За інформацією: Суспільне Вінниця.
«Гром» (праворуч) разом із побратимом на службі. Особистий архів «Грома»
“Гром” — родом із Вінниччини, звідси й вдруге мобілізувався до війська у 2014 році. Воював на Луганщині та Донеччині у складі Збройних сил України.
"128 гірсько-штурмова бригада. Станиця Луганська, Щастя. Дебальцеве я не доїхав. Демобілізувався в 15-му році, потрапив в Генеральний штабу Збройних сил України. Потім мені запропонували службу у військовому комісаріаті Іллінецького району. Я там відбув повних три роки, але не моє це", — розказав військовий.
Як потрапив до "Червоної калини"
Нацгвардієць «Гром» на позиціях. Особистий архів «Грома»
"Скоро не буде кому подзвонити, треба людей берегти"
Незадовго до початку повномасштабного вторгнення РФ, “Гром” долучився до Нацгвардії, зокрема – з 2023 року служить у “Червоній Калині”. Його підрозділ тримав оборону у Спірному на Донеччині. Каже, етапи війни у 14-му та 22-му роках відрізняється: нині бої інтенсивніші.
"Дрони – це взагалі… На початку трохи легше було, бо в нас було більше забезпечення. А зараз ми знаємо, що в них їх багато, і сховатись від них майже неможливо", — розказав гвардієць.
На Донеччині "Гром" служив головним сержантом роти. Бути командиром означає брати на себе відповідальність за людей. Його принцип – берегти особовий склад, каже “Гром”.
"Мене “Дід” називали інколи, бо я кадрово старший був в підрозділі, то казали, що… “Дід, ми підемо з тобою”. Така в них мотивація була. Якщо йде їхній командир, то йдуть вони. Довіряли навіть не стільки моєму бойовому досвіду, скільки чуттю".
Лейтенант бригади «Червона Калина» на псевдо «Гром». Суспільне Вінниця/Андрій Нєстєров"Поставлену задачу треба виконати завжди, але люди… Я викриваю телефонну книгу, в мене там список “Пусті” є. Скоро не буде кому подзвонити, треба людей берегти. Не буде людей, він тебе не прикриє, він не вистрелить, ти не вистрелиш".
Замінили суглоб та дістали кілька десятків уламків з тіла: як отримав поранення
У жовтні 2023 року неподалік Вербового на Запоріжжі під час штурму гвардієць дістав поранення: російський дрон скинув на "Грома" вибухівка.
"Ми штурмували позиції противника, було декілька штурмів. Під час одного, близько 10 вечора, дрон. Скинув гранату. В ногу, вниз, в праву, в ліву, в грудину, в голову. Але не знаю, як мені так пощастило, що тільки порвало м’язи і кістку “знесло” на коліні, великогомілкову. Але артерій не зачепило, кровотеча була. Мені надали допомогу. Я намагався сам надати собі допомогу, але не зміг ногу зігнути. Два турнікети наклали", — розповів лейтенант "Червоної Калини".
«Гром» на бронетехніці. Особистий архів «Грома»
“Грому” замінили колінний суглоб та вийняли кілька десятків уламків з тіла, реабілітація триває й досі. Тим не менш, покидати військо гвардієць не планує, хоче передавати досвід новобранцям.
"5 місяців на колясці катався, потім на милицях. Півроку чекав протез, але його не було. 15 жовтня його мені поставили. Ще місяць-два реабілітації, щоб ногу згинати, бо не можу. Дали другу пожиттєву групу інвалідності, але маю бажання і хочу ще служити. Ділитись бойовим досвідом, допомогти ще чимось".
"Мій тил — моя дружина, діти"
За роки служби у різних структурах українського війська "Грома" нагородили державними відзнаками та орденами. Зокрема, у жовтні 2024-го гвардійця нагородили “Орденом Богдана Хмельницького” ІІІ ступеня.
"Це одна з перших, за участь в АТО. Національна Гвардія, відзнака, це в 23-му, в Спірному отримав. Відзнака від президента, “Богдана Хмельницького” ІІІ ступеня. Чесно, я давав би кожному військовому такі відзнаки. Бо багато військових роблять великий вклад", — розповів "Гром".
Нагороди на кітелі «Грома» . Суспільне Вінниця/Андрій Нєстєров
Його мотивація – його родина. Служить, аби дружина, діти та рідні були у безпеці.
"Мій тил – це моя дружина, мої діти. Це дуже важко, морально. Бо ти там знаходишся, а твоя сім’я тут, і в них теж небезпека. Насамперед, щоб мої діти бачили, що їхній батько дійсно захищав, щось робив для країни в такий важкий час", — розказав "Гром".
