Кореспондентка Суспільного Поліна Паламарчук та еколог Вадим Манюк під час експедиції на Каховське водосховище, весна 2026 року. Суспільне Дніпро
Це місце стало бажаною локацією для науковців. Вадим Манюк розповів: з 1994 року і дотепер досліджує плавневі системи заплаву Дніпра, малих річок України і Дніпропетровського регіону. А про Великий Луг мріяв найбільше, що колись, можливо, вдасться його хоча би побачити.
"Побачив якусь нову планету буквально"
"Ймовірність такого для українських вчених була вкрай примарною. Ніхто не вірив, що Каховського водосховища може не бути. Але довелося це робити от такою ціною, після підриву греблі, повномасштабна війна. Проте природа нам демонструє неймовірні речі. Попри все, ігноруючи всі людські негаразди, всі зазіхання на неї, вона саме тут, у Великому Лузі, продемонструвала неймовірні можливості", — сказав еколог.
Вербові та тополеві зарості на дні Каховського водосховища, Нікопольщина, травень 2025 року. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
За його словами, перша поїздка на Великий Луг відбулася за два з половиною місяці після підриву Каховської ГЕС. Вадим зазначив: емойційно не був готовий до того, що побачив тоді.
"Очікування були набагато скромніші. Ми спускалися з пагорба і відкрилася панорама Великого Лугу. У мене був такий шок екзистенційний, тому що яскраво-зеленого кольору море лісу… Безмежне море свіжих верб. Це абсолютно вразило, враження, що ти побачив якусь нову планету буквально. Моє головне відчуття було, коли я побачив вербу молоду на дні водосховища, що вона не підвела. Те, що я очікував в її поведінці, так вона себе і проявила. Дуже швидко росте, дуже гнучка в перший рік", — розповів він.
Вадим Манюк на території Великого Лугу, Нікопольщина, весна 2026 року. Суспільне Дніпро
Паралельно з експедиціями у верхів'ї водосховища, на правобережжі Херсонщини свої дослідження розгорнув завідувач кафедри ботаніки Херсонського держуніверситету Іван Мойсієнко. За його словами, після підриву ГЕС відвідує територію колишнього Каховського водосховища два-три рази на рік. Він зазначив: підрив на Каховській ГЕС можна порівняти з тактичною ядерною зброєю, ядерним вибухом.
"Хоч ми кажемо, що Каховське водосховище — це екосистема штучна, але все ж таки за ці десятки років вона досить стабілізувалась і досить багато видів рослин і тварин там пристосувалися. Ну і зрозуміло, що більшість із цих рослин і тварин, вологолюбивих, в першу чергу, вони практично загинули. Тому для водосховища це мало катастрофічні наслідки. Ми говоримо просто про мільярди жертв", — додав завідувач кафедри ботаніки.
Завідувач кафедри ботаніки Херсонського держуніверситету Іван Мойсієнко. Суспільне Дніпро
За словами Вадима Манюка, 2024-й рік приніс на Великий Луг весняну повінь, так, як колись було за часів його існування. Вода підживила рослинність, намила нові піщані коси. А після повені два наступні роки фактично тривала посуха.
"Значна частина дерев на більш високих ділянках, молодих верб і тополь, вона почала висихати. Вони не висохли тотально, але вершини крон повністю висохли. Потім повторно, уже навесні 2025-го року, вони відростали від якихось нижніх бруньок. Тобто дерева дуже сильно постраждали. Також упали рівні від ґрунтових вод, упала вода в водоймах", — зазначив еколог.
Він додав: Великий Луг — найбільший екологічний експеримент, який природа демонструє нині.
"Найліпше себе почувають там дикі кабани і свині, для них це ідеальний ландшафт. Плавні — ідеальне місце для диких кабанів. Але, крім цього, там дуже багато птахів, і вони міняються. Чим вище піднімається ліс, тим більше з'являється лісових видів, тим менше якихось птахів, які зустрічаються у відкритій місцевості", — говорить Вадим Манюк.
Територія Великого Лугу, Нікопольщина, весна 2026 року. Суспільне Дніпро
Іван Мойсієнко зазначив: одразу після катастрофи відбувся значний удар по морській екосистемі, адже багато загиблої риби віднесло швидкою течією в море. Ці наслідки відчули в Одеській області, у Болгарії, Румунії і навіть Туреччині. Нині ж, за словами науковця, спостерігається пришвидшений процес відновлення дикої природи.
