«Якщо зранку тривога — навчаємось дистанційно»: про освіту у прикордонній Городнянській громаді на Чернігівщині

За інформацією: Суспільне Чернігів.

Діти в укритті на прикордонні Чернігівщини. Суспільне Чернігів

Якщо зранку є повітряна тривога, то навчання у двох опорних ліцеях в Смичині та Хоробичах прикордонної Городнянської громади переходить на дистанційний формат. Учні розповідають, що вже пристосувалися до таких умов. Однак, надають перевагу навчанню безпосередньо в закладі. Як в ліцеях проходить навчання, чиїм коштом облаштували укриття та скільки годин доводиться там перебувати учням — читайте далі в матеріалі.

Смичинський ліцей

За словами директорки Смичинського ліцею Любові Нянченко, заклад вийшов на очну форму навчання у вересні 2022 року, бо 73% батьків написали заяви, щоб їхні діти навчались саме у закладі. Ліцей розташований більше ніж за 40 кілометрів від кордону, тому не увійшов у перелік закладів, яким заборонили навчатися в очному форматі, згідно з рішенням Чернігівської ОВА. Наразі тут навчається 95 дітей з шести навколишніх сіл.

Любов Нянченко. Суспільне Чернігів"Ми розуміємо, яку відповідальність беремо на себе через підвіз дітей та перебування в закладі, але поряд з тим розуміємо й освітні втрати. Вранці, якщо немає відбою до 8:30, то ми переходимо на дистанційне навчання. Бо дорога займає багато часу і ми не встигаємо привезти дітей до школи, щоб своєчасно почати уроки", — розповідає Любов Нянченко.

Укриття закладу розраховане на 96 учнів. Влітку цього року там зробили ремонт за гроші міжнародної організації "Фінська церковна допомога", також вони надали обігрівачі. Нині чекають на інтерактивні панелі, телевізор та меблі від "Фонду Східна Європа".

"Спускатися в укриття доводиться щоденно. Добре, що тривалість тривог не така, як вночі, але буває, що три-чотири години тут перебуваємо. Опалення в нас твердопаливне, дровами забезпечує міська рада. Але треба наявність світла, щоб працював насос і була циркуляція води по системі опалення. Коли відключають світло — в нас не працює наша свердловина, відповідно немає води. Обладнання харчоблока також залежить від електрики. Якщо її немає — ми без харчування. Є генератор, але пального не так багато", — розповідає директорка.

Яна Тупик разом зі своїм сином Антоном. Суспільне Чернігів

Антон Тупик навчається у сьомому класі, каже: навчатися онлайн йому не подобається.

"Зв'язок через Інтернет часто поганий і важко слухати вчителя. В школі з цим все добре, навіть, якщо і світла немає, то це не заважає. Мені в школі комфортно, я так краще розумію тему. Ще і з друзями можна спілкуватися".

Його мати Яна Тупик також підтримує навчання в очному форматі.

"Я хочу, щоб дитина ходила до школи, бо це соціум, друзі. Вчитель все-таки авторитет, його слухають. А що мама? Відмахнувся і все, батьків серйозно не сприймають, я так помітила. Коли онлайн навчання, то часто треба самому потім тему пояснювати. А якщо сам її не розумієш? Молодші класи ще було легше, а зараз старші класи важко. Тому я за навчання в школі".

Анна Пархоменко зі своїм сином Романом. Суспільне Чернігів

Анна Пархоменко, мати восьмикласника Романа, каже, що на навчання син їздить з сусіднього села Дібрівне.

"Важко і страшно, бо постійно чуємо вибухи й дрони вночі. Нам їхати, до ліцею відносно не далеко. Але якщо зранку тривога, то син залишається вдома. Буквально вчора у нас не було світла. Якщо немає світла, то і доступу до Інтернету немає. Мобільний зв'язок також поганий стає. Відповідно треба все самостійно опрацьовувати".

Сам Роман говорить, що вже пристосувався до такого режиму.

"Самому складніше, звичайно, але вже звик. Коли був меншим, то мама допомагала з уроками. Зараз все сам роблю. От вчора був на олімпіаді".

