За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Історія водійки «На щиті». Суспільне Тернопіль
Оксана Перняк з позивним "Відьма" — водійка місії "На щиті". Раніше тернополянка їздила за кермом тролейбуса, а зараз перевозить тіла загиблих захисників. Каже, це можливість віддати шану полеглим бійцям і гідно провести їх в останню дорогу. Свою історію жінка розповіла Суспільному.
"Найважче, коли біля тебе їдуть рідні загиблих"
Рідні загиблого бійця чекають на тіло Суспільне Тернопіль
Тіло загиблого захисника виносять з моргу Суспільне Тернопіль
Оксана Перняк тримає фотографію загиблого бійця Суспільне Тернопіль
Фото загиблого бійця в автомобілі «На щиті» Суспільне Тернопіль
Волонтерка забирає полеглих бійців із моргу та везе до місця поховання.
"Сьогодні ми прощаємося з Олегом Костюком. Він з Тернополя, проживав на вулиці Довженка. Сумно, що стільки героїв гине, що мусимо їх проводжати в таких машинах. Хотілося, щоб цих машин взагалі не було і війна скоріше закінчилася. Але ми робимо все, щоб гідно провести наших бійців в останню дорогу", — розповіла жінка.
Нарис водійка «На щиті» Суспільне Тернопіль
Нарис водійка «На щиті» Суспільне Тернопіль
До місії "На щиті" Оксана Перняк долучилася рік тому.
"Найважче, коли біля тебе їдуть рідні загиблих — мама, дочка, жінка, яким ти не знаєш, що сказати. Деколи доводиться бути й психологом. Сказати: "Тримайтеся, у вас є діти, ваш син був Героєм. Його проводять як Героя. Інакших слів ти просто не можеш знайти".
За словами Оксани Перняк, якщо не везе загиблих, то власним авто їде в колоні, яка супроводжує тіло.
"На початках було набагато менше людей, зараз все більше. Є соцмережі, люди читають про те, що буде зустріч і приєднуються. Зазвичай, зібрана своя команда, яка їздить давно й виїжджає на супровід за будь-яких обставин, навіть якщо повідомили про зустріч загиблого за годину до супроводу. Ми оперативно списуємося в групі і люди одразу виїжджають".
Зустріч загиблого «На щиті». Суспільне Тернопіль
Оксана не лише водить автомобіль "На щиті", а й знімає відео для соцмереж про супровід героїв.
"Ти маєш бачити ситуацію на дорозі, слідкувати за машинами, які їдуть попереду та позаду, і знімати. Але якось вдається поєднувати, вже навчилася".
"Буває так, що вискакують машини, вклинюються в колону або просто не зупиняються"
Оксана Перняк знімає відео про зустріч загиблого для соцмереж. Суспільне Тернопіль
Оксана Перняк розповіла, що колона "На щиті" завжди проїжджає центральними вулицями міста. Люди виходять з автівок, пішоходи зупиняються. "За рік люди вже зрозуміли, що таке супровід. Звісно є ті, хто вважають, що так не має бути й не зупиняються, але це дуже рідко".
На вулиці Руській у колону "На щиті" в'їжджає маршрутний автобус №14. Оксана розповіла, що бувають випадки, коли водії переривають колону.
"Буває так, що вискакують машини, вклинюються в колону або просто не зупиняються. Є таке, що людина йде по пішохідному переході в навушниках і не чує, бо слухає музику, не бачить, що їде колона. Тому не всі це розуміють. А є міста, де немає таких супроводів, це дуже видно по іногородніх, коли вони приїжджають сюди, то не знають, що робиться й чому треба зупинятися".
Маршрутний автобус №14 в’їжджає в колону «На щиті». Суспільне Тернопіль
Якщо боєць, з яким прощаються, тернополянин, то Оксана заїжджає до нього у двір.
"Рідні та сусіди прощаються з полеглим бійцем декілька хвилин і потім ми їдемо в Дім печалі".
З загиблим бійцем прощаються у його рідному дворі Суспільне Тернопіль
Прощання з бійцем біля його будинку Суспільне Тернопіль
Автомобіль «На щиті» в дворі загиблого бійця Суспільне Тернопіль
Під час руху Оксана Перняк спілкується з іншими учасниками колони "На щиті". Так, розповіла жінка, координують колону.
"Попереду є той, хто веде колону, наразі там мій чоловік їде, а є людина, яка їде позаду. З ними спілкуюся, щоб колона не розривалася, щоб ніхто не виїжджав на зустрічну смугу. Є група в телеграмі, де ми також спілкуємося, люди ставлять плюсики, хто приїде, хто не буде. Коли я не тут, а в колоні, я підходжу до людей, кажу їм, як стати, які правила. Їдемо зі швидкістю 20-30 км/год, якщо на трасі — то 40 км/год. Їдемо парами, з двома прапорами — червоно-чорним і синьо-жовтим, з певною відстанню між машинами".
Колона «На щиті». Суспільне Тернопіль
Супроводжувати загиблих бійців морально важко, каже Оксана Перняк. Проте з часом навчилася контролювати емоції.
"Напевно я вже навчилася трошки абстрагуватися від цього. Тому що деколи дуже багато в день супроводів і кожного разу, коли ти будеш плакати, то ти просто виснажишся. Всеодно приїжджаєш ввечері додому й тобі важко. Десь-колись получається абстрагуватися, десь-колись ні. Буває момент, що після певного періоду ці сльози таки з’являються й воно прориває".
