Зоя Іщук, якій виповнилося 100 років, зі своїм фото в молодості. Суспільне Новини/Анна Москаль
У Вишгороді на Київщині 16 квітня свій 100-річний ювілей відсвяткувала Зоя Іщук. Жінка каже: вік — це лише цифра, адже сама почувається щонайменше на 50.
Про своє нелегке життя і захоплення ювілярка розповіла кореспондентці Суспільного Анні Москаль.
Зоя Іщук переглядає відео в планшеті. Київська область, 18 квітня 2026 року. Суспільне Новини/Анна Москаль
Попри століття за плечима, Зоя Іларіонівна Іщук залишається активною, життєрадісною та впевнено крокує в ногу з часом. Вона легко користується смартфоном і планшетом, цікавиться новими гаджетами та постійно на зв'язку з рідними. Полюбляє дивитися короткі відео в YouTube та слухати аудіокниги про кохання. Цьому її навчили онуки. Планшет і телефон подарували також онуки. Не оминає й політику — хоче бути в курсі подій у країні та світі. В YouTube дивиться відео про кулінарію, подорожі та фільми.
“Стою біля телефона цього чи планшета і шукаю, що я хочу та й читаю і дивлюся. Всякі оповідання люблю, пісні дуже, як співають. Все люблю”, — ділиться Зоя Іларіонівна.
Зоя Іщук переглядає відео в планшеті. Київська область, 18 квітня 2026 року. Суспільне Новини/Анна Москаль
Із близькими часто спілкується через відеозв'язок у Viber та Telegram. Каже, сучасні технології допомагають не відчувати відстані. Часто їй телефонують всі онуки та правнуки. Вона легко користується цими додатками.
У ювілярки велика родина: троє дітей, п'ятеро онуків і вже є правнуки. Рідні жартують — їхня бабуся справжня легенда, адже вміє і пожартувати, і дати мудру пораду, і навіть швидше за всіх опанувати новий додаток у телефоні.
Також після 80 років Зоя почала подорожувати разом з онуками по світу. Була в Єгипті, Кубі Тайланді та інших країнах.
Зоя Іщук разом з онучкою. Київська область, 18 квітня 2026 року. Суспільне Новини
Зоя Іщук родом із Хмельницької області. За своє довге життя переживає вже другу війну. Але, розповідає, найстрашнішим випробуванням для неї став Голодомор. Пригадує: тоді, навчаючись в університеті, отримувала лише 400 грамів хліба на день.
"І от поки ти прийдеш з університету, того хліба вже немає. По такому малюсінькому кусочку та і все. Голодовка — це дуже страшне. Нам давали завдання: кожна група мала зірвати півкілограма чи кілограм кропиви. І потім нам з неї варили їжу", — згадує жінка.
Зоя Іщук розглядає світлини у фотоальбомі. Київська область, 18 квітня 2026 року . Суспільне Новини/Анна Москаль
Попри всі труднощі, жінка зберегла силу духу й оптимізм. Розповідає, багато років працювала в школі-інтернаті, де викладала історію України та літературу дітям-сиротам і дітям із малозабезпечених родин. Каже, пам'ятає кожного учня. Зоя Іларіонівна не лише навчала, а й підтримувала дітей, могла пригостити морозивом.
Пані Зоя зізнається: любить Україну і понад усе мріє про якнайшвидшу перемогу.
"Я себе почуваю так, як ніколи. Як сама молода людина. Я не відчуваю що я така стара. Я навіть ніколи не могла подумати, що мені буде 100 років. Я живу ,нібито мені років 50 навіть менше. В мене стільки енергії", — розповідає ювілярка. Читати ще
Читати ще
Зв’язкова ОУН-УПА під час Другої світової відсвяткувала 100-річний ювілей