"Наприкінці 2024-го року верба в Милівській балці на Херсонщині була п'ять з половиною метрів. У жовтні 2023-го — вона була більше ніж три метри. Якщо порахувати на кількість днів після аварії, то виходить, що верба росла зі швидкістю майже 3 сантиметри на добу. Ми шукали в літературі дані — нічого подібного ніде не спостерігалося. Дуже швидко зростає біорізноманіття. Через три тижні після підриву ми зафіксували всього 11 видів. Восени 2023-го року вже було 70 видів, а ще за два роки, у червні 2025-го — понад 300 видів там", — розповів Іван Мойсієнко.
Він додав: територія Великого Лугу набуває природоохоронного статусу.
Через загрозу обстрілів досліджувати Великий Луг стає складніше та небезпечніше
Попрацювати поблизу території колишнього водосховища знімальній групі та науковцю вдалося менше ніж годину. Через російські дрони та загрози артобстрілів вони були вимушені залишити берегову лінію.
Бійці 128 окремої важкої механізованої бригади "Дике поле" Сергій та Іван понад рік стоять на цьому напрямку. Під час бойових вильотів, говорять, бачать плавні через камери дронів.
"Це пересічна місцина, там є річки, невеличкі, до 5-3 метрів завширшки. Є піщані острівці, рослинність, якісь дерева вже ростуть. Як правило, дивлюся згори на це все, тому не дуже можу розпізнати: де дерева, а де кущі. Але і те, і те там є, очерету багато. Є чому горіти, воно горить інколи", — розповів Сергій.
Пожежа на території Великого Лугу. Скрін відео/архів 128 ОВМБр «Дике плохе»
"З боку росіян ми постійно спостерігаємо агресію, авіаудари, дронові атаки, штурми, травлю димом, газами. Кожна зміна: пожежа. Якщо це рослинність, то це може довго не припинятись… Живність бачили, кабанів бачив. До речі, коли літаєш на "Мавіку", щоб з висоти в нічну камеру зрозуміти, це противник чи тварина, треба було підлітати і зависати над ним, і дивитись, чи є хвостик. Бо це просто світла краплинка на екрані", — додав Іван.
Іван показує кореспондентці Суспільного Поліні, як плавні проглядаються через дрон. Суспільне Дніпро
Іван Мойсієнко зазначив: для постійного моніторингу заклали ділянки, щоб їх періодично відвідувати і в тих самих місцях повторювати дослідження по тій самій методиці.
"На жаль, ми весь час зсуваємося, тому що там, де ми заклали ділянки у 2023-му році, сьогодні вони недоступні через небезпеку", — сказав він.
І все ж, як сказав Вадим Манюк, вдалося дістатися до тієї точки, до якої ніхто з дослідників, за його словами, не доїжджав з моменту підриву греблі.
"Колись була тут річка Піскувата, Базавлук далі. І зараз води тут навіть більше, ніж це бувало ще до того, як Великий Луг перший раз знищили. Птахів не видно, порожньо", — сказав він.
Еколог також додав: доступність Великого Лугу зараз все менше і менше.
"Якщо перші роки науковці могли хоча б на пів годинки зайти всередину молодого лісу, то зараз така можливість нереальна. І це взагалі ставить під питання всі подальші наші дослідження. Але з точки зору довкілля навіть такий день дав результат. Я побачив головне, що в тій частині Великого Лугу, яка є дальньою, є багато води… Якщо все залишиться так само з режимом Дніпра, як сьогодні, то якийсь прогноз можна дати. Якихось великих змін тепер не буде. Піднімається ліс, устатковується берегова лінія водойм, але при великих повенях можуть з'являтися нові якісь коси, острови, і це також важливо, бо на них будуть заселятися інші види птахів, будуть якісь умови для інших тварин, рослин", — сказав Вадим Манюк.
Короткі експедиції у прибережну зону — наразі єдиний спосіб зафіксувати зміни в екосистемі Великого Лугу. Зараз це місцина, де птахи гніздяться під гул російських дронів, а рослини пробиваються крізь попіл від прильотів. Допоки лінія фронту проходитиме по руслу Дніпра — дослідники не зможуть безпечно повернутися на ці береги, тож територія колишнього Каховського водосховища залишатиметься незвіданою.
