Олевськ, Житомирщина. Фото: Анжеліка Нестерчук для Суспільне Житомир
31-річний військовослужбовець Богдан на позивний "Чіназес" з Черкас. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов захищати країну. Богдан, будучи на ротації в Житомирській області, зустрівся з кореспондентами Суспільного та розповів їм про службу прикордонника у Бахмуті.
За словами Богдана, з перших днів повномасштабного російського вторгнення він записався до територіальної оборони. Прослуживши там два місяці, пішов до військкомату.
"Сказав: дайте мені повістку, я хочу воювати, – говорить прикордонник на позивний "Чіназес". – Мені дали повістку і от я потрапив до своїх хлопців-прикордонників, з якими зараз і служу. Там, дійсно, на такі жахіття можна надивитися, яких по телевізору не покажуть".
Прикордонник з Бахмута на позивний «Чіназес». Фото: надав Суспільному Житомир прикордонник Богдан
Прикордонник із Бахмута каже, що там постійно перебуваєш у стресі та напрузі.
"Ти розумієш, що тобі потрібно щось зробити. Не просто прийти і вмерти. Ти повинен зробити щось, щоб продвинути нашу перемогу до своєї цілі. І боїшся зробити якийсь необдуманий вчинок, щоб просто не загинути. А ще лякало мене не саме розуміння смерті, що тебе можуть у будь-яку хвилину вбити, а те, що ти більше не побачиш рідних та близьких тобі людей ", – говорить "Чіназес".
Фото: надав Суспільному Житомир прикордонник Богдан
У березні Богдан одружився. Розповідає, що дорога з Бахмута до нареченої була не легкою.
"Була проблема з виїздом, але побратим мій каже: "Я тебе вивезу". Залишалася тільки одна дорога, а погодні умови були такі, що на легковій машині було неможливо виїхати з Бахмута. Було болото, багато багнюки, яку розкатали танки. Тим не менше, ми ризикнули. Далеко не проїхали – застряли. Тоді на допомогу прийшли бійці з 93-ї бригади, танкісти, яким я дуже вдячний. Вони кажуть: "Не біда, ми тебе зараз вивеземо". Мене посадили на броню і ми поїхали на танках під обстрілами. Почався артилерійський обстріл, міни крили нас з усіх боків, все поряд падало, всі були на нервах, але ми таки вирвалися з Бахмута. Тут справжні люди, справжні чоловіки, справжні мужики", – ділиться прикордонник Богдан.
Фото: надав Суспільному Житомир прикордонник Богдан
"Чіназес" каже, що одного разу його побратими врятували місцеву жительку в Бахмуті, яка отримала осколкове поранення в плече.
"Цю бабусю вони винесли з хати, а вона з такою діркою в плечі лежала і казала: "Путін – мій президент". Незважаючи на це, її вивезли і надали допомогу, і врятували їй життя, – говорить прикордонник з Бахмута.
Фото: надав Суспільному Житомир прикордонник Богдан
Богдан розповідає, що на війні кожен військовий має свій талісман та оберіг.
"Ось цей шнурочок, це зав'язав мій побратим. Він привіз його з якогось монастиря, він освячений. Побратим говорив: "Чим більше буде таких шнурочків у кожного з нас, тим більше нас буде оберігати Бог", – каже прикордонник на позивний "Чіназес".
Фото: надав Суспільному Житомир прикордонник Богдан
Прикордонник з Бахмута ділиться, що дуже тяжко втрачати когось зі своїх побратимів.
"Доводилося і плакати. Втрату побратима тяжко перенести. Особливо, якщо ти знав цю людину: якою вона була, чим займалася, як проживала своє життя. І тут, в один прекрасний момент, її життя обривається", – говорить Богдан.
За словами прикордонника Богдана, від командира залежить практично все. Від його наказів і від його бойових завдань.
"Для мене, я вважаю, командир повинен бути таким, що він своїх хлопців перший заводить і останній виходить", – каже прикордонник з Бахмута на позивний "Чіназес".
Фото: надав Суспільному Житомир прикордонник Богдан
