За інформацією: Суспільне Вінниця.
Етносадиба в Лугах на Вінниччині. Суспільне Вінниця/Жасміна Хлопюк
Серед старожитностей — понад 10 вишиваних сорочок, їх також виставили як експонати.
"Це сорочка моєї мами – вона вишита ще в 1962 році. Її вишила моя бабуся. Це сорочка моєї бабусі, є сорочка моєї свекрухи. Це господині цієї хати. І сорочка, яку вишила моя бабуся своєму чоловіку у 1940 році".
Кімната із вишитими сорочками та рушниками в етносадибі на Вінниччині. Суспільне Вінниця/Жасміна Хлопюк
У сусідній кімнаті – посуд, речі господарського призначення та піч.
"Вона в цій печі готувала їжу. Тут на полиці горщики, банки, глечики. Діжак – в якому вимішували тісто. Ночви – колись у давнину в них виливали холодець, різали його".
Дослідниця та засновниця садиби Світлана Петрик. Суспільне Вінниця/Жасміна Хлопюк
На подвір’ї садиби — господарське приміщення. Його Світлана Петрик також переобладнала для музею, зокрема, жорна для помолу зерна на борошно.
"Воно діюче, тут є два камінці, які труться одне до одного, якщо його прокручувати. І з пшениці, вівса, кукурудзи утворюється крупа і мука. І люди потім готували коржі, хліб. Кукурдзу, пшеницю. І жорнували. Крутили ось цей камінь. Тут підставляли – сюди сіялася крупа. Відсіювали і крупа і мука була".
Жорна, які виставили в експозиції етносадиби. Суспільне Вінниця/Жасміна Хлопюк
Відкрити етносадибу — мрія дослідниці. Хотіла зробити це у рідному селі Луги на Вінниччині.
"Я про це мріяла давно. Ще працюючи в школі, ми з дітьми писали дуже багато проєктів і про художнє офрмлення подільської хати, і про вишивки, і про історію села. А потім, коли почала працювати в національному парку, там одним із напрямів є дослідження історико-культурної спадщини — от я тоді вирішила цим займатися".
Майстерклас в етносадибі в Лугах. Суспільне Вінниця/Жасміна Хлопюк
Етносадиба в Лугах працює місяць. Відтоді її відвідали 60 осіб, провели два майстер класи. Зокрема, працівники заказника “Кармелюкове Поділля” організувала заняття для дітей із виготовлення ляльки-мотанки.
Серед відвідувачів садиби — жителька села Луги Юлія.
"Тут дуже гарно, по-українськи, стильно. Рушники красиві, картини вишиті".
Сільська піч в етносадибі на Вінниччині. Суспільне Вінниця/Жасміна Хлопюк"Ми хочемо, щоб ця етнооселя була продовженням збереженням того, що є. Щоб вона надихала наших дітей. Щоб ми знали, що ми є українці, що це наша віра. Наші звичаї, наші традиції, інших таких немає. Це чисто для себе, для душі, щоб зберегти те, що є, щоб не перервався зв’язок між майбутніми поколіннями, адже оце все, що є в хаті – колиска, рушники – це наша історія. Але історія – це не тільки дати. Це і життя людей", — розповіла Світлана Петрик.
Етносадиба в Лугах працює щодня, вхід – вільний.
