Фото: Wolfgang van de Rydt с сайта Pixabay
Апокаліптичні прогнози на 2023-й з’являються з певною регулярністю. Експерти не виключають, що цей рік увійде до трійки найболючіших для світової економіки років XXI століття поряд з 2009-м та 2020-м. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну та спричинені ним потрясіння у всьому світі остаточно обрушили тендітне відновлення після епідемії ковіда. Чого ж чекати далі?
Сумні прогнози
Даючи прогнози на 2023-й, аналітики Deutsche Bank відзначили, що нинішній рік має всі шанси увійти до трійки антирейтингу найгірших років XXI століття. В цьому списку поруч з 2023-м буде 2009-й, коли весь світ переживав світову фінансову кризу, і 2020-й, в якому ми відчули на собі всі принади оголошення пандемії.
І в 2009-му, і в 2020-му світ поринав у рецесію. За визначенням — це відносно помірний спад виробництва, або уповільнення темпів економічного зростання протягом мінімум пів року. Цей термін з’явився в США в 30-х роках минулого століття, щоб замінити не надто милозвучне слово «депресія».
Рецесія (можна називати «депресія» чи «фінансово-економічна криза» – не суть) не обіцяє нічого доброго ні бізнесу, ні населенню: доходи падають, люди біднішають, виробництва закриваються, соціальні витрати скорочуються, інвестиції сходять нанівець.
А потім витрачаються роки на те, щоб не вирватися вперед, а просто досягти докризових результатів.
Грошові проблеми
У світі сьогодні друкується дуже багато грошей, і це викликає в експертів певні побоювання. Деякі економісти відзначають, що емісія і надлишок грошової маси, що йде за нею, вкупі з економічними, політичними та соціальними проблемами ведуть до глобальної кризи. Центробанки змушені реагувати підвищенням ключової ставки, світова фінансова система дає збої, а побоювання за банки змінюють ціни на інші активи.
– Незважаючи на спроби ФРС обмежити інфляцію монетарними способами, а саме зростанням облікової ставки, емісія долара, як і євро, продовжиться, – зазначив у розмові з KP.UA економіст Всеволод Степанюк. — Проблеми, що призвели до кризи 2008-2009, нікуди не зникли. Це, по-перше, закредитованість економік провідних ринкових держав, що дозволяє більше стимулювати споживчий попит. По-друге, неможливість отримувати прибуток за рахунок екстенсивного розширення ринків збуту.
За словами економіста, збільшення грошової маси та, відповідно, розгін інфляції частково вирішують проблеми закредитованості, оскільки роблять кредитні зобов’язання відносно меншими, а грошові потоки – номінально більшими за рахунок збільшення цін. Крім того, розгін інфляції зменшує прошарок середнього класу, що робить суспільство більш слухняним та збільшує кількість тих, хто звернеться за кредитами.
Фактично, каже Всеволод Степанюк, грошова емісія – це податок на всіх громадян на користь фінансового капіталу та транснаціональних компаній. До кризи це навряд чи призведе – скоріше до соціальних протестів. Але практика показує, що у вік цифрових технологій протести дуже швидко і ефективно припиняються методами батога, пряника та дезінформації.
– Емісія ніколи не вела до кризи, вона лише стимулює інфляцію у світі, – вважає президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. – І навпаки: криза трапляється, коли не вистачає грошей. Щодо гірших названих років, то криза 2009 року була черговою світовою кризою, яка трапляється раз на 70 років, а криза 2020-го взагалі була викликана виключно дурними «пандемічними» рішеннями.
Економіст Олександр Гаврутенко додає: природа всіх грошей є емісійною. Так чи інакше, але всі гроші колись для чогось надрукували чи випустили. У звичайний період таким чином забезпечується достатня ліквідність підтримки економічного зростання, а кризова емісія використовується для одномоментного вирівнювання дисбалансів чи компенсації різких і неконтрольованих втрат у фінансовій системі. Другий випадок стає особливо помітним для ринку – іноді як загальний прояв проблем, іноді як реакція регулятора, що запізнилася. Але завжди така емісія є наслідком кризи, а не її причиною.
«Інший світ»
Причини поточної кризи, як і будь-якої іншої, знаходяться поза фінансовою системою, каже Олександр Гаврутенко. У реальному секторі різко та всюди змінюються звичні умови взаємодії. Іноді це спонтанний і природний процес, особливо коли з’являються нові технології або коли ринки заражаються якоюсь нераціональною ідеєю для зростання. А іноді – спровокований, коли за відсутності ідей для власного розвитку «лузери» намагаються зруйнувати встановлений порядок.
