так важко, але я, правда, наче побачила характер мого сина, такого стійкого, незламного, бо він сказав: «Мама, я в полон ніколи не здамся». Він навіть вночі повторяв ось це: «Слава Україні». Він настільки був бойовий, настільки сміливий і безстрашний, що я вам передати не можу“.
Фотографія Параски Демчук та її сина. ФОТО: Суспільне Чернігів
За посадою Олександр був снайпером, але в тому бою він був з автоматом, каже його командир підрозділу. На відео військовослужбовець вже без амуніції та бронежилету, біля виритої в землі ями.
“Жодних сумнівів у мене немає. На це вказує кілька ознак, пов’язаних з постаттю людини, з тим, як він тримається. Всі люди, і я, хто служив з ним, впізнають без сумніву його голос, його міміку, специфічне і характерне поранення брови, елементи одягу і цей шеврон. Я схильний вважати, що Олександра забрали, і враховуючи, що він стоїть у ямці без зброї та без спорядження, то його змусили викопувати собі могилу і все, що змогли зробити це дати йому останню цигарку”, — розповів командир підрозділу Олександр.
Під час обміну тіло Олександра Мацієвського повернули в Україну. У довідці про причину смерті вказано, що загинув чоловік від поранення внаслідок дії вогнепальної зброї.
“Я знайшла в собі сили й подивилася це відео і я порівнювала. Коли я була на опізнанні тіла, то з плеча дві дірки пробиті в серце, з другого плеча пробиті дві, у правому боку дірка, а голова була провалена. Лиця не було, була тільки ця брова і в нього навіть наклейка там. Його груди, його фігуру, руки я впізнала”.
Поховали Олександра Мацієвського 14 лютого у Ніжині.
Могила Олександра Мацієвського. ФОТО: Суспільне Чернігів
Нагадаємо, що 7 березня 30-та окрема механізована бригада імені князя Острозького повідомила, що за попередніми даними, на відео розстрілу окупантами українського військового, ймовірно, є військовослужбовець їхньої бригади.
“Дійсно була попередня інформація, що втрачений військовослужбовцями солдат належить до 30-ї механізованої бригади, але це було із долею імовірності. Ми провели своє розслідування і спілкувалися з мамою загиблого, з сином, з побратимами, із командиром взводу і за різними ознаками мати впізнала, син впізнав, його друзі й товариші впізнали, що це він“, — каже начальник служби зв’язків з громадськістю 119-ї бригади територіальної оборони Сергій Калініченко.
“Він загинув за цей прапор. Він загинув за : «Слава Україні». Мені в той час і жити не хотілося, я вже шукала собі місце, але оскільки син просив, що мама, ти тільки живи, то він знав для чого я мала жити”, — говорить мама бійця.
Більше дивіться у сюжеті:
Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер
