Військовослужбовець 422-го окремого полку безпілотних систем «Luftwaffe» Олексій Шевченко. З особистого архіву Олексія Шевченка
На думку військовослужбовця, при можливому дозволі на зброю цивільним громадянам окрему увагу потрібно приділяти процедурі її отримання. За словами Олексія Шевченка, система має передбачати жорсткий відбір кандидатів, прозорі процедури та мінімізацію людського фактора. Також обовʼязковими мають бути навчання і сертифікація, зауважив він.
"Людина, яка купляє зброю, — це не просто людина, яка просто взяла цей пістолет і пішла щось робити з ним. Це людина, яка максимально навчена, максимально дружить зі своїм розумом і головою. І людина, яка, звісно, без судимостей і без всього іншого. Тобто це має бути ідеальний кандидат для того, щоб у нас не було ризиків в суспільстві, що ця людина почне стріляти десь без причини, що у нього буде якесь ментальне відхилення. І навіть, якщо станеться таке, що він має застосувати цю зброю, треба зробити так, аби він застосував її саме так, щоб: по-перше, знешкодити нападника, і по-друге, щоб не постраждали люди, які будуть поряд. Носіння зброї — це дуже серйозна справа, до якої підходити треба дуже ретельно”, — пояснив військовослужбовець.
Досвід інших країн, де зброя для цивільних — легалізована
У деяких країнах світу зброя для цивільного населення — легалізована, зокрема у США, Швейцарії, Чехії, країнах Балтії та Молдові, розповів Суспільному адвокат та консультант громадської організації “Українська асоціація власників зброї” Юрій Мінкін. За його словами, міжнародний досвід часто стає аргументом у дискусії про можливу легалізацію зброї в Україні.
"На сьогодні законодавство щодо короткоствольної зброї у США є одним із найліберальніших у світі. Кількість пістолетів-револьверів, які купують для спортивної стрільби і самозахисту, дуже велика. Деякі штати навіть не вимагають окремої ліцензії на носіння зброї, тобто практика досить розповсюджена. Варто зауважити, що США посідає перше місце за кількістю злочинів, які були зупинені озброєними громадянами. Тобто, як правило, до нас доходять відомості про вчинені злочини, а про злочини, які були зупинені, дуже мало пишуть у ЗМІ. І кількість таких ситуацій у США — дуже велика”, — розказав Мінкін.
Консультант громадської організації “Українська асоціація власників зброї” Юрій Мінкін. Facebook/Юрій Мінкін
За словами експерта, приклад більш збалансованої моделі — Швейцарія.
"Це країна, де дозволено навіть зберігання автоматичної зброї резервістами за місцем проживання. Це країна, де легалізовано, в тому числі, носіння короткоствольної зброї, і водночас це країна з найнижчим рівнем злочинності. Тут, звісно, присутні не лише фактори зброї, а й певні культурні особливості”, — зауважив консультант ГО “Українська асоціація власників зброї”.
Серед близьких до України прикладів — Молдова, де легалізація короткоствольної зброї відбулася понад 20 років тому, а також країни Балтії, зазначив Мінкін.
"Люди, які проживають в Молдові, які є ментально до нас близькими, абсолютно спокійно 20 років мають можливість купувати зброю за наявності й бажання. Нічого катастрофічного там не відбувається. Те саме можна сказати і про країни Балтії: певна схожість менталітетів, якщо ми кажемо про Литву, Латвію та Естонію — там придбання короткоствольної зброї хоч і з певними обмеженнями, і носіння такої громадянами дозволено — ніяких катастрофічних наслідків ми знову не бачимо”, — наголосив адвокат.
Щодо механізмів контролю, за словами Юрія Мінкіна, у більшості країн діють схожі процедури, серед яких — перевірка психічного стану, біографічний аналіз та навчання.
"Як правило, ці процедури дозволяють відсіяти, по-перше, людей, які за медичними протипоказаннями не можуть володіти зброєю. Це стосується не лише психічного здоров'я, а й, наприклад, фізичних вад, як-от поганий зір. Також це дозволяє відсіяти осіб з кримінальним минулим або схильністю до асоціальної поведінки", — пояснив він.