– Війна проти України має всі риси такої глобальної провокації без позитивної мети, а лише для самоствердження кремля через створення економічних проблем «ворожому Заходу», – продовжує економіст. — На Росію ж, як відомо з «достовірних джерел росстату», санкції не діють, натомість Захід страждає від своїх безплідних ініціатив втихомирити агресора чи допомогти Україні.
Втім, каже Гаврутенко, частка правди у цьому є. Справа в тому, що чим економіка примітивніша, тим важче там порушити баланси. Щоправда, і відновлювати згодом буде важче. А ось чим складніше економіка, тим вона чутливіша, але в той же час у неї є маса інструментів для регулювання, компенсацій та швидкого відновлення, в тому числі і за рахунок регулювання грошової маси.
Аналітик компанії «Центр біржових технологій» Максим Орищак також говорить про те, що сьогодні світова економіка переживає якусь «зміну режиму», на тлі чого ми спостерігаємо уповільнення зростання окремих економік. І багато хто замислюється про доцільність постійного зростання ВВП, просто як показник економічної ефективності.
— Для зростання економік потрібен попит, що постійно зростає, на товари та послуги, а людям фізично більше не потрібно, — каже Орищак. — Крім того, багато відбувається одночасно, і якщо скласти ці події економічно, вийде інший світ.
По-перше, каже Орищак, під час пандемії ми мали тривале дефляційне середовище з відносно невеликим інфляційним тиском. Переважно це була економіка, обмежена попитом. Тепер усе змінилося, і, наприклад, сьогодні є проблема з постачанням. Пропозиція обмежена, оскільки значна частина дефляційного середовища, що спостерігалося в попередні роки, була викликана сплеском виробничих потужностей країн, які виходили на світовий ринок.
Другий чинник у тому, що змінилася поведінка на ринку праці. У багатьох галузях виникають проблеми з набором персоналу, молоді люди вважають за краще працювати в гібридному режимі, а якщо люди були зайняті на стресових чи небезпечних роботах, вони не бажають до них повертатися. Це посилює економічні зрушення.
Крім того, зазначає експерт, якщо ми говоримо про економічні проблеми, варто відзначити проблему споживчої активності, так звану кризу попиту. Сюди входять і низькі фінансові запаси населення в усьому світі, і інфляційний тиск.
Тож чи чекати кризу?
Олександр Охріменко вважає, що сьогодні ми спостерігаємо стагнацію, і це факт, але ні кризи, ні факторів, які її зараз можуть спричинити, сьогодні немає.
Втім, більшість економістів все ж таки говорять про те, що 2023-й стане якщо не найгіршим роком у XXI столітті, то однозначно одним із найгірших.
— Про те, чи прийде криза, можна не перейматися: глобальна криза вже йде на повний хід, — каже Олександр Гаврутенко. — І питання лише в тому, чи будуть апробовані в минулому заходи кількісного пом’якшення ефективними цього разу.
Це буде однозначно поганий рік, упевнений Гаврутенко. І надзавдання для України сьогодні — «залишатися в обоймі» та прагнути відповідати західній фінансово-економічній системі. Це дає можливість країні виживати та підтримувати свою обороноздатність, а у довгостроковій перспективі забезпечить нам інтенсивний та всебічний розвиток.
На думку Максима Орищака, нова хвиля кризи вже почалася, але вона поки що не всім очевидна. Ситуація нестандартна, оскільки змінюються звичні підвалини фінансового світу, йде територіальне та національне обмеження для розвитку бізнесу, посилюється інтерес компаній на внутрішньому ринку, очевидна деглобалізація, що нам усім належить усвідомити та пережити.
— Найскладніше доведеться країнам, які залежать від імпорту, як товарного, так і сировинного, — вважає експерт. — Україна в цих умовах буде у вигідному становищі, бо залежимо ми лише від енергоресурсів, а от земля у нас багата і агросектор зможе годувати населення та скарбницю. Якщо сфокусуватися на інвестиціях у зростання селекційних розробок, добрив та нанотехнологій, Україна може значно посилити свої позиції на світовій арені за рахунок зростання продуктивності. Плюс менше залежатимемо від імпорту.
Слабкою ланкою експерт вважає фінансовий сектор, оскільки падіння банків спричинить зростання бідності населення в усьому світі. У цьому випадку виходом для бізнесу зможе стати фокусування на криптовалютах, а населенню доведеться адаптуватися до того, що банки стануть менш надійними, і всі гроші потрібно не накопичувати, а пускати назад в економіку.
Тобто, вважає Орищак, на світ чекають проблеми, на Україну — всі наслідки світових проблем. Але при грамотному розставленні акцентів для економічного розвитку країни після завершення війни наша країна зможе швидко відновитися.
