За інформацією: Суспільне Чернівці.
Загиблий військовий Дмитро Герасименко. Джерело: facebook/Діма Горюк
У селі Мошанець Чернівецької області попрощалися зі старшим солдатом Дмитром Герасименком. До 24 лютого він навчався на математичному факультеті та викладав фізкультуру дітям, у перші дні повномасштабного вторгнення вступив добровольцем до тероборони.
Цьогоріч Дмитро здобув ступінь бакалавра та планував вступати до магістратури, однак не встиг забрати диплом. 15 липня хлопець загинув під Бахмутом. Деканка факультету передала диплом батькам. Суспільне Чернівці ділиться спогадами рідних та знайомих про загиблого бійця.
Студент вступив до ТРО
Дмитро Герасименко поєднував навчання у виші з роботою вчителя фізкультури у приватному закладі. У перші дні повномасштабного вторгнення вступив до тероборони Новодністровська, а на початку цього року відправився на схід.
"Точно не знаю куди, але десь на Харківський чи Бахмутський напрямок. Він мені розповідав, що працював біля штабу. Його туди взяли як грамотну й освічену людину", – розповів хрещений батько Дмитра Руслан Іванський.
У вересні Дмитру мало виповнитися 22 роки. Попри те, що він як студент міг не брати участь у бойових діях, вважав це своїм обов'язком, говорять викладачі.
Дмитро Герасименко (крайній справа) разом з побратимами. Джерело: facebook/Діма Горюк
Фото: Суспільне Чернівці
Не встиг отримати диплом
Дмитро закінчив факультет математики та інформатики Чернівецького національного університету. Планував стати вчителем, каже деканка факультету Ольга Мартинюк.
"Він гарно вчився, був старостою, отримував стипендію й завжди був кращим. Життєрадісний хлопчина, до якого тягнулися діти та люди. Як тільки почалася повномасштабна російська агресія, він добровольцем пішов виконувати обов’язок, який вважав, що має виконувати. За це йому велика вдячність".
Дмитро з фронту надсилав в університет виконані роботи й проєкти, каже Мартинюк. У кінці червня його група отримала дипломи – на вручення Дмитра не відпустили, тому друзі й викладачі сподівалися, що хлопець зможе особисто забрати диплом пізніше.
"Він насправді дуже поспішав жити: навчався й працював у школі з дітками. Його дуже любили. Не раз надсилав нам відео, як спілкується з дітьми. Коли служив в армії, то надсилав нам відеопривітання", – розповідає деканка.
Мартинюк каже, постійно спілкувалася з Дмитром, бо викладала в нього. Переконувала хлопця вступати на магістратуру. Попри вагання, він погодився. Зранку в суботу його зареєстрували на вступні іспити, а увечері хлопець загинув.
"Дмитро казав, що хотів би посидіти за партою, а не продовжувати навчання в окопі. Але розумів, що освіта – те, що потрібне, й гарно з цим справлявся. Ми ще міркували, чи вдасться йому доєднатися до іспитів, бо це залежало від ситуації на фронті, але, на жаль, склалося, що він вже не зможе цього зробити".
