Роботодавцям все важче знайти будівельників та водіїв вантажівок.
Роботодавцям у Харківській області бракує кваліфікованих працівників, особливо робітничих спеціальностей. Особлива ситуація з чоловіками. Підприємства, яким не дали бронь від мобілізації, втрачають працівників, які йдуть на війну, а нових теж не можуть винайняти — чоловіки намагаються не працевлаштовуватись офіційно, щоб уникнути призову.
Ще одна проблема роботодавців: низькі зарплати, які вже не можуть конкурувати навіть з гуманітарною допомогою. Люди воліють отримувати мало, але нічого не робити.
Не хочуть їхати через блокпости
Кілька тижнів Харківський міський центр зайнятості не може знайти водія на запит одного з підприємств. Пропонують досить пристойні для Харкова 30 тисяч гривень на місяць, але кандидатів, що відповідали б вимогам — мали права категорій С і Е, працювали б на відповідних тягачах з причепом — ніяк не знайдуть.
Вакантні посади водіїв молоковоза, пасажирського автобуса, водія-експедитора. Приватні роботодавці, які не звертаються до Служби зайнятості та пробують винаймати людей самостійно, стикаються з такими ж проблемами: кваліфікованих водіїв, які погоджуються на роботу, на ринку мало. Така ж проблема стосується ще однієї традиційної «чоловічої галузі» — будівництва. Спеціалісти або вже мобілізовані та служать у Збройних силах, або уникають мобілізації, тому стараються зайвий раз не виходити вулицю.
«Хотів запускати у Валках підприємство з будівельної галузі, яке простоювало всю війну. Не можу знайти робітників, бо усі чоловіки бояться мобілізації. Місяць шукаємо водіїв, ніхто не хоче їздити повз блокпости», — розповів UA-NEWS.in.ua власник підприємства.
В «Асоціації приватних роботодавців» підтверджують: проблема масова, є підприємства, які опинилися в кризовій ситуації через втрату робітників. Замінити чоловіків жінками швидко не виходить, бо є галузі, де спеціалісток традиційно мало: наприклад, вантажні перевезення або будівельні професії, слюсарі та токарі теж, переважно, чоловіки.
«Через призов, який у нас називають непрогнозованим, є така проблема. В Асоціації є кілька компаній, які втратили три чверті персоналу через мобілізацію. Вони нікого не можуть найти на заміну, деякі вже намагаються шукати чоловіків до 27 років та після 55», — розповів UA-NEWS.in.ua голова «Асоціації приватних роботодавців» Олександр Чумак.
Чоловіки, які не бажають іти на війну, відмовляються і від того, щоб офіційно отримати статус безробітного. За даними Харківського обласного Центру зайнятості населення, майже три чверті зареєстрованих у цьому році безробітних — жінки. На 7 900 тисяч жінок, які у 2023-му стали на облік, припадає тільки 3200 чоловіків, співвідношення: 72% до 28%. Жінок серед безробітних завжди було більше, але різниця була не такою великою. Наприклад, у 2021 році жінки серед безробітних становили лише 61%.
Інфографіка: Державна служба зайнятості
«Під час воєнного стану чоловіки зобов’язані пред’являти військовий квиток для отримання статусу безробітного. Його також треба пред’являти під час працевлаштування», — пояснюють у Центрі зайнятості.
Протриматись без роботи та зарплати дозволяє гуманітарна допомога та різноманітні соціальні виплати. 32-річний харків’янин Андрій Іванов (ім’я та прізвище змінені на прохання чоловіка) на початку війни разом з батьками поїхав до родичів у Хмельницький, там став на облік як переселенець, зареєструвався у місцевому Центрі комплектування, почав отримувати виплати — по 2 тисячі гривень на місяць. У травні минулого року він повернувся до Харкова, але все ще значиться «переселенцем» у Хмельницькому.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто може отримати бронь.У ХОВА визначили критично важливі підприємства
«Фірма, де я працював менеджером, під час війни припинила існування. Нову роботу я поки що шукати не хочу, бо це буде дивно, якщо я рахуватимусь переселенцем там, а працюватиму в Харкові. Грошей більш-менш поки вистачає, ми з батьками усі троє отримуємо виплати, вони ще й пенсію, у мене є накопичення, а як закінчаться — поїду в Київ, там пропонують роботу», — каже чоловік.
У Києві, за свідченнями місцевих жителів, працівники Центрів комплектування не виловлюють чоловіків по супермаркетах, як це іноді відбувається в Харкові та інших регіональних центрах.
12 тисяч гривень — мало?
На думку Олександра Чумака, мобілізація — не єдина причина того, що в Харкові останнім часом важко знайти кваліфікованих працівників. За його словами, люди, отримуючи хоча б мінімальну матеріальну допомогу, яка закриває їхні базові потреби, більше не хочуть ходити на роботу за гроші, які ненабагато перевищують розмір цих виплат. Якщо чоловіки вважають запропоновану роботодавцем зарплату недостатньою через ризик мобілізації, то жінки в Харкові вважають невигідним їздити на роботу, якщо в них є діти.
«Знайомий роботодавець набирав персонал, запропонував роботу жінці, яка зараз сидить з дитиною, але вона відмовилась. За її словами, на приватний дитсадок, оскільки комунальні не працюють, їй довелося б витратити 10 тисяч гривень, а роботодавець може запропонувати лише 12,5 тисяч на місяць», — пояснює керівник «Асоціації приватних роботодавців».
За офіційними даними Центру зайнятості, серед пропозицій роботодавців є і такі, де зарплата становить 20 і більше тисяч гривень на місяць, але їх дуже мало. Лише 11% вакансій передбачають зарплату більше 15 тисяч гривень на місяць, а 61% вакансій — це робота за зарплату до 9 тисяч гривень на місяць (див. інфографіку нижче).
Інфографіка: Державна служба зайнятості
Кількість резюме все ще переважають кількість вакансій у Харківській області у 8 разів. Два роки тому було трохи менше — 6 чоловік на одну вакансію, але кількість працюючих підприємств у Харківській області за час війни скоротилося і скорочуватиметься далі. Труднощі з підбором персонала — лише одна з причин, через яку харківські підприємці переносять свої компанії у західні та центральні регіони. Лише за Програмою релокації підприємств виїхали 210 компаній.
«Через невизначеність державної політики підприємства знаходяться на етапі прийняття рішень щодо релокації. Персонал складно знайти, купівельна спроможність населення впала. На Заході є переваги за рахунок відсутності логістичних затрат — кордон з ЄС поряд. Ця проблема супроводжуватиме нас довго. Вона загостриться. Всі, хто поїхав, зрозуміли, що там зовсім інший бізнес-клімат, місцева влада хапає кожного підприємця і робить все, щоб він там лишився», — пояснює Олександр Чумак.
Найкращим виходом у Харківські бізнес-асоціації вважають створення в областях, де тривають або були бойові дії, спеціальних податкових зон, так званих «внутрішніх офшорів». Менші податки — єдина перевага, яка змусить зараз підприємця відкрити бізнес у Харкові та найняти персонал. Але і український уряд, і міжнародні партнери поки що проти такого рішення.
Олена Павленко
