За інформацією: Суспільне Чернівці.
Підприємиця на Калинівському ринку Марія Сорочан. Суспільне Чернівці
Справу на ринку жінка почала у 1989 році, за гроші, які заощадила раніше. Одне з правил тогочасної торгівлі — продавати товар, якого не було в інших. Для цього підприємці їздили за кордон у пошуках унікального асортименту. Щоб не їхати так далеко з "порожніми руками", везли з собою товар, який був в Україні, але якого не було за кордоном — там продавали.
Марія возила чоботи, кофти, спідниці та джинси "Мальва" з Польщі. Згодом із знайомими їздила у Китай по товар. Іноді такі поїздки тривали по два тижні. У цей час діти не бачили матері — вони залишались із дідусем. Марії було шкода, що діти надовго залишаються без її уваги, тому намагалась нестачу часу компенсувати інакше.
"Я купувала найгарніші речі. А я вже побачила якусь копійку і думаю: "Ні, діти мої, як лялечки будуть ходити".
Пізніше товар з Китаю возити перестали, натомість почали їздити в Одесу та знову в Польщу, звідки постачали куртки та дублянки. Тепер Марія продає хатній одяг для чоловіків та жінок, бо на це завжди є попит.
Марія Сорочан з синами. Марія Сорочан
А інша підприємиця — Романна Дмитрієва, яка на ринку з 1986 року, — перший товар привезла з Румунії. Це були дві пари чоловічих туфель. В одній руці вона тримала пари взуття, а в іншій — 5-річного сина, якого не було з ким залишити вдома. Тоді жінка впоралась орієнтовно за годину. З однієї пари підприємиця заробила 130 рублів — на той час місячну заробітню плату.
Пізніше Романна їздила у Туреччину за печивом, у Польщу за пральними порошками, а потім почала продавати одноразовий посуд.
Підприємиця на Калинівському ринку Романна Дмитрієва. Суспільне Чернівці
Міський голова Роман Клічук, який до обрання був бізнесменом, у студентські роки починав свою справу на Калинівському ринку — заробляв на поїздках у Туреччину та продажах килимів. Справа "пішла вгору", тому Клічук отримав перший капітал, з якого побудував бізнес.
Вигляд Калинівського ринку на початку 1990-х років. Суспільне Медіатека
На базарі зʼявилось велике розмаїття товарів, тому за обʼємом товарообігу Калинівський ринок не мав аналогів, каже міський голова Чернівців 1991-1994 років Віктор Павлюк.
"Потім утворилось у Камʼянець-Подільському, Хмельницькому, "Сьомий кілометр" в Одесі — це всі проєкти, які зʼявились після реалізацію проєкту Калинівського ринку".
У 90-х Калинка мала інакший вигляд та графік роботи. Спочатку місце для торгівлі було нижче мосту через річку Прут, де тепер розташовані магазини. Тоді підприємці на землі ставили плівку, а на неї товар — так продавали. Щоб зайняти місце у перших рядах, де торгівля була найкращою, треба було приходити на базар о 01:00. Іноді за бажане місце треба було сваритись, а іноді могло "дійти" до бійки. Тоді товар на ринок приносили у сумках. Розпродати все можна було до 05:00, а опісля йти додому.
Вхід на Калинівський ринок початку 1990-х років. Суспільне Медіатека
Врятувала життя та гроші під час рекету
На початку 90-х на базарі "процвітав" рекет. Тоді з цим зіштовхнулись майже всі підприємці, пригадує Романна. Рекетири нападали на автобуси та слідкували за місцем проживання підприємців. Це завершувалось відбиранням у них грошей. Водночас у той час була і простіша "схема" — відібрати товар, який підприємці у сумках несли на продаж, поблизу "Калинки". Таке трапилось і з Романною.
"Ми йшли пішки на нічний базар, бензину не було, щоб поїхати машиною. Нас тоді було пʼять жінок. Дійшли ми до автостанції поблизу "Калинки". Там підʼїхала машина, вийшли такі чотири "серйозних" чоловіки. Почали казати, що за все треба платити — вони ці сумки забрали і сказали: "Кажіть "дякую", що ви ще не биті".
Територія, де на Романну напали рекетири. Суспільне Чернівці
Після того випадку Романна більше не йшла на нічний базар.
Пізніше підприємці між собою обговорювали рекет на ринку. Тоді деякі розповідали, що були випадки, коли відбирали автобуси з товаром — наприклад, килимами чи шоколадом. Так підприємці могли втрачати товару на суму до 15 тисяч доларів.
Люди, які починали займатись рекетом, робили це через нестачу роботу — так могли заробити "легкі" гроші.
"Росіян, грузинів було багато у рекеті. Люди розказували, що з Одеси були та і з різних областей України".
