За інформацією: Суспільне Вінниця.
Кеті під час служби в Силах оборони. Фото надала Кеті Лешкашелі
Кеті почала служити в Інтернаціональному легіоні. Розповіла, що там не тільки лікувала: навчилася стріляти та ходити в атаку. За порятунок побратимів медикиня отримала "Золотий Хрест" від Головнокомандувача ЗСУ.
"Ти йдеш з групою і плюс ще маєш обов'язок рятувати. Бували випадки, коли пораненому розрізаєш бронежилет під обстрілом. Ти повинна собою накривати його, бо на тобі "бронік". Приліт — накриваєш".
«Золотий Хрест», який медикині та снайперці присвоїв Головнокомандувач ЗСУ Залужний. Фото надала Кеті Лешкашелі"У 2023 році 24 березня була операція. Ми вийшли на бойове завдання. Нас розстріляли з танка: двоє загинули, двоє важко поранені, я і ще один хлопець залишилися. Наша позиція була за 700 метрів. Він вирішив піти туди, бо поранені стікали кров'ю і їх потрібно було швидко евакуювати. Нас почали "крити", Я відкрила гранату і тримала: а що я сама зроблю, якщо кацапи прийдуть? Я не покинула своїх хлопців і потім прийшла підмога, забрали "трьохсотих", але ми мали лишитися на позиції, щоб її не втратити. Вони пішли, і ми з одним солдатом залишилися, правий фланг самі тримали. Тому, що я дівчина, мабуть, через це мене нагородили", — розповіла Кеті Лешкашелі.
Кеті та Володимир на фронті. Фото надала Кеті Лешкашелі
На фронті медикиня-снайперка познайомилася з майбутнім чоловіком — Володимиром Веклічем на псевдо "Знайка". Він родом із села Журавне на Вінниччині, боронив Україну із часів Операції об'єднаних сил (ООС). Зокрема, служив у 92 окремій штурмовій бригаді імені Івана Сірка. Із чоловіком Кеті познайомилася під час контрнаступу на Харківщині у вересні 2022 року.
"Він був командиром взводу, я служила в Інтернаціональному легіоні. Ми були на одному напрямку і почали спілкуватися. Він став командиром роти і мою прикомандирували до його роти. Він став моїм командиром. У травні 2023 він зробив мені пропозицію, а 25 липня нас перекинули на Донецький напрямок. У Дружківці ми розписалися. Не було ні квітів, ні плаття, брудні такі… Тоді він мені пообіцяв і плаття, і квіти. Я не повірила, але він стримав слово. 11 травня 25 року ми повінчалися".
Весілля Кеті Лешкашелі та Володимира Векліча. Фото надала Кеті Лешкашелі
Війна подарувала та назавжди забрала найбільше кохання її життя, розповіла Кеті Лешкашелі. 19 жовтня 2025 року, менш ніж за півроку після вінчання, Володимир Векліч загинув поблизу Піщаного на Харківщині. Йому назавжди 26.
"Я була на іншому напрямку. Він мені сказав, що завтра з ним не буде зв’язку. Наступного дня вранці я прокинулася і знову його не було в мережі. Кому я дзвонила, мені казали — передзвонять, як дізнаються, але ніхто не телефонував. Кому я дзвонила, мені казали — передзвонять, як дізнаються, але ніхто не передзвонював. Я медик, військова, знаю, як це, коли мовчать. Якби він був поранений, я би перша знала. Його побратим, з яким він був, вийшов на зв’язок і cказав: "Вови більше немає…".
Оборонець Володимир Векліч. Фото надала Кеті Лешкашелі
Володимира поховали у рідному Журавному на Вінниччині. Сюди медикиня із Грузії приїхала провідати маму чоловіка — Наталію Векліч — та сходити на могилу оборонця.
Наталя Векліч та Кеті Лешкашелі біля могили Володимир Векліча в Журавному на Вінниччині. Суспільне Вінниця/Андрій Нєстєров
22 жовтня Герой України, побратим "Знайки" Кирило Агасиєв Яшар огли ініціював петицію про присвоєння Володимиру Веклічу звання Героя України. Наразі її підтримали майже 12 тисяч людей. Для розгляду звернення необхідно 25 тисяч підписів. До кінця збору залишилося два місяці.
Нагороди Володимира Векліча в батьківській оселі в Журавному. Суспільне Вінниця/Андрій Нєстєров"Мені так болить, бо ця дитина по суті не жила навіть, не було коли. Вступив у військову академію, кожні вихідні не було змоги відпочити, погуляти, як звичайні юнаки. Потім ця проклятуща війна, сім місяців в зоні ООС на Луганщині. Коли повномасштабна почалася, мені аж страшно було, наскільки він звик до смертей. Розповідав перші місяці, як вони в село якесь заходили, посадку зачищали. Все було заміноване. Доводилося своїх товаришів рештки збирати. Деякі відмовлялися. А він командир ходив, збирав. Казав — я збирав, щоб хоч шось родина, дружина мала змогу поховати. Я кажу: "Ти не боїшся?" А він: "Боюсь… Але хтось має це робити", — розповіла про сина мама Наталя Векліч.
Кеті та Наталія переглядають дитячі фотографії Володимира Векліча. Суспільне Вінниця/Андрій Нєстєров
Втрата коханого змінила для Кеті сенс цієї війни, пояснила медикиня-снайперка. Вона продовжує писати йому повідомлення, хоча знає — відповіді ніколи не отримає.
"Виграємо чи програємо ми цю війну — мені зараз однаково. Я програла свою війну. Я втратила свою найдорожчу людину. Кожен ранок і ввечері пишу йому смс, його телефон у мене. Я вимкнула його, щоб не бачити, що мої смс йому приходять. "Доброго ранку", "добраніч", я розповідаю йому, як мій день минув, але він не відповідає.
Після загибелі чоловіка Кеті Лешкашелі повернулася на фронт. Суспільному розповіла — Володимир був командиром, який ставав прикладом для побратимів.
Хрест Володимира Векліча, який залишила собі його дружина Кеті. Суспільне Вінниця/Андрій Нєстєров
Його хрест як пам'ять, як любов, як обіцянка жити далі, жінка зберегла собі.
"Я буду далі носити його хрест. Це шлях. Хоча би спробую".