Такі перевірки проводять раз на деякий період часу, зазначив Юрій Мінкін.
"Жодна перевірка не може виключити ситуації, коли особа або стане на злочинний шлях, або внаслідок причин чи захворювань, які виникли пізніше, починає вести себе неадекватно. Для того, аби все ж таки контролювати цей процес, діють процедури продовження дозволів, на яких також проводяться певні перевірки. І, зокрема, практично в кожній країні світу, якщо особа притягується до кримінальної відповідальності, то вона також втрачає право на володіння зброєю, обмежується її ліцензія на носіння зброї або зброя навіть вилучається у такої особи”, — розказав адвокат.
Які можуть бути плюси та мінуси в легалізації зброї для українців — пояснення адвоката
Окрім самозахисту, в узаконенні короткоствольної зброї є кілька застережень, зокрема, корупція, недосконалість системи контролю, а також можливе зростання побутових конфліктів з використанням зброї, які можуть призвести до летальних випадків, розповів адвокат Станіслав Ліфлянчик.
"Ми всі живемо в Україні, ми прекрасно розуміємо, що в нас є проблеми з корупцією, проблеми з тим, як будуть ці дозволи отримуватися, і, відповідно, ця зброя може опинитися легально в руках людей, у яких вона не повинна бути. До того ж, може бути “дикий захід”, коли люди будуть вирішувати різні конфлікти не словами, а із використанням зброї, із перестрілками, під час сварок напідпитку, наприклад”, — зазначив Станіслав Ліфлянчик.
Адвокат Станіслав Ліфлянчик. Фото: Суспільне Дніпро
Втім, такі ризики не є достатньою підставою для відмови від легалізації. На думку Станіслава Ліфлянчика, проблема вже існує через значний обіг нелегальної зброї. Саме такий вид озброєння, за словами адвоката, є більшою загрозою, адже його складніше відстежити після скоєння злочину. Натомість легальний обіг, зазначив експерт, дозволяє встановлювати відповідальність.
"У нас на сьогодні у населення ціла купа незареєстрованої зброї, яка і так використовується і буде використовуватись ще протягом тривалого часу. Незареєстрована зброя — це велика проблема, бо немає жодних прив'язок конкретного громадянина до конкретної зброї для того, щоб його знайти, якщо він вчинив якісь правопорушення. А от у зареєстрованої зброї — навпаки. Вона зареєстрована, тобто якщо він вчинив якийсь злочин — його потім простіше буде знайти”, — сказав адвокат.
Водночас Станіслав Ліфлянчик наголосив: володіння зброєю потребує підготовки.
“В державі повинна бути система навчання цьому, реєстрації всього цього, і воно повинно бути на максимально офіційному рівні для того, щоб все могло перевірятися. В тому числі, звісно ж, для того, щоб держава могла розуміти, кому вона видає цю зброю і для чого”, — розповів Станіслав Ліфлянчик.
На якому етапі закон щодо легалізації зброї в Україні
Питання легалізації цивільної зброї в Україні, за словами адвоката Станіслава Ліфлянчика, залишається на етапі обговорення та доопрацювання законодавства. Попри те, що відповідні ініціативи зʼявилися, в тому числі, після початку повномасштабного вторгнення РФ до України, остаточного рішення наразі немає.
“Проблема полягає в тому, що немає такого випадку в нашому житті, коли ми можемо застосувати вогнепальну, травматичну чи якусь іншу зброю, щоб потім не була наслідком кримінальна відповідальність за перевищення самооборони. У нас немає чіткого визначення взагалі поняття “самооборона”. Законопроєкт повинен передбачати і визначення того, коли ми можемо використовувати цю зброю”, — зазначив адвокат.
Наразі цивільні в Україні мають обмежений доступ до зброї — зокрема, можуть купувати мисливські рушниці або окремі види травматичної зброї за дозволом.