З рекетом зіштовхувалась і Марія, це було у Польщі. Тоді жінка та інші підприємці везли із собою за кордон гроші, якими мали розрахуватись за товар. Там росіяни переодягнись у поліцейську форму і зупинили групу підприємців. Коли вже Марія та інші опинились із рекетирами в одному авто, то почала вдавати, що не розуміє, що відбувається — кричала та запитувала: "Що таке? Що сталось, хлопці?" Чоловіки відповідали російською: "Тихо-тихо, нічого не буде.".
"Він [один з рекетирів, — ред.] сідає за кермо — везти у ліс і каже мені, що нічого не буде. Думаю: "Та вбʼєш мене — так шкода: троє дітей, лише хату побудували, тільки перейшли туди жити" — так шкода".
Марія розуміла, що діяти треба обережно, щоб водій не зʼїхав з траси, якою рухався автомобіль. Жінка почала кричати. Інший чоловік приставив пістолет до голови підприємиці, а згодом вдарив ним — почала текти кров. Марія вирішила не чекати, тому заскочила на нього та вирвала пістолет. Вже хотіла вистрілити, а виявилось, що зброя була на блокераторі.
Рекетири налякалися, бо не чекали таких дій від жінки, а Марія почала їх бити. Одного з чоловіків жінка вкусила — від болю він вистрибнув з машини. Всі порозбігалися.
За десять кілометрів була поліцейська дільниця — група підприємців вирушила туди. З голови Марії досі текла кров — жінка намагалась зупинити це рушником, який був на "бардачку" у шофера. Підприємці зайшли у приміщення дільниці, де зустріли поліцейського, який їв хот-дог — в Україні тоді такої страви ще не було. Коли правоохоронець побачив жінку, то почав дізнаватись, що сталось. Підприємиця розповіла, а опісля її відвезли до лікарні, де наклали шви на рану. А потім був допит. Його результати записали, викликали перекладача, знову допитали всіх по черзі та відпустили. На той час події оцінювали, як міжнародний скандал.
Підприємці повернулись у готель, де проживали, а вранці пішли на закупи та виїхали у Чернівці. Тоді Марія ще не відчувала страху від всього, що сталось, а після повернення додому, коли всі почали розпитувати — то заплакала.
Один з чоловіків, який тоді був у групі підприємців, сказав: "Машо, я не дихав. Ти врятувала нам всім гроші і життя".
У час, поки підприємці Калинівського ринку їхали на закупи за кордон та зіштовхувались з рекетом, базар ріс. Люди вели торгівлю з багажників машин, а потім почали ставити контейнери, які і досі називають "жабками". Такий же шлях пройшла і Марія.
Вигляд контейнеру «жабка». Суспільне Медіатека
Згодом з "жабки" жінка перейшла у інший сектор продавати з палатки. Підприємиці стало там замало місця, тому окрім цього почала торгувати ще з двох малих контейнерів — так бізнес вела вже з трьох точок. У найкращі часи жінка володіла трьома контейнерами водночас, тепер двома: в одному продає сама, а інший — здала в оренду. Сама там продавати не може, бо не вистачає грошей, щоб закупити товар.
Перша криза — кредитна
До 2008 року на Калинівському ринку були "золоті" часи, втім під час цього та після, ставались кризи. Перша трапилась у другій половині 1990-х років, каже економіст Богдан Сторощук.
Економіст Богдан Сторощук. Суспільне Чернівці
Тоді багато підприємців взяли кредити під реалізацію товару, втім вони орієнтувались на інфляцію, яка тривала. У 1996 році ситуацію стабілізували, водночас підприємці більше не могли "розкрутити" продажі з грошей, які взяли у кредит. Люди банкрутували, бо не могли вчасно повертати позики. Також у той час запровадили гривню замість купонів.
Торгівля на Калинівському ринку у 1990-х роках. Суспільне Медіатека
Марії тоді пощастило — вона не брала кредити, але брала гроші у людей, яких знала, під відсотки.
"Було вигідно. Бо якби ти не мав грошей, то сидів би вдома. А так взяв ті гроші під відсотки. Їх віддав і ще собі залишилось", — каже Марія.
Романна пригадує, що тоді здорожчав долар — з майже двох гривень до чотирьох. На той час підприємиця вже продавала товар, який купувала за гривні. Натомість люди, які торгували товаром, купленим за долари — втрачали гроші.
Економічна криза та паводок
Ситуація стабілізувалась, втім у 2008 році відбулась друга криза. Основною її причиною була світова економічна криза, яка вплинула і на підприємців базару. "Удар" цієї кризи підсилився паводком.
Наслідку паводку на Калинівському ринку у 2008 році. УНІАН
Тоді Марія володіла двома контейнерами: в одному продавала дитячі іграшки, зокрема машинки з пультом управління, які були дорогими, а в іншому такий товар, як зараз. Під час того паводку жінка втратила товару на 100 тисяч доларів. Вода у контейнерах піднялась до даху.
