За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Військовий Олександр Копчук під час АТО/ООС. Фото: Facebook/Олександр Копчук
"Мамо, ми — в пеклі. Живі та мертві разом"
У перші дні повномасштабної війни, пригадує жінка, Олександр був вдома. Коли принесли повістку, він швидко зібрав речі та 8 березня 2022 року знову вирушив на фронт. Боєць воював в складі 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
Зіновія та Роман Копчуки. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"З перших днів війни він був в Авдіївці. З найперших днів, доки він там не загинув. Він нам на телефон спочатку, як пішов воювати, надіслав СМС: "Мамо, ми — в пеклі. Живі та мертві разом", — каже Зіновія Копчук.
Олександр Копчук під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Фото: з архіву Зіновії Копчук
Вивів з оточення 19 побратимів
На війні Олександр Копчук врятував не одне життя.
"Син розповідав: "Інші офіцери сміються, що я йду зі своїми солдатами вперед. Бо інші не йдуть. Вони мають свої місця. А я йду, бо мої люди не хочуть без мене йти. Я йду вперед, а вони — за мною". Донині мені телефонують його друзі з передової. Він багатьом врятував життя на війні. Одні кажуть: "Він 19 людей вивів з оточення". І цей його друг сказав: "Поки жити буду, я ніколи його не забуду". Я горда, що мала такого сина сміливого, — говорить мати військовослужбовця.
Олександр Копчук з побратимами. Фото: з архіву Зіновії Копчук
"Я своє життя прожив, а ви живіть"
5 листопада 2022 року, за два тижні до загибелі, Олександр Копчук отримав звання молодшого лейтенанта. Тоді ж підписав новий контракт на проходження військової служби.
"Він написав: "Мамо, я на старість здурів. Підписав контракт на п'ять років до закінчення військових дій. Я своє життя прожив, а ви живіть", — пригадує Зіновія Копчук.
Нагороди молодшого лейтенанта Олександра Копчука. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Останній бій її сина відбувся 19 листопада 2022 року поблизу Авдіївки.
"Лесик надіслав фотографію своїй доньці. Він сказав: "Якщо зі мною щось станеться, аби ти мені зробила цю фотографію. Пообіцяй мені, будь ласка". Сфотографував місце на цвинтарі — ще від АТО/ООС. Сказав нам: "Ви мене маєте на цьому місці поховати". Я питаю: "Як? То ти нас маєш ховати, а не ми тебе". Поховали ми його там, де він сказав. Лесик був у нас єдиним сином. І чим далі — тим гірше. Ми розуміємо, що нічого не повернути", — каже матір полеглого воїна.
Могила Олександра Копчука у Делятині. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
