Анастасія з Артемом. Особистий архів родини
Вона додала: Артем звільнився з охорони, вступив на військову службу, разом поїхали в Маріуполь. Там чоловік освідчився їй, незабаром відгуляли весілля.
23 лютого 2022 року Артема відпустили додому взяти необхідні речі. Він побув буквально годину і пішов знову на службу, сказавши наостанок, що Настя має поїхати з міста.
"Коли йшов, то зняв обручку і дав її мені. Я її ношу біля серця, вона завжди зі мною… У Маріуполі я прожила найщасливіші роки свого життя, у Маріуполі залишилася щаслива я. Коли я покидала місто, то моє серце, моя душа, все залишилось там разом з чоловіком", — сказала жінка.
Поранення на Азовсталі
Анастасія зазначила: після того, як вийїхала з Маріуполя, не могла розмовляти з Артемом телефоном — зв'язок з містом зник. Час від часу їй надходили повідомлення з різних номерів побратимів чоловіків.
Артем на службі. Особистий архів родини
"Мені писали його позивний і плюсик, тобто живий, здоровий. Останнє таке повідомлення було 8 березня, потім 7 квітня надійшло з невідомого номера "Настя, це Артем, зі мною все в порядку". А 9 квітня 2022 року зателефонували з його військової частини, повідомили, що у нього важке поранення, і що він перебуває на Азовсталі в умовному шпиталі "Залізяка", його прооперували", — розповіла вона.
Жінка дізналася: уламок потрапив Артему в таз, ніг він не відчував і не міг ходити. Уламок так і не змогли дістати, просто обробили і зашили рану.
"Він мені писав, що немає знеболювальних, немає їжі. А спати неможливо, тому що вдень дуже кричать поранені, а вночі росіяни їх атакують всім, чим тільки можна. Раз на тиждень мені надсилали від нього фото повідомлення написаного ним від руки на аркуші. Ми домовилися про кодове слово, яке має бути в ньому, аби я точно знала, що це він написав. Крайню таку фотографію я отримала 16 травня 2022 року. Того ж дня мені зателефонували і повідомили, що мого чоловіка евакуювали на непідконтрольну Україні територію. Слово "полон" взагалі не звучало", — сказала дружина військового.
Оленівка
У червні 2022 року Анастасія поїхала до Києва, аби хоч щось дізнатися про чоловіка. Коли поверталася, то він їй зателефонував і сказав, що перебуває в Оленівці.
"29 липня я дізналася про те, що там сталося. Кілька днів перед тим у мене було жахливе відчуття тривоги. Я не мала спокою на душі, не могла заснути. На той час я не знала, чи був мій чоловік саме в тому бараці, але на клітинному рівні відчувала, що з ним щось сталося. Вже ввечері надійшли списки важкопоранених. Мій чоловік був під номером 25. На початку серпня я побачила його на відео в одному з російських телеграм-каналів. Його показували з Донецької лікарні. Він був дуже худий, тіло підлітка", — розповіла вона.
Жінка зазначила, офіційний статус військовополоненого Артем отримав лише в серпні 2023 року. Після Оленівки, як дізналася Настя, чоловіка повезли до Таганрога.
Артем після Оленівки, у Донецькій лікарні. Скріншот з російського телеграм-каналу наданий Анастасією
Інтерв'ю для російських медіа
Вона додала: у 2024 році її розшукали адміністратори російських телеграм-каналів. запропонували поспілкуватися з чоловіком.
"Нам дозволили по відеозв'язку поспілкуватися. Я не знала, що це було під запис. Весь час повторювала йому: я за тебе борюся, я тебе поверну. І потім за кілька тижнів вийшов "анонс" інтерв'ю з моїм чоловіком на Ютуб. Так нас зробили популярними на всю Росію. Якраз під час цього інтерв'ю йому й дали мені зателефонувати. Я і тоді, коли ми розмовляли, бачила сльози в його очах. А вже на інтерв'ю цьому побачила, що після розмови зі мною він заплакав", — розказала Настя.
"Сниться, що його обміняли"
З тієї розмови, говорить жінка, минуло майже два роки. Нещодавно їй зателефонував один зі звільнених з полону військових, розповів, що був з Артемом в одній камері.
"Сказав, що бачив мого чоловіка 10 квітня… Сидіти їм дозволяють лише тричі в день під час прийому їжі. На прогулянки не виводять, весь день вони мають стояти… Мають везти на суд… Сказав, що ноги в Артема набряклі, але з серцем все добре. Тобто людина двічі поранена, без належної медичної допомоги, на фізичному рівні інвалід, десь буде зараз засуджена. За що? За захист своєї Батьківщини, своєї домівки", — розповіла Настя.
Анастасія на акції в підтримку військовополонених. Особистий архів родини
Вона додала: часто їй сниться, що чоловіка обміняли.
"Сниться постійно, що його міняють, що я уві сні показую все, що я йому купила. Телефон, одяг, костюми… Після кожного обміну відчуття, ніби ти помер… Не цього разу… І ти знов себе відшкрібаєш по частинках… Коли його повернуть — це буде найщасливіший день в житті. І, звісно, я видихну цей біль, з яким я живу чотири роки. Коли я його обійму, то вдихну щастя, яке я залишила у Маріуполі. Я вдихну і поверну собі себе. І стан звичайної нормальної жінки, щасливої жінки", — сказала дружина військовополоненого.