Іграшки, які до паводку продавала Марія, постраждали критично, тому їх врятувати не вдалось. Більше жінка не привозила такий товар на продаж, а контейнер закрила. Частину одягу, який тоді продавала підприємиця у другому контейнері, вдалось врятувати — його прали і продавали за низькими цінами.
Наслідки паводку на Калинівському ринку у 2008 році. УНІАН
Романна пригадує, що у той час адміністрація ринку забороняла вхід підприємцям. Таке рішення прийняли, щоб не було жертв. Коли вода зійшла, то вхід дозволили. Підприємці збирали та утилізовували втрачений товар, а контейнери відмивали від намулу та перефарбовували.
"Коли ти бачиш цю ситуація, що ти нічого не може зробити, то поплачеш і на цьому все", — розповідає Романна.
Під час паводку Романна втратила стільки грошей, які мала відпрацьовувати ще два роки.
Наслідки паводку на Калинівському ринку у 2008 році. УНІАН
Пандемія коронавірусу та повномасштабне вторгнення
Третя криза, яка триває дотепер, виявилась найдовшою. Вона почалась у 2020 році під час пандемії коронавірусу. Тоді підприємцям, які торгували не продуктами, забороняли торгувати протягом двох місяців. А коли дозволили, то обовʼязковою вимогою для роботи була наявність антисептика та плівки, яка мала створити барʼєр між продавцем та покупцем. Кожен, хто потрапляв на ринок, мав бути у масці. Тоді підприємці мали пільгу від держави — можна було не платити у касу "Калинки" та у пенсійний фонд.
Калинівський ринок під час пандемії. З архіву Суспільне Чернівці
Ця криза продовжилась початком повномасштабного вторгнення. Тоді покупців на ринку стало ще менше.
"Колись такі базари були, що як брав каву, поставив, бо купа людей. Складаєш товар, складаєш, йой, а потім згадуєш, що взяв каву. А кава вже холодна. А тепер? Виглядаєш тих купців. Частина людей виїхали за кордон, ще частина воює, а хто купувати буде?" — каже Марія.
Тепер, щоб продати більше, Марія здешевлює товар, який залишився з минулих років. Підприємиця хотіла б повернутись до часів 90-х, бо саме тоді на ринку люди йшли натовпами, але каже, що тепер краще, бо зручніше — товар зберігається у контейнері, його не потрібно носити на продаж у мішках.
Були покупці з-за Уралу
Раніше у Марії були покупці, які приїжджали не тільки з різних областей України, а й з-за Уралу. Це було ще до здобуття незалежності у 1991 році. Тепер покупці не приїжджають здалеку. Окрім буковинців, клієнтам підприємиці є львівʼяни, франківці та закарпатці. Іноді люди самі приїжджають на закупи на Калинівський ринок, а іноді Марія відправляє їм обраний товар поштою.
Тепер на ринку продають майже все. Базар поділений на вісім секторів, каже директор Калинівського ринку Григорій Оробець. У кожному з них продають окремий вид продукції.
- Перший сектор — господарські товари та електротехніка,
- другий та третій — одяг,
Одяг, який продають на Калинівському ринку. Суспільне Чернівці
- четвертий — здебільшого продукти,
- пʼятий — килими, фрукти та овочі
Килими, які продають на Калинівському ринку. Суспільне Чернівці
- шостий — авторинок,
- сьомий — також господарський,
- восьмий — частково продукти, частково інші товари.
Дитячі іграшки, які продають на Калинівському ринку. Суспільне Чернівці
Раніше починперша покупка підприємці на ринку мали з перших хвилин від початку торгівлі. Тепер першого клієнта можна чекати до трьох годин. Так було і у день зйомки документального проєкту — почин у Марії відбувся о 09:55. На ринку підприємиця зустріла жінку, із якою працювала на заводі та вмовила придбати у неї товар. Та купила чоловічі тапки 42 розміру за 200 гривень — це був розпродаж, та жіночі тапки 39 розміру за 300 гривень — це вартість зі знижкою на 50 гривень. У подарунок Марія дала клієнтці чотири пари капронових шкарпеток та літнє дитяче взуття.
Марія з першою покупчинею за день. Суспільне Чернівці
У різні часи, як добрі, так і кризові, кількість торгових місць на ринку залишалась майже однаковою. Коливання могли бути на 200-300 одиниць. Наразі на ринку працюють понад 5 тисяч підприємців та є орієнтовно 10 тисяч торгових місць.
Що не так із ринком
Зараз на ринку менше відвідувачів, ніж було до початку пандемії, втім люди є, а ринок живе та має майбутнє, каже Оробець. Також так вважає архітекторка та урбаністка з Києва Ірина Оя. Втім для такої перспективи потрібен правильний підхід.