Андрій Зеленський. Суспільне Чернігів

Андрій Зеленський викладає в Смичинському ліцеї трудове навчання та інформатику. Каже: складно, коли доводиться пропускати одразу кілька уроків.

"Найбільша проблема — це повітряна тривога. Ми маємо ховатися в укриття, навчання переривається. Буває, що два-три уроки ми сидимо в укритті. Наступного разу треба швиденько все згадати — повторити вивчену тему, наздогнати втрачені уроки та опанувати нову тему. Звичайно, психологічний стан дітей теж впливає на навчання, зі сторони можливо і не помітиш одразу. Але всі звуки вибухів, дронів та повітряні тривоги — діти дуже переживають через це", — розповідає вчитель.

Хоробицький ліцей — за 10 кілометрів від Білорусі й за 21 від РФ

Директор Хоробицького ліцею Володимир Коваленко розповідає, наразі в закладі навчаються 169 учнів, з них 127 з 11 навколишніх сіл. Займатися очно вони почали лише в цьому році, до цього були на змішаній формі навчання.

Директор Хоробицького ліцею Володимир Коваленко. Суспільне Чернігів"Звичайно, коли у 2022 році ми потрапили в окупацію про навчання не йшла мова. Тому, щоб хоч якось наздогнати програму, ми навчалися і після травня. 2022-2023 навчальний рік почали вчасно, але в нас було маленьке укриття. Тому ми ділилися на групи й по черзі займалися. Цього року нам збудували велике укриття і тому ухвалили рішення вийти на очний формат", — пояснює Володимир Коваленко.

За його словами, укриття збудували за кошти міського бюджету. На це пішло 5,5 мільйонів гривень. Обладнати укриття допомогла громадська організація "Центр Доброчин". Нині, також як і в Смичинському ліцеї, тут чекають на обладнання від "Фонду Східна Європа".

"У селі Деревини, що за півтора кілометра від кордону з Білоруссю закрили школу. Вони навчалися дистанційно, але і так учнів було мало — 25 лише на цей рік. Тепер діти навчаються в нашому закладі. Наприклад, в Автуничах залишилась початкова школа, працюють дистанційно. Старші класи навчаються у нас. Якщо зранку не було тривоги, то всі приїхали й навчаємось. Повітряна тривога — спускаємося в укриття. Але за останні два тижні ми дуже часто залишалися на дистанційному", — розповідає Володимир Коваленко.

Каріна Фоменко. Суспільне Чернігів

Каріна Фоменко — учениця шостого класу. Дівчина розповідає: інколи за тиждень доводиться три дні навчатись дистанційно.

"Вчора (11 листопада, — ред.) була вранці повітряна тривога. то ми були вдома на дистанційному навчанні. Вдома вчити математику для мене найскладніше, важко зрозуміти, як розв'язати приклад. Часто буває не встигаю. От українську мову вже легше так вчити, але в школі я більше люблю бути".

Вікторія Сиз. Суспільне Чернігів

Восьмикласниця Вікторія Сиз розповідає, через відключення світла навчилась, як підключати роутер через павербанк, аби вдома був Інтернет.

"Вдома важко навчатись, бо Інтернет може бути поганий. Якщо щось не зрозуміло, то у школі я можу підійти на перерві й уточнити у вчителя, а тут треба окремо телефонувати йому. Якщо вимикають світло, треба павербанк підключати до роутера, а коли надовго вимикають, він розряджається і я знову без Інтернету".

Анна Пуцова. Суспільне Чернігів

Благодійники подарували учням цих двох ліцеїв 266 рюкзаків з павербанками, LED-лампами та канцелярією. За словами співзасновниці благодійного фонду savED Анни Пуцової, це базовий набір для кожного учня, який дозволить продовжувати навчання під час відключення світла.

"Ми розраховували, щоб кожна дитина, незалежно від віку, класу, місцеві жителі, чи переселенці — отримали цю допомогу. Ще такі рюкзаки отримають учні Семенівської громади. Всього на цю ініціативу ми залучили близько півтора мільйона гривень, це — 528 рюкзаків", — каже Анна Пуцова.

Читати ще

Читати ще

Займають черги з 6-ї ранку: у Новгороді-Сіверському розпочалася реєстрація на матеріальну допомогу сім’ям з дітьми

Новости Украины