Архітекторка, урбаністка Ірина Оя. Суспільне Чернівці
"Ринок не є застарілою формою торгівлі, а трохи застарілим і неефективним є саме цей ринок", — каже Оя.
Це повʼязано з тим, що робота підприємців на ринку є хаотичною, тобто кожен підприємець самостійно відповідає за свою точку. Втім на більшій частині площі ринку немає загального накриття, яке допомогло б врятуватись від опадів та зробити ринок дійсно всесезонним.
Марія Сорочан зливає воду з плівки, яка слугує дахом. Суспільне Чернівці
Також на ринку немає навігації, а відтак стає складно орієнтуватись на території площею майже 40 гектарів. Якби умови на ринку були комфортними, то це б допомогло привабити більше відвідувачів, зокрема, з інших областей.
Один з рядів на Калинівському ринку. Суспільне Чернівці
Натомість Марія каже, що на ринку нормальні умови для відвідувачів. Першочергово це повʼязано з низькими цінами. За приклад наводить кофту, яка на базарі вартує 500 гривень, а у магазині — 700-800.
"Тут прийшов, подивився, помацавпощупав, поміняв. Люди купують через інтернет, а прийде не той розмір, не та якісь. Тут роблять знижку, а у магазині, хто тобі дає знижку?" — каже Марія.
Підприємиця Романна вважає, що ринок зручний тим, що тут є все і в одному місці.
Оя пропонує організувати певну схему, поділити ринок на зони, організувати навігацію, підʼїзди до ринку та інфраструктуру, щоб людям було зручно добиратись. Відвідувачам треба показати, що на ринку про них піклуються, що тут є чисті та безкоштовні вбиральні, водопровід та каналізація.
Деякі люди можуть любити ринок через атмосферу, яка тут панує. Оя каже, що це дійсно може бути так, а атмосфера повʼязана з теплими та приємними спогадами, які є у відвідувачів "Калинки".
Фото з Калинівського ринку у 2005 році. Суспільне Медіатека
Однією з таких є чернівчанка Аліна Ільчишина-Леонова, яка любить приходити на ринок, бо для неї це "смак дитинства". Зараз жінці 35 років, а вперше на ринок вона прийшла із мамою тоді, коли тільки почала ходити. Коли інші діти просили батьків, які приводили їх на ринок, скоріше повернутись додому, бо втомились, то Аліна була щасливою, коли приходила на "Калинку".
Покупчиня на Калинівському ринку Аліна Ільчишина-Леонова. Суспільне Чернівці
На базарі мама жінки купила для неї перші джинси та взуття, яке було на два розміри більшим, за потрібне, бо Аліна його дуже хотіла.
"Я навіть свою дитину беру на базар. Вона не дуже хоче — ну нічого, ми над цим працюємо", — каже Аліна.
Цього разу жінка купує на "Калинці" продукти, бо тут великий вибір та низькі ціни. За одягом та взуттям також приходить сюди.
Втім такий товар на ринку купувати не завжди зручно, бо переважно приміряти одяг потрібно у примірочній, яка розташована на вулиці, а взуття — "на картонці". Оя каже, що такий сервіс не є актуальним.
Перша покупчиня Марії за день міряє взяття. Суспільне Чернівці
Натомість Аліна говорить, що готова приміряти одяг та взуття не у найкращих умовах, якщо товар їй справді подобається.
Мер Клічук востаннє ходив на закупи на Калинівський ринок 15 років тому. За цей час звик до обслуговування у магазинах. Водночас каже, що не уявляє Чернівці без такого базару.
Міський голова Чернівців Роман Клічук. Суспільне Чернівці
1% міського бюджету — податки з "Калинки"
Зараз Калинівський ринок серед лідерів зі сплати податків. Торік до міського бюджету підприємство сплатило майже 35 мільйонів гривень. Щороку кількість сплачених податків зростає на орієнтовно 6-7 мільйонів.
За словами Клічука, торік заданий бюджет міста становив орієнтовно 3 мільярди 200 мільйонів гривень. До 1% від цієї суми становили податки, які сплачував Калинівський ринок. Це масштабно, каже Клічук.
20 років тому у коментарі телебаченню "Буковина" Марія Сорочан сказала: "Ми працюємо, ми возимо товар, ми забезпечуємо. Жодного підприємства такого немає, як наш Калинівський ринок. Ми годуємо всіх, розумієте?"
Марія Сорочан дає коментар для телебачення у 2005 році. Суспільне Медіатека
Зараз Марії 68 років. Жінка каже, що могла б залишити Калинівський ринок, якби розпродала весь товар.
Вдома що? Старий [чоловік, — ред.] догризати буде. "Це не роби так, а це роби так". А так — краще на роботі. Колектив тут класний, сусіди нормальні.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
